ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.11 Справа № 26/228пн/2011
Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянув матеріали справи за позовом
Прокурора Ленінського району міста Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради, м.Луганськ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування завданої шкоди у розмірі 12617 грн. 47 коп.
в присутності представників сторін:
від заявника –помічник прокурора Ленінського району міста Луганська Паршутіна Ю.А., посвідчення №219 від 18.10.2011;
від позивача –головний спеціаліст-юрисконсульт ОСОБА_3, довіреність №01/03-30./5449/0/2-10 від 24.11.2010;
від відповідача – адвокат ОСОБА_4, договір про надання адвокатських послуг від 15.11.2011.
В С Т А Н О В И В:
Обставини справи: заявлено вимогу про зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1562 га за адресою: АДРЕСА_1, в районі АЗС №6 (виїзд на Краснодон) та приведення її у придатний для використання стан, а також зобов’язання відповідача сплатити на спеціальний рахунок Луганської міської ради шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки в сумі 12617 грн. 47 коп.
Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.11.2011 оголошувалась перерва, а в судовому засіданні 28.11.2011 оголошувалась короткострокова перерва.
Прокурор заявою про уточнення позовних вимог №68-вих.-11 від 28.11.2011 просив стягнути з відповідача на спеціальний рахунок Луганської міської ради шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки в сумі 12617 грн. 47 коп.
Дане уточнення судом приймається до розгляду.
Відповідач відзивом б/н від 22.11.2011 зазначив, що в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону та не підлягають задоволенню з підстав, викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та заявника, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на наступне.
Відповідно ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади безпосередньо або через органи самоврядування, в межах їх повноважень, визначених законом, шляхом прийняття рішень, які є обов’язковими до виконання на відповідній території. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Згідно до ст.33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад віднесено здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.
Статтею 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадян або держави в судах у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст.20 Закону України „Про прокуратуру” прокурор або його заступник при виявленні порушень закону має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру” визначено, що підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.
Згідно акту Управління Держкомзему у м.Луганськ від 06.08.2010 встановлено, що за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства на землях Луганської міської ради виявлено факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,1562 га за адресою: АДРЕСА_1, в районі АЗС №6 (виїзд на Краснодон).
Правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку у відповідача відсутні, що є порушенням вимог ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.
09.08.2010 Управлінням Держкомзему у м.Луганськ видано припис №00056, в якому зобов”язано відповідача в строк до 09.09.2010 усунути порушення вимог земельного законодавства України.
16.08.2010 у відношенні відповідача була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення №00022, яке відповідачка сплатила 16.08.2010 (а.с.12).
Як зазначив заявник, у зв”язку з порушенням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог земельного законодавства державі спричинена шкода, яка скала 12617 грн. 47 коп.
Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства та виконання припису від 18.10.2011 встановлено, що порушення не усунені, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 продовжує використовувати самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1562 га за адресою: АДРЕСА_1, в районі АЗС №6 (виїзд на Краснодон).
На підставі викладеного прокурор Ленінського району міста Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 116 Земельного кодексу України передбачені підстави набуття права на землю.
Статтею 123 Земельного кодексу України передбачений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.
Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ч.5 ст.126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Як було встановлено при розгляді справи та сторонами не заперечується, 03.06.1999 між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 150,0 кв.м, яка розташована в місті Луганську, в районі АЗС №6 (виїзд на місто Краснодон).
Відповідно до п.1.2 договору земельна ділянка була надана на умовах оренди строком на 10 років під проектування, будівництво та розміщення станції технічного обслуговування автомобілів та закусочної.
Вказаний договір зареєстрований в реєстрі за №613, державна реєстрація за №3061 від 18.06.1999.
13.08.2009 між Луганською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін в договір оренди земельної ділянки.
В пункті 1 вказаного договору зазначено, на підставі рішення Луганської міської ради від 20.07.2009 №54/45 в договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 03.06.1999 за реєстровим №613, державна реєстрація від 18.06.1999 за №3061 внести такі зміни: змінити в пункті 1.2 розділу 1 „Предмет договору” слова „десять років” на слова „Сорок дев”ять років”.
Вказаний договір підписаний обома сторонами та засвідчений нотаріально.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2010 по справі №2а-4796/10/1270 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луганського міського реєстраційного округу Луганської регіональної філії ДП –Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України, Управління Держкомзему у м.Луганськ Луганської області, за участю третьої особи –виконавчого комітету Луганської міської ради про зобов’язання вчинити певні дії задоволені повністю та зобов’язано Управління Держкомзему у м.Луганськ Луганської області зареєструвати зміни між Луганською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від 13.08.2009 до договору оренди земельної ділянки площею 150,0 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (виїзд на місто Краснодон).
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладені приписи законодавства та зазначені обставини справи суд дійшов наступного.
Як було зазначено вище відповідачу за договором оренди земельної ділянки від 03.06.1999 була надана в оренду земельна ділянка площею 0,0150 га. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, на який заявник посилається в обґрунтування своїх вимог, від 06.08.2010 встановлено, факт, і це не оспорюється відповідачем, самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки тільки площею 0,1562 га (0,1712-0,0150).
За матеріалами справи вбачається, що на земельній ділянці, якою користується відповідач на підставі договору оренди, і на самовільно зайнятій земельній ділянці розташована будівля станції технічного обслуговування автомобілів, закусочної, будівельні вагончики, сторожка, складовані будівельні матеріали (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.08.2010).
Але вищевказаним актом не визначено, що саме розташовано на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Заявником позову також не визначено, які будівлі розташовані на самовільно зайнятій земельній ділянці і від яких об’єктів слід звільнити цю ділянку і яким способом.
Як доводить відповідач, ним був отриманий дозвіл на виконання будівельних робіт №131/99 від 29.10.1999 на СТО та закусочної, ці будівлі є капітальними і є нерухомим майном, що ним вирішується питання щодо оформлення орендних відносин на самовільно зайняту земельну ділянку.
Враховуючи заявлені прокурором Ленінського району м.Луганська вимоги про зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1562 га за адресою: АДРЕСА_1, в районі АЗС №6 (виїзд на місто Краснодон) та приведення її у придатний для використання стан, але не визначено спосіб, тобто яким чином це повинно бути виконано, не зазначено будівлі чи споруди, які займають спірну земельну ділянку, суд вважає вказані вимоги недоведеними та відмовляє у їх задоволенні.
Що стосується вимог прокурора про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, то ці вимоги є обґрунтованими, враховуючи наступне.
Як зазначено вище, відповідач не оспорює факт самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 0,1562 га за адресою: АДРЕСА_1, в районі АЗС №6 (виїзд на місто Краснодон).
Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.
Виходячи з цієї норми одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.
У розумінні ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Розмір шкоди, спричиненої відповідачем, визначений заявником відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 „Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу”.
Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки площею 0,1562 га в сумі 12617 грн. 47 коп.
На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 28.11.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
В И Р І Ш И В:
1. Позов Прокурора Ленінського району м.Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1 на спеціальний рахунок Луганської міської ради шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,1562 га в сумі 12617 грн. 47 коп., видати наказ позивачу.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1 в Доход державного бюджету України на поточний рахунок 31219206700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач –УДК у м.Луганську, банк –ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22030001, символ 206 судовий збір в розмірі 1411 грн. 50 коп., видати наказ Ленінській міжрайонній Державній податковій інспекції у м.Луганську.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 05.12.2011.
Суддя С.С. Єжова
Помічник судді С.І. Заєць
Надр. 5 прим.
1-до справи
2- заявнику: вул.Леніна, 40, м.Луганськ, 91055 (простою)
3- Облпрокуратурі 4-позивачу: вул.Коцюбинського, 14, м.Луганськ, 91000 (простою)
5- відповідачу: вул.Волгодонська, 3, м.Луганськ, 91000 (простою)
вих.№
4
05.12.2011