Судове рішення #19497154

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2011 р.                                                                  Справа № 6/124-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКО ТРЕЙДІНГ” до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу,

представники:

позивача:              ОСОБА_2  (дов. №190911/11 від 19.09.11р.);

відповідача:          не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “НІКО ТРЕЙДІНГ” (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору поставки № 112507 від 25 липня 2011 року щодо оплати отриманого товару по видатковій накладній № 03992 від 26 липня 2011 року на зальну суму 13 746,72 грн. З цих підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 14 466,82 грн., з яких 13 746,72 грн. –основного боргу, 280,21 грн. –пені та 439,90 грн. –24% річних.

Ухвалою  господарського суду Київської області від 21 жовтня 2011 року порушено провадження у справі № 6/124-11 та призначено її до розгляду на 01 листопада 2011 року.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 01 листопада 2011 року представника відповідача та неподанням ним витребуваних документів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 15 листопада 2011 року.

У судовому засіданні 15 листопада 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 15 листопада 2011 року знову не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду  Київської області від 21 жовтня 2011 року з відміткою відправлено «Вих. № 623 від 24 жовтня 2011 року»та від 01 листопада 2011 року з відміткою відправлено «Вих. № 657 від 02 листопада 2011 року»за адресою згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, яка відповідає зазначений адресі відповідача в позові.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників відповідача, за наявними в ній матеріалами, так як їх нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд  

Установив:

25 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКО ТРЕЙДІНГ»(далі –постачальник, позивач у справі) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (далі –покупець, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 112507 (далі –договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) постачальник зобов’язується по замовленню покупця постачати і передавати покупцю мастильні матеріали та іншу продукцію, що замовляється покупцем (надалі за текстом –товар), а покупець зобов’язується приймати товар і здійснювати його оплату, згідно умов даного договору

Згідно з п. 1.2. договору предметом поставки є товар, що визначений у накладних, які постачальник надає на кожну партію товару та які складаються на підставі заявки покупця.

Як визначено п. 2.2. договору, асортимент, кількість та ціна кожної партії товару визначається сторонами у накладній, що складена на підставі заявки покупця.

Днем виконання постачальником зобов’язань з поставки товару є дата фактичного прийому-передачі такого товару, що підтверджується підписанням уповноваженими особами сторін накладної на товар (п. 2.6.).

Як визначено п. 5.2. договору, покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника вартість поставленого товару протягом 21 (двадцять один) календарних днів з дня отримання такого товару.          Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 року. якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах, при цьому укладання додаткової угоди не потрібно (п. 9.1. договору).

На виконання умов договору, 26 липня 2011 року позивач поставив, а відповідач за довіреністю № 15 від 26 липня 2011 року отримав товар на загальну суму 13 746,72  грн. в тому числі з ПДВ, що підтверджується видатковою  накладною № 03992 від 26 липня 2011 року, яка підписана обома сторонами договору (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи).

Судом встановлено, що зазначена видаткова накладна оформлена відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Положення “Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку” затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов’язкових в них реквізитів, а саме:

·          найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ;

·          назву документа(форми);

·          дату і місце складення документа;

·          зміст та обсяг господарської операції;

·          одиницю виміру господарської операції(у натуральному таабо вартісному виразі);

·          посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

·          особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 (далі - Інструкція) сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів.  При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Отже, факт передання відповідачем матеріальних цінностей підтверджується видатковою накладною, про що свідчить підпис повноважної особи відповідача, доданої до позовної заяви та довіреністю на отримання матеріальних цінностей.

Таким чином, за наслідками дослідження вказаної видаткової накладної та довіреності (копії в матеріалах справи) судом було встановлено, що позивач передав, а відповідач отримав товар за документами оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства та до вимог умов договору, а також, за відсутності у відповідача заперечень щодо найменування (номенклатури), кількості, якості та щодо ціни отриманого товару за підписаною видатковою накладною.

Враховуючи вище викладене та беручи до уваги положення п. 5.2. договору, покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника вартість поставленого товару протягом 21 (двадцять один) календарних днів з дня отримання такого товару.         Господарський суд зазначає, що у відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня  після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Таким чином, кінцевий строк, в який відповідач повинен був оплатити товар по видатковій накладній № 03992 від 26 липня 2011 року є 16 серпня 2011 року, як правильно зазначив позивач.

Як свідчать матеріали справи, доказів сплати боргу в повному обсязі за отриманий товар по договору поставки № 112507 від 25 липня 2011 року відповідач суду не надав.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Позивачем також подано довідку з банку № К.2.34/1464 від 15 листопада 2011 року про те, що за період з 25.07.2011р. по 14.11.2011р на розрахунковий рахунок позивача коштів від відповідача не надходило.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повної оплати відповідачем вартості отриманого товару у розмірі  13 746,72 грн, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором поставки № 112507 від 25 липня 2011 року становить -  13 746,72 грн. в тому числі з ПДВ.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь  другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Зважаючи на те, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 692 ЦК України та п. 5.2. договору основний борг у сумі 13 746,72 грн. відповідачем не погашений, розмір боргу відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 13 746,72 грн. основного боргу за отриманий товар згідно видаткової накладної № 03992 від 26 липня 2011 року є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором, позивачем у відповідності до п. 7.3 договору нараховано першому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 17 серпня 2011 року по 03 жовтня 2011 року на суму боргу 13 746,72 грн., що складає –280,21 грн.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Оскільки, заявлений позивачем розмір пені та її розрахунок не суперечить положенням законодавства та обставинам справи і є вірною, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 280,21 грн. пені підлягає задоволенню.

Також, позивач заявив до стягнення з відповідача 439,90 грн. –24% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що у разі, якщо прострочення платежу триває більше ніж 30 календарних днів, покупець, крім пені, додатково зобов’язується сплатити на користь постачальника 24% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Вбачається, що 24% річних нараховані позивачем за період з 17 серпня 2011 року по 03 жовтня 2011 року на суму боргу 13 746,72 грн., що складає –439,90 грн.

Оскільки, здійснений позивачем розрахунок 24% річних не суперечить положенням законодавства та обставинам справи і є вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 439,90 грн. 24 % річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.  

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 746,72 грн. –основного боргу, 280,21 грн. –пені та 439,90 грн. – 24% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКО ТРЕЙДІНГ”  (код 37403711) 13 746,72 грн.  основного боргу, 280,21 грн. пені та 439,90 грн. 24% річних, а також 145 грн. державного мита та 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.     Накази видати після набрання рішенням законної сили.

  

Суддя                                                                                                        А.Ф.  Черногуз

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація