УКРАИНА
АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ
22-ц-23662/11
Справа № 22ц-23662/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 48 ( І ) суддя Тарасенко О.В. Суддя-доповідач – Зубакова В.П.
У Х В А Л А
Іменем України
07 грудня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого судді: Зубакової В.П.
суддів: Остапенко В.О., Неклеси В.І.
при секретарі: Бадалян Н.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 19 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Виконавчий комітет Тернівської районної ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2,
позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5,-
В С Т А Н О В И Л А:
В березні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу має сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після припинення шлюбних відносин син проживає з нею. Відповідач працює, має мінливий дохід та відмовляється сплачувати їй добровільно аліменти.
Просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн. щомісяця до досягнення дитиною повнолітнього віку.
Уточнивши вподальшому позовні вимоги, просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача аліменти у розмірі ј частини всіх видів його заробітної плати, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, та 2 000 грн. за надання правової допомоги.
У вересні 2010 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, від шлюбу має сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після припинення шлюбних відносин син проживає з ним.
В зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не працює, має на утриманні малолітню дитину 2007 року народження, батько якої не встановлений, та не може забезпечити належний рівень життя та виховання їх сина – ОСОБА_6, просив суд встановити місце проживання дитини ОСОБА_6 разом з батьком – ОСОБА_1. Стягнути з ОСОБА_3 на його користь аліменти на утримання сина в розмірі 30% заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повнолітнього віку, починаючи з 30.09.2010р.
Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 19 травня 2011 року позовну заяву ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача аліменти у розмірі ј частини всіх видів його заробітної плати, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.07.2010 року, а також стягнуто з відповідача на користь позивача 1248,0 грн. судових витрат за надання правової допомоги.
В іншій частині позову відмовлено.
В зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Виконавчий комітет Тернівської районної ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 51грн., та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та задовольнити зустрічний позов, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи.
З 2002 року по 2010 рік дитина проживала з батьком, і лише після звернення ОСОБА_3 до суду з позовом про стягнення аліментів, малолітній ОСОБА_6 проживав з обома батьками по черзі – два тижні на місяць у кожного, а тому батьки в рівній мірі матеріально забезпечували дитину та висновок суду про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дитини є безпідставним.
Судом не надано оцінки ставленню обох батьків до виховання дитини. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 ніколи не працювала на одному місці тривалий строк, не має постійного місця роботи та постійного джерела доходу, неодноразово залишала дитину на ніч одну, не цікавилася її вихованням ні в дошкільному закладі, ні в школі. Крім того, в лютому 2003 року позивач народила ще одну дитину, від якої відмовилась в пологовому будинку, що свідчить про безвідповідальне ставлення позивача до батьківських обов’язків.
Висновок суду про те, що малолітній ОСОБА_6 бажає проживати саме з матір’ю суперечить встановленим обставинам справи: висновку органу опіки та довідці КЗШ про проведення тестування.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних
вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.11.1998р. по 29.04.2002р. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає разом з позивачем ОСОБА_3 та знаходиться на її повному утриманні.
Відповідач працює електромеханіком з обслуговування ліфтів КМКП «Міськліфт», отримує середню заробітну плату в сумі 3 026,58 грн. та може сплачувати аліменти на утримання дитини (а.с. 10,33).
Ухвалюючи рішення про стягнення на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі ј частки від заробітку (доходу) відповідача, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 180, 182 СК України та виходив з обов’язку батька утримувати свою неповнолітню дитину.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Так, ст. 180 СК покладає обов’язок на батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
При вирішенні позову в частині розміру аліментів, суд, у відповідності з вимогами ст. 182 СК України, в повному обсязі врахував обставини, які вирішуються при визначенні розміру аліментів.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції, виходячи із рівності прав та обов’язків батька й матері щодо своїх дітей, вірно прийшов до висновку щодо неможливості розлучення малолітньої дитини з матір’ю – ОСОБА_3
Так, згідно зі ст. 157 Сімейного кодексу України (далі – СК України) питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини.
Згідно зі ст.ст. 160, 161 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за згодою батьків та самою дитиною.
У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (у тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов’язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, зокрема у принципі 6, проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю.
Крім того, згідно роз’яснення п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України», відповідно до якого, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (у тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов’язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано в суді апеляційної інстанції, висновком Тернівської районної у місті Кривому Розі ради від 14.12.2010р. за домовленістю батьків і особистим бажанням дитини, ОСОБА_6 мешкає по два тижні на місяць у батька та матері, які забезпечують його всім необхідним для проживання (а.с. 70-73), проте в судовому засіданні 28 березня 2011 року - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому на час розгляду справи виповнилося 12 років, пояснив, що вподальшому бажає проживати з матір’ю – ОСОБА_3
Вирішуючи спір, суд першої інстанції надав належної оцінки положенням ст.ст. 141, 157, 160, 161 СК України, вірно встановивши обставини справи та врахувавши принцип 6 Декларації прав дитини, правильно прийшов до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом неповно досліджені всі обставини справи, протирічать матеріалам справи та спростовуються висновками суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач ОСОБА_3 ніколи не працювала на одному місці тривалий строк, не має постійного місця роботи та постійного джерела доходу, неодноразово залишала дитину на ніч одну, не цікавилася її вихованням ні в дошкільному закладі, ні в школі, а в лютому 2003 року народила ще одну дитину, від якої відмовилась в пологовому будинку, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки на даний час ОСОБА_3 працює та проживає в трикімнатній квартирі разом з матір’ю, дохід їх сім’ї складає близько 3 000,00грн. на місяць, в квартирі створено належні умови для розвитку та виховання дитини.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 – 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 19 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.