УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "21" листопада 2011 р. справа № 18/5007/86/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 04.01.2011р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - фізична особа-підприємець;
розглянув справу за позовом Комунального підприємства теплозабезпечення (м.Коростень)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Коростень)
про зобов'язання укласти договір та стягнення 37265,86грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 30.09.2011р.),
з перервою в судовому засіданні з 14.11.2011р. до 21.11.2011р. згідно ст.77 ГПК України.
Позивачем пред'явлено позов про спонукання відповідача до укладення договору постачання теплової енергії та стягнення з відповідача 31171,26грн. матеріальних збитків у вигляді боргу за спожиту теплову енергію, 4405,60грн. - інфляційних, 1086,37грн. - 3% річних.
Заявою від 30.09.2011р. позивач уточнив позовні вимоги в частині спонукання відповідача до укладення договору, а саме просив зобов'язати відповідача укласти договір постачання теплової енергії з позивачем, вимоги щодо стягнення з відповідача 31171,26грн. - матеріальних збитків у вигляді боргу за спожиту теплову енергію, 4405,60грн. - інфляційних, 1086,37грн. - 3% річних залишив без змін (а.с.54-58).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, та додаткових поясненнях (а.с.43-44, 45-47, 54-58, 66-67, 83-88).
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначає, що не отримував теплової енергії від позивача, а приміщення обігрівалось теплокалориферами (а.с.74). Надав копію договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 18.11.2011р., з якого вбачається, що ОСОБА_3 (продавець) передала у власність, а ОСОБА_4 (покупець) прийняв у власність нежиле приміщення загальною площею 191,1кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Представник позивача, з огляду на зміну власника приміщення, подав в судове засідання заяву (а.с.89), в якій відмовляється від вимоги щодо зобов'язання відповідача укласти договір постачання теплової енергії, з посиланням на відсутність необхідності укладати договір саме з відповідачем, так як встановлено факт відчуження нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 іншій особі.
Приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що позивач до прийняття рішення по справі вправі відмовитись від позову. Відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній позивачем, що долучається до справи (ст.78 ГПК України).
Відмова від позову підписана представником Комунального підприємства теплозабезпечення - ОСОБА_1, право якого на відмову від позову передбачено довіреністю від 04.01.2011р. (а.с.49).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Розглянувши заяву позивача, враховуючи право позивача на відмову від позову, господарський суд відповідно до ст.78 ГПК України приймає відмову позивача від позову в частині зобов'язання укласти договір постачання теплової енергії, оскільки вважає, що ця відмова не суперечить діючому законодавству і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, та припиняє провадження у справі в частині зобов'язання відповідача укласти договір постачання теплової енергії, на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 31171,26грн. матеріальних збитків у вигляді боргу за спожиту теплову енергію, 4405,60грн. - інфляційних, 1086,37грн. - 3% річних з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення ст.ст.24, 25 Закону України "Про теплопостачання" споживав теплову енергію без договору, чим завдав позивачу збитки на суму 31171,26грн., які складаються із вартості спожитої теплової енергії. При цьому вказує, що відповідачу було надіслано відповідні пропозиції щодо укладання договору, та претензію про сплату заборгованості за надані послуги з теплопостачання, проте останній залишив їх без відповіді та реагування, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 22.03.2007р. по 17.11.2011р. відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 була власником вбудованого нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 191,1кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 22.03.2007р. (а.с.17, 75-79).
Вказане нежитлове приміщення розміщене в житловому будинку в АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі та обслуговуванні Коростенського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №4, та використовувався відповідачем для здійснення підприємницької діяльності як магазин з продажу тканин "Вікторія".
Статтею 179 Господарського кодексу України передбачено обов'язок сторін щодо укладання господарського договору, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.
Пряма вказівка щодо обов’язку відповідача своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, додержання вимог договору та нормативно-правових актів передбачена у статті 24 Закону України "Про теплопостачання" та статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання", споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Таким чином, Відповідач є споживачем теплової енергії, яку він повинен споживати виключно на підставі договору, обов’язок укладення якого покладено саме на відповідача.
10.02.2010р. Комунальне підприємство Теплозабезпечення м.Коростень в порядку ст.181 Господарського кодексу України направило ФОП ОСОБА_2 проект договору на постачання теплової енергії разом із листом за №124 від 10.02.2010р., в якому запропонувало відповідачу укласти договір, предметом якого є постачання теплової енергії в гарячій воді на протязі опалювального сезону з метою опалення будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.9-11).
Пропозиція укласти договір відповідачем була залишена без розгляду та відповіді (а.с.48).
Згідно ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
26.11.2008р. виконавчим комітетом Коростенської міської ради на підставі Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2006р. №925 "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води", прийнято рішення №891 "Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання, послуги міської лазні" (а.с.23).
Рішенням виконавчого комітету Коростенської міської ради №802 від 28.12.2010р. (а.с.22) на підставі Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 №1823 "Про затвердження тарифів на теплову енергію комунальному підприємству "Теплозабезпечення м.Коростень", Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2006р. №925 "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" затверджено тарифи на теплову енергію на послуги теплопостачання.
Згідно п.1.3.1 рішення Виконавчого комітету Коростенської міської ради №891 від 26.11.2008р. за одиницю приєднаного теплового навантаження (технічне обслуговування) з розрахунку на 1м.кв. опалювальної площі щомісячно протягом року для всіх споживачів тариф складає 1,22грн.; за одиницю фактично спожитої теплової енергії з розрахунку на 1м.кв. опалювальної площі щомісячно протягом опалювального сезону тариф складає 4,52грн. Згідно п.1.3.1 рішення Виконавчого комітету Коростенської міської ради №802 від 28.12.2010р. за одиницю приєднаного теплового навантаження (технічне обслуговування) з розрахунку на 1м.кв. опалювальної площі щомісячно протягом року для всіх споживачів тариф складає 1,37грн.; за одиницю фактично спожитої теплової енергії з розрахунку на 1м.кв. опалювальної площі щомісячно протягом опалювального сезону тариф складає 8,74грн.
Судом встановлено, що приміщення, за опалення якого не провів розрахунок відповідач, розташоване на першому поверсі житлового будинку по вул.Доватора, 2 в м.Коростень і система теплопостачання даних приміщень спільна із системою теплопостачання житлового будинку, тобто опалення надається централізовано. Згідно довідки Комунального виробничого житлово-ремонтно-експлуатаційного підприємства №4 від 21.05.2010р. за №456 нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою вул.Доватора, 2 підприємством не відключалось від центральної системи теплопостачання; від власників не надходили заяви про незадовільне теплопостачання та відключення приміщення від системи (а.с.18). Котельня по вул.Горького, 80 в м.Коростені з тепловими мережами, які приєднані в тому числі і до будинку №2 по вул.Доватора, м.Коростень, знаходяться на балансі КП Теплозабезпечення; котельня виробляла теплову енергію для постання її до вищезазначеного будинку протягом всього терміну, зазначеного в позовній заяві (а.с.44а).
За період з липня 2008р. по травень 2011р. позивач надав відповідачу послуги теплозабезпечення за адресою: м.Коростень, вул.Доватора, 2, проте відповідач, в порушення ст.24 Закону України "Про теплопостачання" та ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ухилявся від обов’язку укладання договору з теплопостачальною організацією та обов’язку оплачувати послуги теплопостачання.
Таким чином, згідно розрахунку позивача (а.с.8) за період з липня 2008р. по травень 2011р. позивач поніс матеріальні збитки, завдані ФОП ОСОБА_2 внаслідок неоплати за спожиту теплову енергію на суму 31171,26грн.
Розрахунок вартості за послуги теплопостачання здійснений на підставі рішень виконавчого комітету Коростенської міської ради №891 від 26.11.2008р. (а.с.23) та №802 від 28.12.2010р. (а.с.22) за тарифами, установленими вищевказаними рішеннями.
Згідно з ч.1 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню включається неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов’язання другою стороною.
З вищевикладеного випливає, що в період з липня 2008р. по травень 2011р. відповідач незаконно, та ухиляючись від укладення договору, споживав теплову енергію, чим завдав збитків позивачу на загальну суму 31171,26грн., яка складається із вартості наданих послуг теплопостачання у вищевказаний період. Приписами ст.623 Цивільного кодексу передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Отже, послуги з теплопостачання фактично надані, але не оплачені, а тому мають оплачуватись відповідачем, як власником приміщення.
Не заслуговують на увагу заперечення відповідача стосовно того, що приміщення обігрівалось теплокалориферами, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів (актів про відсутність опалення), які б свідчили про те, що в період з липня 2008р. по травень 2011р. нежитлове приміщення, розташоване в м.Коростень по вул.Доватора, 2 не опалювалось. Як вже зазначалось, згідно довідки Комунального виробничого житлово-ремонтно-експлуатаційного підприємства №4 від 21.05.2010р. за №456, нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою вул.Доватора, 2 підприємством не відключалось від центральної системи теплопостачання; від власників не надходили заяви про незадовільне теплопостачання та відключення приміщення від системи (а.с.18). Належних та допустимих доказів про звернення до позивача з відповідними заявами відповідач не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 31171,26грн. збитків, які складають вартість фактично використаної теплової енергії обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 4405,60грн. інфляційних та 1086,37грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.
Як встановлено господарським судом, відповідачем - ФОП ОСОБА_2 завдано позивачу матеріальні збитки, внаслідок неоплати за спожиту теплову енергію на суму 31171,26грн.
Оскільки відповідачем не відшкодовано завдані збитки, позивач просить стягнути з відповідача 4405,60грн. інфляційних та 1086,37грн. 3% річних на підставі ст.625 ЦК України.
Однак, господарський суд вважає неправомірним застосуванням в даному випадку ст.625 ЦК України, з огляду на наступне:
Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання г р о ш о в о г о з о б о в ' я з а н н я, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення г р о ш о в о г о зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.
Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.
В даному ж випадку позов пред'явлено до відповідача, який повинен відшкодувати з б и т к и.
Тобто в даному випадку за правовідносинами сторін у відповідача відсутнє грошове зобов'язання, а також факт завдання збитків встановлювався судом під час розгляду справи, тому нараховувати інфляційні та річні до моменту прийняття рішення по справі є неправомірним.
За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими, тому господарський суд відмовляє Комунальному підприємству Теплозабезпечення у задоволенні позову в частині стягнення 4405,60грн. інфляційних та 1086,37грн. 3% річних.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України надані належні докази (в матеріалах справи), що дають підстави суду позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 31171,26грн. збитків у вигляді не отриманих коштів за послуги теплопостачання.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Наведених у відзиві обставин відповідач не довів, розрахунку позивача не спростував.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 31171,26грн. збитків.
Господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 4405,60грн. інфляційних та 1086,37грн. 3% річних.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 78, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Прийняти відмову позивача від позову в частині зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер НОМЕР_1) укласти з Комунальним підприємством Теплозабезпечення (11500, м.Коростень, вул.Кірова, 8а, код 31871157) договір про постачання теплової енергії.
Припинити провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер НОМЕР_1)
на користь Комунального підприємства Теплозабезпечення (11500, м.Коростень, вул.Кірова, 8а, код 31871157)
- 31171,26грн. збитків, які складають вартість фактично спожитої теплової енергії;
- 311,71грн. витрат по сплаті державного мита за вимогу майнового характеру;
- 197,40грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Відмовити в позові в частині стягнення 4405,60грн. інфляційних та 1086,37грн. 3% річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Суддя Соловей Л.А.
Повне рішення складено 28 листопада 2011 року
Віддрукувати: 3 прим.
1 - в справу
2 -позивачу
3- відповідачу
21.11.2011