Справа № 2-2094/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

28.11.2011  Центрально-Міський  районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                         Кваша А.В.

при секретарі: Марущак І.А.

за участю: представника позивача – ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -         

В С Т А Н О В И В:

 Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в ході розгляду справи подана уточнена позовна заява в якій збільшено розмір заявлених позовних вимог та позивач відмовляється від позову в частині вимог, які заявлені ним до ОСОБА_5

Ухвалою суду від 31.10.2011 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, та закрито провадження в частині вимог, які заявлялися до ОСОБА_5

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з вини відповідача сталася дорожня транспортна пригода. Внаслідок ДТП позивач отримав важкі численні ушкодження, постійно по теперішній час відчуває фізичний біль, через тривале стаціонарне лікування був виключений зі звичайного способу життя, проходить додаткове лікування, , крім того, внаслідок дтп отримав ІІІ групу інвалідності, втратив роботу, не міг забезпечувати свою сім’ю – трьох малолітніх дітей та дружину, вказані обставини привели до значних моральних страждань у зв’язку із чим просить суд ухвалити рішення та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 70000 грн., судові витрати – у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 1900 грн.

В судове засідання, в якому ухвалено рішення, позивач не з’явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, в ході розгляду справи заявлений позов підтримав в повному обсязі, пояснив, що дійсно став жертвою дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача, до якого претензій матеріального характеру не має, проте вважає, що внаслідок дтп та суттєвих змін, які відбулися у його житті, зокрема, тривале лікування, постійний фізичний біль, втрата роботи, неможливість належним чином забезпечувати свою родину, встановлення йому ІІІ групи інвалідності поніс також і моральні страждання, які оцінює у 70000 грн., також пояснив, що між ним та відповідачем була домовленість, що останній буде платити йому по 2000 грн. в місяць, проте ніяких грошей він не отримував.

Представник позивача в судовому засіданні уточнений позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити, пояснив, що внаслідок протизаконних дій відповідача позивач отримав численні фізичні ушкодження здоров’я, що також потягло за собою численні моральні переживання, зміну звичного способу життя тощо, тому має законне право на відшкодування моральної шкоди.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив відмовити в його задоволенні, оскільки він сплатив позивачу як збитки матеріального характеру, що підтверджено розпискою в матеріалах кримінальної справи, та моральну шкоду в загальній сумі 8600 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що відповідач відшкодував позивачу збитки за завдану моральну шкоду в сумі 8600грн., оскільки щомісяця з лютого по квітень 2011 року дружині позивача надавав кошти в лютому та березні по 2000 грн., в квітні 2400 грн., гроші давав у зв’язку із досягнутою між ним та позивачем домовленістю, що оскільки позивач після травми певний час не зможе працювати, то відповідач буде сплачувати йому по 2000 грн. у вигляді нібито заробітної плати, окрім цього, відповідач повному обсязі взяв на себе усі витрати пов’язані з лікуванням та придбанням ліків для видужання позивача.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що є дружиною позивача, жодних грошових коштів від відповідача вона не отримувала, інколи відповідач привозив до лікарні, де перебував після дтп її чоловік, їжу, в ході допиту як свідка змінила свої показання та пояснила, що  відповідач надав їй гроші в сумі 1000 грн. на дорогу, щоб вона мала змогу приїздити до чоловіка в лікарню.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що протягом лютого, березня, квітня 2011 року давав гроші відповідачу для того, щоб останній віддав їх дружині позивача за завдану моральну шкоду, три рази у його присутності дружина позивача отримувала гроші від ОСОБА_8, в той день коли мала відбуватися передача грошей відповідач йому телефонував, на кінцевій зупинці маршруту пл. Визволення. вони зустрічалися, ОСОБА_8 підходив до нього брав по 2000 грн. та зразу з віддавав їх дружині позивача, а потім сідав до маршрутки та писав йому розписку про те, що взяв гроші та в якій сумі.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що працює на одному з відповідачем маршруті диспетчером, тобто контролює час відправлення маршрутки з зупинки пл. Визволення, бачила, що 3-4 рази відповідач віддавав гроші якійсь жінці, як він пояснив, то була дружина чоловіка, який постраждав в дтп з його вини, тому він компенсує їй моральну шкоду, також в її присутності ОСОБА_10 передавав цій жінці 400 грн.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що на початку квітня передавав дружині позивача 400 грн. на зупинці пл. Визволення, про це його по телефону просив відповідач ОСОБА_2

Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, показання допитаних свідків, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.01.2011 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_2 керуючим на законних підстав автомобілем ОСОБА_11 312, д/н НОМЕР_1, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, в результаті чого, у позивача було виявлено компресійні переломи тіл 11,12 грудних та 1-го поперекового хребців, виявлені ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров’я більше 21 доби, вказані обставини встановлені вироком суду від 29.04.2011 року, а отже в порядку ст. 61 ЦПК України не підлягають окремому доказуванню, та як вважає суд спростовують посилання позивача про те, що внаслідок дтп він отримав важкі тілесні ушкодження.

Згідно положень ст. ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В ході розгляду справи судом встановлено, що спору про відшкодування матеріальних збитків між сторонами не має.

Положеннями ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1167 ч. й визначено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За таких обставин суд приходить до висновку, що дійсно позивач має право на відшкодування йому моральної шкоди, у зв’язку із дорожньо-транспортною пригодою, що сталася внаслідок протиправних дій відповідача, проте розмір визначений позивачем в сумі 70000 грн. суд вважає значно завищеним.

Із урахуванням роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір компенсації моральної шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо і приходить до висновку про зобов’язання відповідача відшкодувати позивачу компенсацію за завдані моральні страждання в сумі 7000 грн. крім того, при визначенні розміру моральної шкоди саме в такій сумі суд, також врахував дії відповідача стовно надання допомоги позивачу, зокрема врахована позитивна поведінка відповідача, ті обставини, що він протягом часу перебування позивача у лікарні після дтп неодноразово приїздив до нього привозив їжу, інші продукти харчування, в повному обсязі відшкодував завдану матеріальну шкоду, що також вбачається з пояснень позивача та його дружини допитаної судом в якості свідка, які не знають яка сума витрачена на лікування та відшкодування шкоди понесеної закладом охорони здоров’я.

Доводи позивача стосовно того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він втратив роботу суд не приймає до уваги, оскільки як пояснив сам позивач звільнення його відбулося за його заявою за згодою сторін, про що міститься запис у його трудовій книжці (а.с.53,53).

Також критично суд оцінює доводи позивача про те, що він лише внаслідок дтп став інвалідом ІІІ групи, оскільки як встановлено судом внаслідок дтп позивач отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, з довідки МСЕК вбачається, що інвалідність встановлена внаслідок загального захворювання, також суд критично оцінює довідку надану головним лікарем КЗ «Міська лікарня № 3» про те, що ОСОБА_4 визнаний інвалідом ІІІ групи терміном на 1 рік внаслідок травми отриманої в ДТП 20.01.2011 року, оскільки головний лікар не є медико-експертною комісією та не наділений повноваженнями давати висновок стосовно причин встановлення інвалідності, а доказів іншого характеру про те, що виключно через травму отриману в дтп  позивачу було встановлено інвалідність суду не надано.

Доводи відповідача та його представника про те, що позов не підлягає задволенню, оскільки моральна шкода відповідачем вже відшкодована в сумі 8600 грн., не знайшли свого підтвердження, дійсно допитані судом свідки ОСОБА_7 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснювали суду, що в їх присутності ОСОБА_2 сплачував помісячно дружині позивача грошові коти в загальній сумі 8600 грн., проте не надано відповідачем жодного доказу, що вказані суми є саме сумами призначеними до відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши  усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди в сумі 7000 грн.

В порядку положень ч. 3 ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 9 грн. 41 коп., в той час 84 грн. 69 коп. судового збору віднести за рахунок держави, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 190 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 15,60,61,88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 1187 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

 Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 7000 (сім тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди, заданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 9 грн. 41 коп., 84 грн. 69 коп. судового збору віднести за рахунок держави.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в сумі 190 (сто дев’яносто) грн.

В задоволенні іншої частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання протягом десяти днів після його проголошення апеляційної скарги, а особами які приймали участь у справі, проте не були присутніми при оголошенні рішення в тому ж порядку з дня отримання копії рішення.  

Суддя:ОСОБА_12