ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 24/25919.09.11
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна
страхова компанія «Оранта»
про стягнення 4 226,83 грн.
Суддя Шевченко В.Ю.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 –представник (дов. №16 від 10.10.2011р.)
Від відповідача: ОСОБА_2 –представник (дов. №08-03-28/177-11
від 29.03.2011р.).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА»(далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(далі по тексту відповідач) про стягнення з останнього страхового відшкодування в сумі 4 226,83 грн.
До прийняття рішення по справі позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 19.09.2011 р. та наполягав на стягненні з відповідача 483,00 грн.. і відповідно до ст. 22 ГПК України, вказана сума є розміром позовних вимог що розглядаються судом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв‘язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 28.09.2010р. в м. Луганську на вул. 50 років СРСР, внаслідок порушення водієм ОСОБА_4, який керував автомобілем ЗАЗ-Деу, державний номер НОМЕР_1, п. 13.1. Правил дорожнього руху України, було пошкоджено транспортний засіб марки Деу Нексія, державний номерний знак НОМЕР_3 (даний автомобіль застрахований у компанії позивача), власником якого є ОСОБА_5
Дана подія була визнана позивачем страховим випадком, з огляду на що здійснено виплату страхового відшкодування: 3 680,18 грн. шляхом перерахування коштів по системі «Аваль-Експрес», свідченням чого є платіжне доручення №029967 від 27.10.2010р., та 546,65 грн. в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу, свідченням чого є лист позивача від 22.10.2010р.
Оскільки автомобіль ЗАЗ-Деу, державний номер НОМЕР_1 забезпечений страховим полісом, укладеним з ВАТ «НАСК «Оранта», то відповідальною особою за заподіяним збиток, на думку позивача, є ВАТ «НАСК «Оранта».
Відповідач надав суду письмовий відзив, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову, з огляду на його недоведеність та необґрунтованість.
Відповідач зазначає, що на підтвердження сплати страхового відшкодування позивач долучив до позовної заяви платіжне доручення на суму 3 680,18 грн., тоді як на підтвердження суми в розмірі 546,65 грн. позивачем не надано документу, який би підтверджував, що банк-вигодонабувач по договору КАСКО погодився на те, щоб частина страхового відшкодування була перерахована на сплату частини страхового платежу. Як вказує відповідач, підстави сплати страхового відшкодування на користь «Райффайзен банк Аваль»є безпідставними, оскільки згідно договору КАСКО банком-вигодонабувачем є ПАТ «Брокбізнес».
До прийняття рішення по суті позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в сумі 483,00 грн., зазначаючи, що 30.08.2011р. відповідач частково оплатив заборгованість перед позивачем в сумі 3 743,83 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011р. розгляд справи судом було відкладено у відповідності до ст. 77 ГПК України у зв‘язку з неявкою в судове засідання представника позивача.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, і заперечення проти позову, Господарський суд міста Києва, –
ВСТАНОВИВ:
Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка»та ОСОБА_5 був укладений договір №013066/4002/000030 від 05.02.2010р. добровільного комплексного страхування на транспорті, згідно якого був застрахований автомобіль Деу-Нексія, державний номер НОМЕР_3, 2007 року випуску. Вигодонабувачем за цим договором страхування було визначено Луганську філію Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк».
За цим договором були застраховані ризики, в тому числі пошкодження автомобіля внаслідок ДТП.
Відповідно до договору добровільного страхування №013066/4002/000030 від 05.02.2010р. страхова сума за видом страхування добровільне страхування наземного транспорту склала 49 538,00 грн., страховий платіж –2 184,63 грн.
Згідно довідки відділу Державтоінспекції №8694815 від 30.09.2010р. 28.09.2010р. в 19 год. 30 хв. в м. Луганську, по вул. 50 років СРСР сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ЗАЗ-Деу, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, водій ОСОБА_4, та автомобіля Деу-Нексія, номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5
ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 пункту 13.1. Правил дорожнього руху України.
Постановою Станично-Луганського районного суду Луганської області встановлено вину ОСОБА_4 в скоєнні ДТП та порушення ним п. 13.1. Правил дорожнього руху України.
Громадянин ОСОБА_5. звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування, у зв‘язку з пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП.
Відповідно до висновку №2/163-10 експертного автотоварознавчого дослідження по факту спричиненої матеріальної шкоди власнику автомобіля Деу-Нексія, номерний знак НОМЕР_3, від ушкодження внаслідок ДТП, виготовленого Бюро судових автотоварознавчих експертиз 06.10.2010р., вартість матеріального збитку власнику автомобіля Деу-Нексія склала 4 277,00 грн.
22.10.2010р. позивачем складено страховий акт №00053338, згідно з яким даний випадок був визнаний як страховий випадок та вирішено виплатити суму страхового відшкодування в розмірі 4 226,83 грн.
22.10.2010р. позивачем був виданий наказ №00053338 про виплату ОСОБА_5 страхового відшкодування в розмірі 4 226,83 грн. наступним чином:
- 3 680,18 грн. шляхом перерахування безготівкових коштів по системі «Аваль-Експрес» страхувальнику;
- 546,65 грн. в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу.
Листом від 22.10.2010р. №00053338 позивач повідомив ОСОБА_5 та вигодонабувача за договором страхування-Луганську філію АБ «Брокбізнесбанк» про порядок виплати страхового відшкодування.
Позивачем в матеріали справи надане платіжне доручення №029967 від 27.10.2010р. на суму 3 680,18 грн. з призначенням платежу: страхове відшкодування згідно договору №013066/4002/0000030 від 05.02.2010р., одержувачем за яким є ОСОБА_5
Оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає що у задоволенні позову має бути відмовлено повністю з наступних підстав.
У відповідності до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інші особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У відповідності до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вина особи, яка керувала автомобілем ЗАЗ-Деу, номерний знак НОМЕР_1, встановлена судом і додаткового доведення не потребує.
Згідно полісу №ВЕ/1591165 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідачем застрахована цивільно-правова відповідальність страхувальника ОСОБА_3 та зазначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована договором. Забезпеченим транспортним засобом визначено автомобіль ЗАЗ-Деу, номерний знак НОМЕР_1.
Полісом №ВЕ/1591165 встановлений ліміт відповідальності відповідача, зокрема, за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) 35 000,00 грн.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Статтею 9 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого. У разі коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратний ліміт відповідальності страховика, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується. Зазначені страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика, з урахуванням умов, зазначених у пункті 19.1 статті 19 цього Закону.
З огляду на зазначені вище норми законів, позивачем і заявлені вимоги до відповідача про стягнення суми страхового відшкодування з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в сумі 483,00 грн.
Проте, згідно страхового акту №00053338 та наказу №00053338 позивача ним було вирішено виплатити потерпілій особі страхове відшкодування в сумі 4 226,83 грн.
Фактично, платіжним дорученням №029967 від 27.10.2010р., ОСОБА_5 було виплачено страхове відшкодування в сумі 3 680,18 грн.
Інша частина страхового відшкодування в сумі 546,65 грн., як вказує позивач, фактично не сплачувалася а була зарахована в рахунок погашення несплаченої ОСОБА_5. частини страхового платежу.
Як вказано в заяві позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідач перерахував позивачеві суму страхового відшкодування в розмірі 3 743,83 грн. Відповідачем не заперечується даний факт.
Господарський суд вважає що проведене позивачем зарахування, відповідно до ст. ст. 6, 9, 19 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не дає йому підстав, випадку пошкодження застрахованого автомобіля в ДТП, стягувати фактично невиплачену ним суму страхового відшкодування з відповідача.
Оскільки, перерахована відповідачем сума на рахунок позивача є навіть більшою, ніж виплачене позивачем страхове відшкодування громадянину ОСОБА_5, підстави для стягнення 483,00 грн. з відповідача відсутні.
У відповідності до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог, з огляду на що суд відмовляє в їх задоволенні.
Державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя В.Ю. Шевченко