ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 24/1218.04.11
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
ДоНаціональної акціонерної компанії «Оранта»
Простягнення 6 947,84 грн.
Суддя Шевченко В.Ю.
Представники:
Від позивачаОСОБА_1. (дов. №0160 від 01.10.2010 р.);
Від відповідачаОСОБА_2. (дов. від 28.03.2011р.);
У судовому засіданні 18 квітня 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі –позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Національної акціонерної компанії «Оранта»(далі –відповідач) збитків в сумі 6 947,84 грн., завданих відшкодуванням майнової шкоди що виникла в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.03.2011р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.03.2011р.
Ухвалою суду від 28.03.2011р. розгляд справи було відкладено на 04.04.2011р.
Ухвалою суду від 04.04.2011р. розгляд справи було відкладено на 18.04.2011р. у зв’язку з нез’явленням представника позивача.
У судовому засіданні 18.04.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві за вх. №6468 від 07.03.2011р.
Відповідач у судовому засіданні надав відзив на позов, яким частково заперечував проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи, та з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд м. Києва,-
В С Т А Н О В И В :
15.05.2007р. відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна», правонаступником якого є позивач по справі, та гр. ОСОБА_3. (надалі - страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі - договір страхування) №V2.0.06862, відповідно до якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля марки “Hyndai Tucson”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).
30.10.2007р. у м. Києві вул. Межигірська відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу та автомобіля «ВАЗ 21043», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_4.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2007р. гр. ОСОБА_4. (страхувальника відповідача) визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.
Вартість матеріального збитку, завданому власнику в зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля в результаті ДТП, склала 7 835,51 грн., що підтверджується звітом про визначення вартості матеріального збитку №2242 від 26.11.2007р. (копія в матеріалах справи, оригінал досліджено в судовому засіданні).
На виконання договору страхування позивач, на підставі страхового акту №V2.0.06862.L01.01 від 14.12.2007р., сплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 6 947,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням №29953 від 21.12.2007р. на суму 5 781,17 грн. та 1 166,67 грн. –шляхом перерахування грошових коштів системою грошових переказів «Аваль-Експрес», що підтверджується листом від 09.02.2009р. №43-2-1-00/777 (копії в матеріалах справи).
Позивач наполягає на стягнені з відповідача в регресному порядку відшкодованих страхувальнику 6 947,84 грн., обґрунтовуючи позов тим що відповідач є страховиком особи винної в ДТП.
Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає, що позов має бути задоволений частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р. та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги в сумі 6 947,84 грн. до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Вина гр. ОСОБА_4. встановлена постановою Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2007р.
Цивільна відповідальність гр. ОСОБА_4. на момент настання страхової події була застрахована відповідачем за договором (у формі полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3.
Поліс № НОМЕР_3 діяв на час коли відбулася ДТП за участю автомобіля «ВАЗ 21043», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_4.
Вказаним полісом передбачено що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500, 00 грн., франшиза –510 грн.
Відповідно до полісу НОМЕР_3 страхувальником - особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом, є гр. ОСОБА_4., забезпеченим транспортним засобом - автомобіль «ВАЗ 21043», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а тому відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації гр. ОСОБА_4. автомобіля «ВАЗ 21043», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, підлягає відшкодуванню відповідачем.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р. при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.
Позивач, листом №2/3/2009-03/ДППР від 25.03.2009р., до якого додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у сумі 6 947,84 грн.
Відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, поданими доказами.
Поданими запереченнями відповідач наполягає на зменшенні позовних вимог на суму франшизи, передбачену договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу № НОМЕР_3, що становить 510,00 грн.
Враховуючи підтверджену позивачем вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, з урахуванням виключення суми франшизи, передбаченої полісом № НОМЕР_3, відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачу витрати в сумі = 6 437,84 грн. (6 947,84 грн. –510, 00 грн. = 6 437,84 грн.), а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
За таких обставин, суд дійшов висновку що позов підлягає частковому задоволенню, а зазначена сума має бути стягнута з відповідача на користь позивача.
Відповідно до статей 44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Національної акціонерної компанії «Оранта»(01015, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(04053, м. Київ, вул. Артема, 42; код ЄДРПОУ 20782312) 6 437 (шість тисяч чотириста тридцять сім) грн. 84 коп. страхового відшкодування, 94 (дев’яносто чотири) грн. 45 коп. державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
3. В іншій частині позову –відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя В.Ю. Шевченко