Справа № 22-ц-2019/11 Головуючий у 1 інстанції: Мелешко С.І.
Категорія 24 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Бакуса В.Я.,
суддів: Зубарєвої К.П., Монастирецького Д.І.,
секретарі: Карнидал В.В.,
з участю: представника відповідача ПП «Авто-транс-сервіс»Телегія В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Авто-транс-Сервіс»про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 21 грудня 2010 року в задоволені позову відмовлено за безпідставністю.
Рішення оскаржив позивач, просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд або ухвалити нове рішення про задоволення його вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки ним доведені обставини, на які він посилався як на підставу задоволення своїх вимог, крім того, суд не взяв до уваги письмові свідчення двох свідків на ствердження неправомірних дій водія автобуса.
Позивач у судове засідання не з’явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного висновку.
Позивач звернувся до суду та просив визнати дії працівника відповідача неправомірними щодо відмови у його безкоштовному перевезені як пільговика –інваліда війни 3-ї групи, 18.10.2010 року в автобусі по маршруту Соснівка-Волевин-Червоноград та у створенні водієм конфліктної ситуації. А відтак просив стягнути заподіяну йому неправомірними діями водія автобуса моральну шкоду в сумі 3 000 грн.
Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57-60 ЦПК.
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги чи заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Виходячи з положень ч.2 ст.57 ЦПК, не можна встановлювати фактичні дані на підставі письмових пояснень осіб, які не були допитані судом як свідки.
А відтак посилання апелянта на письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як на обставини, що обґрунтовують його вимоги та встановлення фактичних обставин, не можуть, на думку колегії суддів, виходячи зі змісту норм ст.ст.57, 58, 63 ЦПК, бути належними та допустимими доказами, оскільки використання як доказів у справі письмових заяв цих осіб без їх допиту у судовому засіданні, судом з одночасною вказівкою на те, що ці заяви є письмовими показаннями свідків, не відповідає вимогам ст.57 ЦПК. Для використання пояснень цих осіб в якості показань свідків суд мав їх допитати у встановленому законом порядку як свідків з попередженням про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень і приведенням до присяги (ст.180 ЦПК).
За таких обставин доводи апелянта не ґрунтуються на нормах процесуального права, а дії суду щодо відхилення цих письмових пояснень як доказів є обґрунтованими.
Відмовляючи у задоволені вимог позивача суд вірно виходив з доказів добутих у судовому засіданні.
Так, доводи позивача щодо неправомірних дій водія відповідача були спростовані показами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були до питання судом в якості свідків, які були пасажирами автобуса під керуванням водія ОСОБА_8 та свідками подій, на які посилається позивач. Крім того, доводи позивача спростовуються і показами водія автобуса ОСОБА_8, які він дав в якості свідка у судовому засіданні.
Зазначені свідки були допитані у відповідності до вимог ЦПК та під присягою.
Статтею ст.37 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 39 цього Закону передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, зокрема для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).
Судом на підставі доказів здобутих у судовому засіданні встановлено, що позивач без пред’явлення посвідчення у розгорнутому вигляді та без оплати за проїзд зайшов в автобус, який рухався по вищевказаному маршруту. Після вимоги водія показати посвідчення, яке б давало право безоплатного проїзду, показав у нерозгорнутому вигляді посвідчення та створив конфлікт з водієм автобуса. Позивач проїхав безкоштовно по своїй потребі із станції «Старе місто»до станції «Автовокзал»м. Червоноград. Незаконних дій відносно позивача у водія не було.
Суд першої інстанції, постановляючи рішення про відмову у задоволені вимог, всебічно дослідив обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним по справі доказам та правильно дійшов висновку про безпідставність вимог позивача.
Оскільки судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального й процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст.ст.313, 317 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 грудня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Бакус В.Я.
Судді: Зубарєва К.П.
Монастирецький Д.І.