ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3924/25 Справа № 201/1971/23 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д. О Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року                                 м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Городничої В.С., Ткаченко І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №201/1971/23 за скаргою Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління на дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мельника Леоніда Леонідовича, стягувач ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 березня 2024 року, постановлену у складі судді Покопцевої Д.О., -

ВСТАНОВИВ:

Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління (далі - Дніпровське КЕУ) звернулось до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська зі скаргою на дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мельника Л. Л., стягувач - ОСОБА_1 .

Скарга мотивована тим, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у справі №201/1971/23 стягнуто з Дніпровського КЕУ (Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпро) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

У порядку виконання судового рішення на адресу Дніпровського КЕУ від Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшли постанови державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мельника Л.Л. від 12 грудня 2023 року про відкриття виконавчого провадження №73517552, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №73517552 з примусового виконання виконавчого листа №201/1971/23, виданого Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська 14 листопада 2023 року.

Скаржник зазначив, що відповідно до Положення про Квартирно-експлуатаційне управління м.Дніпро (далі - КЕУ м.Дніпро), затвердженого наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України від 26 травня 2023 року №195, КЕВ м.Дніпро, є державною установою, створеною Міністерством оборони України. Метою створення установи є забезпечення життєдіяльності і функціонування військових частин та установ, розвиток системи технічної експлуатації казарменно-житлового фонду та комунальних споруд з метою підтримання військ (сил) у стані бойової та мобілізаційної готовності. Усі видатки КЕУ м.Дніпро фінансуються з державного бюджету.

Рішенням Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 28 листопада 2016 року №1604634600498 КЕВ м.Дніпро присвоєно ознаку неприбутковості (0031 - бюджетні установи) на підставі підпункту 133.4.5 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Отже, рішення суду про стягнення з Дніпровського КЕУ грошових коштів згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», має виконуватись органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а відтак дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мельника Л.Л. щодо винесення 12 грудня 2023 року постанови про відкриття виконавчого провадження №73517552 та постанов про стягнення виконавчого збору, мінімальних витрат виконавчого провадження, вчинені з порушеннями вимог частини четвертої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845.

Враховуючи наведене, Дніпровське КЕУ просило суд: поновити строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мельника Л.Л.; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мельника Л.Л. від 12 грудня 2023 року про відкриття виконавчого провадження №73517552; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мельника Л.Л. від 12 грудня 2023 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №73517552; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мельника Л.Л. від 12 грудня 2023 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №73517552.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року, поновлено Дніпровському КЕУ строк на подачу скарги та скаргу Дніпровського КЕУ задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мельника Л.Л. від 12 грудня 2023 року про відкриття виконавчого провадження №73517552.

Визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мельника Л.Л. від 12 грудня 2023 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 500 грн. та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 73517552 при примусовому виконанні виконавчого листа №201/1971/23, виданого 14 листопада 2023 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з Дніпровського КЕУ на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Задовольняючи скаргу Дніпровського КЕУ, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що боржником за виконавчим листом № 201/1971/23, виданим Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 4 листопада 2023 рокує КЕУ м. Дніпро, яке є державною установою, на яку поширюються вимоги статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», статті 6 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, постанова Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у справі №201/1971/23, якою стягнуто з Дніпровського КЕУ (Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн, підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська дійшов висновку, що постанова державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мельника Л.Л. від 12 грудня 2023 року про відкриття виконавчого провадження №73517552 винесена з порушенням норм чинного законодавства України, зокрема, статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд першої інстанції вказав, що постанови державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мельника Л.Л. від 12 грудня 2023 року про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 73517552 є похідними від постанови про відкриття виконавчого провадження і виносяться одночасно, тому також підлягають скасуванню.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, оскільки вважав, що до таких висновків суд дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи, при цьому відхиливши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що Дніпровське КЕУ, яке є державним підприємством, за 2023 рік отримало прибуток у розмірі 9 274 016 грн., оскільки визначальним для застосування Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є статус боржника.

Не погодившись з такими рішеннями ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 березня 2024 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Верховного суду від 15 січня 2025 року Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2025 року цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 березня 2024 року прийнято до провадження та призначено до апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновки оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, боржником був порушений процесуальний строк на подання скарги, штучно створені докази. Вважає, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про задоволення скарги Дніпровського КЕУ.

Вважає, що суди проігнорували те, що відповідно до відомостей Міністерства юстиції України від 06 червня 2023 року Дніпровське КЕУ є державним підприємством, за 2023 рік отримало прибуток у розмірі 9 274 016 грн. та як суб`єкт господарювання має податковий борг перед державним та місцевим бюджетами.

Зазначає, що Дніпровське КЕУ здійснює дозволену господарську діяльність, надає послуги, відпускає матеріальні цінності військовим частинам та іншим юридичним та фізичним особам, надає в оренду за плату земельні ділянки та споруди, які перебувають в оперативному управлінні, надає послуги з виробництва теплової енергії. Крім того, доказів того, що боржник повністю утримується за рахунок відповідного державного бюджету не надано.

Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно поновив боржнику строк звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Вказує, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся за його відсутності, оскільки він не був належно повідомлений про розгляд справи.

Представником Дніпровське КЕУ Криштопа Я.В. до суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що доводи апелянта про те, що боржник не належить до бюджетних установ є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам. Критерієм визначення суб`єкта виконання рішення про стягнення коштів є належність боржника до визначеної ч.2 ст.6 ЗУ «Про виконавче провадження ” категорії осіб. Відповідно до п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ №845 від 03.08.2011, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань.

В судовому засіданні апеляційного суду представники скаржника Дніпровського КЕУ та заперечували проти доводів скарги, просили її відхилити.

Стягувач ОСОБА_1 , його представник та державний виконавець до судового засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

       Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників скаржника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, судове рішення скасуванню з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону, оскільки ухвалена з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення в апеляційному порядку.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини друга, четверта статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

       За змістом частини першої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

       Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Встановлено, що судом першої інстанції не було належно повідомлено ОСОБА_1 про розгляд скарги, оскільки у матеріалах справи немає даних щодо отримання (чи неотримання) ним повістки про розгляд справи призначеного на 12 березня 2024 року та 15 березня 2024 року.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128-130 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції на зазначені вимоги законодавства уваги не звернув, розглянув скаргу Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління без повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце її розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

       У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зазначено, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене вище, оскаржуване рішення підлягає обов`язковому скасуванню на підставі п.3 ч.3 статті 376 ЦПК України.

Розглядаючи по суті скаргу Дніпровського КЕУ на дії державного виконавця в межах її доводів, колегія суддів виходить з наступного.

Як зазначено вище, постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у справі №201/1971/23 стягнуто з Дніпровського КЕУ (Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпро) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Постановою державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мельника Л.Л. від 12 грудня 2023 року було відкрито виконавче провадження №73517552 з виконання даного рішення суду. Також держвиконавцем 12 грудня 2023 року винесено постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №73517552 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №73517552. Останні постанови є процедурними і похідними від постанови про відкриття виконавчого провадження.

Основним доводом незаконності дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження скаржник вважає те, що Квартирно-експлуатаційне управління м.Дніпро (далі - КЕУ м.Дніпро), є державною установою, усі видатки КЕУ фінансуються з державного бюджету, рішенням ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року КЕУ присвоєно ознаку неприбутковості, а для установи даного типу передбачено інший порядок стягнення коштів. Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення повинно виконуватись органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Саме тому вважає, що державний виконавець незаконно виніс 12 грудня 2023 року оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження, чим порушив вимог ч.4 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845.

Дійсно статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» «Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу» передбачено, що:

1. Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду….

2. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

3. У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

4. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Разом з тим, статтею 4 даного Закону передбачені особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи. Так відповідно даної норми закону:

1. Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

2. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

3. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

4. У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів.

5. Кошти, що надійшли на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, перераховуються стягувачу протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.

6. Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

7. Державний виконавець протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу.

Враховуючи наведене та аналізуючи чи відноситься позивач по справі до державного органу, на який розповсюджується вимоги ст.3 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» при виконанні рішення суду про стягнення з нього сум, чи в данному випадку слід керуватись ст.4 даного Закону, колегія суддів прийшла до висновку, що в данному випадку підлягають застосуванню вимоги саме ст.4 Закону, оскільки з Положення про Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління Командування Сил логистики Збройних Сил України, яке міститься в матеріалах справи (а.с.9-15), витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається ознак належності Дніпровського КЕУ саме до державного органу.

Найважливішою ознакою державного органу є наявність у нього компетенції - владних правоспроможностей певного змісту та обсягу. Згідно зі своєю компетенцією орган держави володіє владними повноваженнями, які виражаються: а) у можливості видавати обов`язкові до виконання правові акти. Ці акти можуть бути нормативними або індивідуально-визначеними (акти застосування норм права); б) бере активну участь в реалізації функцій держави, використовуючи для цього відповідні форми і методи, в тому числі і методи примусу.

Згідно із ч.1 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини 3 вказаної статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що скаржником не доведено в суді, з наданням належних та допустимих доказів, що дана установа відноситься до групи боржників, на яких розповсюджується ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», тому вимоги скаржника в частині визнання протиправною і скасування постанови державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у м.Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельниа Л.Л. про відкриття виконавчого провадження (ВП №73517552) від 12.12.2023р. з підстав зазначених у скарзі задоволенню не підлягають.

Крім того, слід звернути увагу, що згідно ч.2 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій і закриваючи провадження у справі за скаргою на дії відділу примусового виконання рішень, зазначила, що відповідно до частини другої статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Ураховуючи наведене, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України "Про виконавче провадження" встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства (постанова ВП ВС від 06.06.2018 у справі №921/16/14-г/15).

Таким чином провадження у справі в частині вимог Дніпровського КЕУ про визнання протиправними і скасування постанов державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у м.Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельниа Л.Л. від 12.12.2023р. про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні ВП №73517552 слід закрити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволені скарги.

Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином з Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір, сплачений ним за подання апеляційної скарги в сумі 1605 грн. 60 коп.

Керуючись статтями 367, 376, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 березня 2024 року - скасувати.

У задоволенні скарги Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління на дії державного виконавця в частині визнання протиправною і скасування постанови державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у м.Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельника Л.Л. про відкриття виконавчого провадження (ВП №73517552) від 12.12.2023р. - відмовити.

Провадження у справі за скаргою Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління в частині вимог про визнання протиправними і скасуванню постанов державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у м.Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельника Л.Л. про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні (ВП №73517552) від 12.12.2023р. - закрити.

Стягнути з Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в сумі 1605 (одна тисяча шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий                                                         О.В. Агєєв

Судді:                                                                        В.С. Городнича

І.Ю. Ткаченко

Повне судове рішення складено 10 квітня 2025 року

Головуючий суддя О.В. Агєєв