Справа № 298/525/24

Номер провадження 2-а/298/4/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року                                                         с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Тарасевича П.П.,

при секретарі судового засідання Келешовчак І.І.,

за участі представника позивача – адвоката Цуги Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Великий Березний, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, посилаючись на те, що згідно постанови від 08.11.2023 року серії ЕАТ № 8100069 поліцейським ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Опаленик С.М. по справі про адміністративне правопорушення, його піддано адміністративному стягненню за ч.5 ст 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

В своїй позовній заяві зазначає, що 08.11.2023 року о 11:13:03 год. в с. Волосянка на вул. Центральна, 3, Відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області інспектор сержант поліції Опаленик Сергій Миколайович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 5 ст. 121 КУпАП, виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАТ № 8100069, якою накладено на позивача штраф у розмірі 510 гривень.

З даною постановою позивач незгідний повністю, вважає таку протиправною та безпідставною, наведені в постанові обставини не відповідають дійсності.

Зазначає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено формально, відповідач в особі працівника поліції, який розглянув справу, не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем.

Крім цього, поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не роз`яснено її права, передбачених частиною першою статті 268 КУпАП та статтями 55,56,59,63 Конституції України. Зазначені обставини в сукупності, свідчать про грубе порушення поліцейським прав позивача, у тому числі і права на захист, оскільки останній про таке право не був поінформований, і відповідно про порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відповідачем, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення взагалі недодержано жодної норми КУпАП.

Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 21 березня 2024 року відкрито провадження у вказаній справі, призначено підготовчий розгляд справи та поновлено строк на звернення до суду.

Представник відповідача на розгляд справи не з`явився надіслав на адресу суду «Електронним судом», клопотання про залишення позову без розгляду. Клопотання було обґрунтовано тим, що строк звернення до суду пропущено позивачем, оскільки згідно відеодоказу з нагрудної камери поліцейського, шо долучено до відзиву ГУНП в Закарпатській області встановлено, що поліцейським було дотримано всіх норм та вжито всіх належних заходів. Рішення поліцейським також було прийнято в межах повноважень, та в присутності позивача. Позивачу було вручена копію постанови, де у п. 9 постанови позивач ОСОБА_1 підписався. Дане також підтверджується відеодоказом з нагрудної камери поліцейського. А тому обставина (підстава), яку зазначає представник позивача для поновлення строків звернення до суду - не впливає на початок перебігу строку звернення з розглядуваним позовом до суду. Днем, коли позивач дізнався про її винесення є 08.11.2023 року, тобто дата винесення постанови, яка приймалася за його участі, зокрема під час зупинки його автомобіля 08.11.2023.

Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2024 року було відмовлено в даному клопотанні.

Крім цього, відповідачем подано відзив на позов, в якому зазначено що 08.11.2023 о 11 год. 13 хв. у с. Волосянка по вул. Центральній водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не користувався паском безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3.в ПДР.

Постановою серії БАТ № 8100069 від 08.11.2023 громадянина ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень.

Зазначає, що відеодоказом з нагрудної камери поліцейського - підтверджується факт керування позивачем автомобілем. Після зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 зафіксовано, що він не був пристебнутий паском безпеки, як того вимагають ПДР. Крім того відео-доказом з нагрудної камери поліцейського повністю підтверджується факт вчинення правопорушення та не заперечується самим позивачем. Також жодних спростувань (доказів) щодо не вчинення позивачем даного правопорушення за ч.5 ст. 121 КУпАП не долучено до матеріалів судової справи.

Також відеодоказом підтверджується факт, що позивача було ознайомлено з постановою серії БАТ № 8100069 від 08.11.2023 року та копію постанову йому вручено.

Вважає, що поліцейським було дотримано всіх норм та вжито всіх належних заходів. Рішення поліцейським також було прийнято в межах повноважень, а відповідно в присутності позивача.

Посилаючись на зазначені обставини, просив відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ГУНП в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - в повному обсязі.

Представником позивача подано через «Електронний суд», відповідь на відзив, в якому зазначив, що позивач заперечує проти даного відзиву повністю, вважає його необґрунтованим, й таким, що жодним чином не спростовує обставини, наведені позовній заяві. Обставини, які наведено у відзиві, не визнаються.

Відповідач не надав жодного доказу на спростування того, що 08.11.2023 року о 11:13:03 год. під час розгляду справи відносно позивача: поліцейський досліджував які-небудь докази; висновок про вину позивача ґрунтувався на якому-небудь доказі. Відповідач жодним чином не усунув тверджень позивача щодо відсутності у поліцейського підстав для винесення оскаржуваної постанови, з огляду на пункти 5 та 7 постанови, яка є предметом оскарження.

Щодо посилання у відзиві на відео файли, які долучено відповідачем лише на стадії оскарження постанови в суді, однак які не досліджувались поліцейським під час розгляду справи.

На відео, яке на думку позивача, є неналежними та недопустимим доказом, не зафіксовано факту порушення позивачем правил користування ременями безпеки. Позивач не порушував ПДР взагалі, його було безпідставно, незаконно зупинено поліцейським, що можна спостерігати на відеозаписі.

Щодо позиції відповідача, що нібито сам позивач стверджує, що не був пристебнутий ременем безпеки, позивач категорично не погоджується з такими припущеннями відповідача. На відео чітко видно, нерухомий транспортний засіб, на якому відкриваються двері з боку водійського місця, й на цей час позивач вже розстібнув ремінь безпеки, оскільки мав намір вийти з автомобіля. Факту керування транспортним засобом позивачем з не пристебнутим ременем безпеки поліцейськими не зафіксовано взагалі.

Відповідач в своєму відзиві робить спробу обґрунтувати свою постанову виключно словами позивача, що є недостатнім.

Верховний Суд у своїй постанові від 08.07.2020р. у справі № 177/525/17 зазначив, що сам факт визнання особою вини у порушенні, на що, зокрема, посилається відповідач і в даній справі, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Звертає увагу суду на те, що у постанові, яка є предметом оскарження, відсутні посилання на технічний засіб, за допомогою якого поліцейським здійснювалася фіксація відповідного правопорушення за участі позивача.

Крім цього, неспроможним є й те, що відповідач стверджує, що позивача було ознайомлено з постановою, копію якої йому вручено. На відео можна спостерігати, що поліцейський вручив позивачу квитанцію про оплату штрафу, однак не постанову, яка є предметом оскарження. Зміст постанови поліцейський не зачитував позивачу, а розгляд справи проведено формально.

На підставі наведеного, просять, суд відзив на позов відповідача вважати необґрунтованим. Відео файли визнати неналежним та недопустимим доказом. Позовну заяву задовольнити повністю.

Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився.

Представник позивача – адвокат Цуга Ю.Ю. в судовому засіданні просив позов задовольнити з підстав зазначених у такому та у запереченнях на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши думку представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно із ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Судом встановлено, що 08 листопада 2023 року поліцейським ВП № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Опаленик Сергієм Миколайовичем, винесено постанову серії ЕАТ № 8100069, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.

З оскаржуваної постанови вбачається, що 08.11.2023 року о 11:07:05 год. в с. Волосянка на вул. Центральна, 38 водій ОСОБА_1 керував автомобілем, Volkswagen Passat, НОМЕР_1 , обладнаний засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий ременем безпеки чим порушив п.2.3.в.ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст.245 КУпАП.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні спору, суд враховує, що згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

З матеріалів справи вбачається, що жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст.251 КУпАП, відповідачем на підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП не надано.

Зокрема із долученого відеозапису вбачається, що позивач виходить із автомобіля та йде на зустріч поліцейському, при цьому, чи був він під час кермування пристебнутий ременем безпеки чи ні, на відеозаписі не зафіксовано.

Щодо належності та допустимості даного відеозапису як доказу, суд зазначає, що аналогічний відеозапис долучено до матеріалів справи позивачем, як на підтвердження незаконності постанови, а тому позиція представника позивача про те, що відеозапис наданий представником відповідача є неналежним доказом, а аналогічний відеозапис наданий позивачем є належним доказом суперечить принципу рівності сторін.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд приходить до висновку, що відсутність доказів того, що під час кермування, позивач не був пристебнутий ременем безпеки, унеможливлює його притягнення до адміністративної відповідальності за таке правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 241-243, 245, 246, 250, 286, 289 КАС України, ст.ст.121,122, 247, 251, 280, 283, 284, 288, 293 КУпАП, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8100069 від 08.11.2023 р. про притягнення  ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь  ОСОБА_1 , судові витрати у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Повний текст судового рішення складено 08 квітня 2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий Тарасевич П.П.