Справа № 191/3996/24

Провадження № 2/172/788/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.04.2025 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Голубенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В

До суду надійшла вищевказана позовна заява. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір № 3854881 від 28.07.2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до умов договору кредитодавець надав позичальникові кредит у розмірі 24500,00 грн. на умовах строковості, поворотності та платності. Відповідач умови договору не виконав, тому у нього утворилася заборгованість на загальну суму 157290,00 грн. 24.04.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу № 24/04/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 3854881 від 28.07.2023 року. Просить стягнути з відповідача вказану вище заборгованість та судові витрати у справі.

Ухвалою від 21.10.2024 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність, підтримав клопотання про витребування доказів.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Щодо клопотання про витребування доказів у АТ КБ «ПриваБанк» щодо інформації про видачу ОСОБА_1 кредитної картки, доказів зарахування кредитних коштів на цю картку, інформації про власника картки, суд відмовляє у задоволенні клопотання оскільки жоден учасник справи не оспорює факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

24.04.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу № 24/04/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 3854881 від 28.07.2023 року.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3854881 від 28.07.2023 року.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором суд зазначає таке.

Між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір № 3854881 від 28.07.2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до умов договору кредитодавець надав позичальникові кредит у розмірі 24500,00 грн., строк кредиту – 460 днів, періодичність сплати процентів – кожні 30 днів. Стандартна процента ставка – 2% в день.

З розрахунку наданого позивачем на підтвердження заявлених вимог вбачається, що позичальник має перед новим кредитором заборгованість за кредитним договором станом на 24.04.2024 року в сумі 157290,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 24500,00 грн., заборгованості за процентами – 132790,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач уклав кредитний договір з ТОВ «Лінеура Україна», отримав кредитні кошти, однак не виконав зобов`язання за кредитним договором, тому з нього на користь позивача слід стягнути тіло кредиту у розмірі 24500,00 грн.

Однак щодо розміру процентів, які погоджено сторонами та за якими заборгованість більша за фактично отримані позичальником кошти, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як було зазначено вище сторонами погоджено розмір процентів, порядок їх нарахування та відповідно до розрахунку заборгованості він складає 132790,00 грн.

Суд звертає увагу, що вказана сума відсотків з огляду на розмір позики 24500,00 грн. більше ніж в п`ять разів перевищує саму суму позики та є явно завищена, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 132790,00 грн. не є співмірною сумі кредиту у 24500,00 грн. за вищевказаним кредитним договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно завищеної суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру процентів за вказаним договором до 7350,00 грн. При визначенні розміру процентів суд виходить з розміру облікової ставки НБУ та строку дії договору кредиту.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» з підстав вказаних вище.

Питання про розподіл судових витрат, зокрема судового збору, слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги позивача у розмірі 20 відсотків від суми позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 484,50 грн.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3-5 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Таким чином, враховуючи, серед іншого, й результат розгляду справи, суд вважає, що розмір гонорару адвоката у сумі 5000,00 грн. неспівмірний зі складністю справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, а також часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у суму 1000,00 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 279, 280-281 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 11, 15, 526, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, -

У Х В А Л И В

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1  про стягнення заборгованості– задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс»(код ЄДРПОУ 41915308) заборгованість за кредитним договором № 3854881 від 28.07.2023 року в сумі 31850 (тридцять одна тисяча вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, що складається із: заборгованості за тілом кредиту – 24500,00 грн., заборгованості за процентами – 7350,00 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс»понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,50 грн. грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1000,00 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                        І.Г. Битяк