Справа № 2-4321/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"16" листопада 2011 р. Ужгородський міськрайонний   суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді –Сочка В.І.,

при секретарі –Козар Г.В.,

з участю: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

відповідача –ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту, третя особа –виконавчий комітет Ужгородської міської ради, –

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту, третя особа –виконавчий комітет Ужгородської міської ради.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу на праві приватної власності належить ? частина будинку № 29 по вул. Великокам’яній в м. Ужгороді. 27.09.2010 року вона дізналась, що земельна ділянка навколо будинку продана її чоловіком відповідачу. ОСОБА_3 також у 2005 році придбав у сестри чоловіка земельну ділянку та ? частину будинку. У зв’язку з намаганнями відповідача позбавити її житла та користування земельною ділянкою, з посиланням на ст.ст. 98-100 ЗК України та ст. 377 ЦК України, просить встановити земельний сервітут на відстані 3,5 м. навколо периметру будинку з правом на прокладання електрокомунікацій, газо- і водоканалізаційних труб, встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів, проїзду вантажної машини з будматеріалами та проходу і проїзду на велосипеді.

          У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав, зазначених у заяві.

Відповідач позов не визнав. З поданих ним заперечень вбачається, що оскільки ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки за вказаною адресою, вона не має права вимагати встановлення земельного сервітуту з підстав, передбачених ст.ст. 98-100 ЗК України. Посилання позивача на ст. 377 ЦК України вважає некоректним, оскільки між ними не укладалось жодних договорів відчуження будинку або земельної ділянки.

Третя особа –виконавчий комітет Ужгородської міської ради в судове засідання не з’явилась, хоча своєчасно і належним чином була повідомлена про дату і час розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, її представника та відповідача, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Належними доказами стверджуються наступні обставини справи.

Згідно витягу КП «БТІ м. Ужгорода»Ужгородської міської ради про державну реєстрацію прав № 27697326 від 19.10.2010 року ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28.03.2008 року є власником ? частини будинку № 29 по вул. Великокам’яній в м. Ужгороді.

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.2005 року є власником іншої ? частини вказаного будинку (витяг КП «БТІ м. Ужгорода»від 26.11.2005 року), а також земельної ділянки загальною площею 0,1943 га (державні акти про право власності на земельну ділянку серії ЗК № 051298 від 06.02.2006 року, ЗК № 041968 від 05.10.2006 року та ЗК № 046101 від 26.07.2007 року.

Позивач як на підставу своїх вимог посилається на ст.ст. 98-100 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Положеннями ст.ст. 98-100 ЗК України врегульовано зміст, види та порядок встановлення земельного сервітуту власником земельної ділянки.

Статтею 377 ЦК України закріплено правила переходу права власності на земельну ділянку при набутті права власності на житловий будинок, який на ній розташований. Так, до особи, яка набула право власності на житловий будинок переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У відповідності до вимог ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Оскільки на момент набуття ОСОБА_1 права власності на ? будинку, земельна ділянка, перебувала у власності ОСОБА_3, позивач з урахуванням визначеного ст. 125 ЗК України моменту виникнення права власності на земельну ділянку, не може вважатись її власником, а тому і ставити питання про встановлення земельного сервітуту.

Керуючись ст.ст. 98-100, 125 ЗК України, ст. 377 ЦПК України, ст.ст.  4, 5, 14, 60, 81, 88, 212-215, 294 ЦПК України, суд, –

Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту, третя особа –виконавчий комітет Ужгородської міської ради –відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд.

                    Суддя                                                                                                 Сочка В.І.