ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 359/10184/24 Головуючий у 1-й інстанції: Яковлєва Л.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Єгорової Н.М.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.11.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- скасувати постанову начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № НОМЕР_1 від 10.09.2024 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн. на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП;

- закрити провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.11.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 складено відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення № 105971 від 10 вересня 2024 року, за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП. З вказаної постанови вбачається, що 06 серпня 2024 року о 17 год. 10 хв. прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку 109 прикордонного знаку «Територія Вилоцької територіальної громади Берегівського району Закарпатської області» на відстані близько 450 м. від лінії державного кордону в межах прикордонної смуги було виявлено та затримано ОСОБА_1 , який порушив прикордонний режим, а саме перебував та пересувався в прикордонній смузі без документів, що посвідчують особу. Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги п. 7 Положення «Про прикордонний режим», затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27 липня 1998 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.202 КУпАП (а.с. 9-10).

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП, а тому спірна постанова про накладення адміністративного стягнення № 105971 від 10 вересня 2024 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України є окремою юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Враховуючи наведене, Адміністрація Державної прикордонної служби України не є належним відповідачем у цій справі, а тому суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права. Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КУпАП України порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами статті 23 Закону України «Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Відповідно до оскаржуваної постанови 06 серпня 2024 року о 17 год. 10 хв. прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку 109 прикордонного знаку «Територія Вилоцької територіальної громади Берегівського району Закарпатської області» на відстані близько 450 м. від лінії державного кордону в межах прикордонної смуги було виявлено та затримано ОСОБА_1 , який порушив прикордонний режим, а саме перебував та пересувався в прикордонній смузі без документів, що посвідчують особу. Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги п. 7 Положення «Про прикордонний режим», затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27 липня 1998 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.202 КУпАП (а.с. 9-10).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова прийнята начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2022 у справі № 160/12574/20 вказано, що належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред`явленим позовом. У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов`язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред`явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені відповідного органу.

Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Статтею 222-1 КУпАП України встановлено, що справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду-виїзду (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4) розглядають органи Державної прикордонної служби України.

Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

- начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники;

- інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України.

Використання формулювання «від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не його територіальний орган чи посадова особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах і від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, здійснює управління Державною прикордонною службою України, бере участь у розробленні та реалізації загальних принципів правового оформлення і забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Враховуючи вищевикладене та те, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону є Адміністрація Державної прикордонної служби України, то остання є належним відповідачем у даній справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

При цьому, оскільки апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань та/або посилань скаржника на незаконність рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог, колегія суддів, в силу частини 1 статті 308 КАС України, не надає оцінку висновкам суду першої інстанції в цій частині.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.11.2024 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Єгорова Н.М.