Справа  № 175/17326/24

провадження 2/175/2674/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2025 року Дніпропетровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченко О.Г.

з секретарем Кульпіною Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області в селищі Слобожанське цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

АТ «Акцент-банк» 08 листопада 2024 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своєму позові посилається на те, що 15 липня 2015 року між позивачем АТ «Акцент-банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір і встановлено відсотки за користуванням цим кредитом, кредитні кошти відповідачу було надано, договір почав виконуватися, додаткові договори не укладалися. Договір поруки за цим договором кредиту не укладався, сам відповідач зобов`язалася погашати борг кредитонабувача. Але в порушення умов цього договору і закону відповідач перестав виплачувати тіло кредиту та відсотки, інші виплати, утворилася заборгованість, в добровільному порядку погашення заборгованості не відбулося. Вважає вказане незаконним і просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору з урахуванням штрафних санкцій та витрат на судовий збір, задовольнивши позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позові та клопотанні просив розглянути справу без його участі. Позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та/або його представник в судове засідання не з`явилися, про причини не явки суду не повідомили. Причини їх неявки в судове засідання судом визнаються не поважними, оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи і недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов`язків, оскільки таке намагання і перенесення слухання справи було вже неодноразово, доказів на підтвердження причини відсутності в засіданні сторона відповідача не надавала (з урахуванням зазначеного, відношення сторін до своїх процесуальних прав та обов`язків і тривалості розгляду справи, суд вважає, що чергова заява про перенесення слухання справи і відсутність відповідача не перешкоджає розгляду справи). Незалежно від явки чи неявки представника відповідача сама особа в судове засідання не з`явилася без поважних причин і навіть не повідомила суд про причини неявки в судове засідання. Отже, суд вважає можливим розгляд справи на підставі наявних матеріалів і доказів. При цьому суд звертає увагу на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто перешкоджає вирішенню цієї справи. Таким чином, суд вважає можливим слухання справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України відповідачу було встановлено строк в п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву. Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 4 ст.277 ЦПК України відповідачем суду не подано. Також, відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України, відповідач відзив до суду не подавав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між позивачем АТ «Акцент-банк» та відповідачем ОСОБА_1 договору б/н від 15 липня 2015 року (про відкриття карткового рахунку, обслуговування платіжної картки, встановлення кредитного ліміту на платіжну картку) цей відповідач отримав у позивача кредит для своїх потреб зі сплатою обумовлених відсотків за користування кредитом (44.4% річних). На забезпечення вказаного кредитного договору не було укладено договір поруки. Додаткові договори (стосовно рахунків для сплати кредиту та інш.) не укладалися.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов`язується повернути (погасити) кредитодавцеві кредит, сплатити проценти згідно умов договору.

Відповідно до умов договору відповідач зобов`язаний повернути кредит позивачу у відповідності до графіку, що наведений у додатку до цього договору (як основного так і додаткового), який є його невід`ємною частиною. В разі порушення позичальником обов`язку повернути кредитодавцеві кредиту відповідності до умов цього договору, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення сплати, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У випадку прострочення повернення сум наданого кредиту (в тому числі часткового повернення), та прострочення сплати процентів за користування кредитом відповідно до цього договору, позичальник сплачує кредитодавцю штраф незалежно від строку прострочення. Штраф сплачується в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день сплати/стягнення.

В порушення зазначених норм закону та умов укладеного кредитного договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, перестав своєчасно сплачувати відсотки по кредиту, інші належні платежі, утворилася заборгованість. В добровільному порядку питання не вирішене і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…». Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України і ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення суми кредиту.

У зв`язку з зазначеними порушеннями відповідачем своїх зобов`язань по кредитному договору мається заборгованість.

Згiдно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідач повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачем до суду не надано.

Вiдповiдно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-якi (крім договірних) домовленості i зобов`язання стосовно вiдповiдача відносно кредиту, предмета спору, а вiдповiдач не довів незаконність дій позивача. Твердження вiдповiдача про наявнiсть будь-яких iнших зобов`язань стосовно позовних вимог - є припущенням.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з того, що позивач, банк всі передбачені договором сторін умови виконав в повному обсязі, відповідач укладав договір та користувався наданими коштами і зобов`язувався його виконати у відповідності до норм чинного законодавства, тому відповідач мав можливість виконати умови договору і повернути кредит позивачу, але без поважних причин цього не зробив.

Водночас, за правилами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України, визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України, визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, відповідно до умов та правил надання банківських послуг визначено, що пам`ятка, тарифи, а також укладання самого договору, заява про приєднання до умов та правил становить укладений договір про надання банківських послуг. Виходячи з правового аналізу вказаних норм встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи чи договір, чи заяву-анкету позичальника, чи Умови і правила надання банківських послуг (для пролонгації договору).

Положеннями ст. 77, 79, 80, 81 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не збирає докази самостійно.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені як судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ «Акцент-банк» щодо стягнення заборгованості, оскільки умови договору кредиту, додаткових угод, умови та правила надання банківських послуг містять відмітки позичальника, які свідчили про ознайомлення із ними та згоду.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Таким чином, кредитний договір має бути укладений у письмовій формі у вигляді одного документа (що містить усі істотні умови), підписаного обома сторонами, або у вигляді декількох документів, якими сторони обмінялися . При цьому документи, якими сторони обмінюються, також мають містити підписи відправників.

Аналіз документів свідчать про те, що надані позивачем документи і є кредитним договором від 15 липня 2015 року зі всіма передбаченими законом підставами і істотними умовами договору, в тому числі умов щодо процентів, пені та інш.

При цьому суд звертає увагу і на наступне: щодо отримання картки та укладення договору та приєднання боржника 15 липня 2015 року до Умов обслуговування рахунків фізичної особи в AT «Акцент-Банк», Тарифів за карткою шляхом підписання Анкети-заяви від 15 липня 2015 року.

Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в AT «Акцент-Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Акцент Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені на сайті банку за відповідним посиланням: тарифами, що розміщені за посиланням складають Договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву клієнт ознайомився та погодився, з наступним: що невід`ємною частиною Анкети-заяви є запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг банку, з підписанням якого 15 липня 2015 року договір набуває чинність.

Отже, відповідач підтвердив: отримання примірника договору; ознайомлення та згоду з умовами договору, згідно з яким буде здійснюватись відкриття та обслуговування її рахунків, розміщення її вкладів, отримання споживчого кредиту тощо; укладання договору; зобов`язався виконувати умови договору; що інформація передбачена ч. 2. ст. 12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» йому надана шляхом її розміщення у договорі та на офіційному сайті банку.

Відповідно до розділу «Порядок внесення змін до Договору» Умов та правил сторони погодили наступний порядок внесення змін до договору: в частині розділів (положень) Умов і правил обслуговування в AT «Акцент-Банк» при наданні банківських послуг, які містять елементи договору про споживче кредитування та/або договору банківського вкладу (депозиту), зміни вносяться за згодою сторін. При цьому під згодою сторін у даному пункті розуміється направлення банком клієнту за допомогою мобільного додатку повідомлення (пропозиції) про зміни розділів положень) договору, які містять елементи договору про споживче кредитування, та акцепт- клієнтом зазначених змін. Акцепт змін клієнтом може бути здійснено в один з таких способів; підписання відповідного документа (заяви/згоди) в мобільному додатку; направлення текстового та /або голосового повідомлення за допомогою каналів зв`язку (месенджерів), продовження користування послугами банку (в тому числі використання кредитного ліміту).

У разі якщо клієнт не погоджується із запропонованими змінами він має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, попередньо погасивши усю заборгованість за договором, без сплати додаткової комісійної винагороди: за його розірвання. Зміни до договору та/або тарифів банку будуть застосовуватися та є погодженими (акцептованими) клієнтом, якщо протягом 7 календарних днів з моменту їх опублікування на сайті банку, клієнт не повідомить банк про розірвання договору. Надання послуг і умови взаємодії між банком та клієнтом, які діяли до дати акцепту клієнтом зміненого договору та/або тарифів, вважаються зміненими і продовжують діяти в частині, що не суперечить змісту зміненого договору та/або тарифів.

Боржник не звертався до банку з непогодженням про зміни Умов і правил надання банківських послуг, тарифів, таблиці обчислення вартості кредиту та паспорта споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг та продовжував користуватись карткою, а отже з ними погодився.

Відповідно до Умов і правил: на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, ознайомлюватися із чинною редакцією договору, що розташований за зазначеним банком посиланням та/або в мобільному додатку, з метою виконання умов договору з урахуванням можливих змін до нього.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Отже, підписанням анкети - заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 15 липня 2015 року, а також засвідчив, що він повідомлений банком у встановлений законом строк про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.

Використання кредитних коштів підтверджується випискою, отже боржник намагається приховати фактичні обставини справи, шо погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг, бо інакше він не мав би взагалі технічної можливості користуватися вказаним додатком жодним чином.

Щодо розрахунку заборгованості боржника. Відповідно до приписів частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суп встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до позиції Верховного Суду, яка містяться у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі № 367/4970/13-ц, провадження 61-19992 св заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як такт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника.

Згідно з позицією Верховного Суду, котра записана у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі № 464/4985 15-ц провадження № 43538св18, твердження заявника про те, що позивач не надав належних наказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний розширений розрахунок заборгованості. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. У позиції Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року по справі 753/16745/15-ц, провадження N0 61-40036св18, Верховним Судом було підтримано позицію суду апеляційної інстанції, про те що розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом.

Банк надає у якості додатків виписки з особового рахунку (виписки про рух коштів на рахунку) боржника. Вищевказані виписки підтверджують отримання, користування кредитом боржником, а також те, що після отримання банківської картки боржник здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти.

Вищевказане кореспондується з позицією Верховного Суду, яка записана у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі № 200/5647/18, провадження № 61- 9618св19, виписка по картковому рахунку, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача.

Боржник свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі не виконав, через це утворилась заборгованість відповідно до розрахунку заборгованості та виписки.

Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку відповідача. На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, суд установив, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит в обумовленій сумі, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних до позичальника про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків.

Також вищевказане кореспондується з позицією Верховного Суду, яка зазначена у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі № 200/5647/18 провадження № 61- 9618св 19, виписка по картковому рахунку, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача.

Розрахунок заборгованості (доданий до позову) зображає наявність обгрунтованої заборгованості. Виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів Боржником, кількість днів за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.

Виписка є належним доказом заборгованості. Вищевказане кореспондується з позицією Верховного Суду, яка записана у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі № 200/5647/18, провадження N0 61- 9618св19, виписка по картковому рахунку, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача. Крім того, також відповідно до позиції Верховного Суду, яка записана у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року по справі № 200/5647/18, провадження № 61-3689св21 належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, з урахуванням вищесказаного присутні правові підстави для стягнення заборгованості з боржника у повному обсязі відповідно до Анкети-заяви до договору надання банківських послуг, Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Акцент-Банк», Тарифів за карткою.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України). Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст. 13 ЦПК України). При розгляді справи встановлено наступні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Статтею 5 ЦПК України визначені способи захисту, які застосовуються судом. Так, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом. Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Отже неправомірними діями відповідача, пов`язаними з невиконанням умов договору, позивачу було завдано майнової шкоди, яка знаходяться в безпосередньому причинному зв`язку з вказаними діями відповідача. Не може суд прийняти до уваги можливі заперечення відповідача проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним та ні чим об`єктивно не підтверджується.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої постановлене рішення.

При таких обставинах суд вважає можливим позов задовольнити і стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-банк» по кредитному договору б/н від 15 липня 2015 року (про відкриття карткового рахунку, обслуговування платіжної картки, встановлення кредитного ліміту на платіжну картку) заборгованість станом на 27 жовтня 2024 року в сумі 18691 грн. 74 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 11270 грн. 31 коп., заборгованість за відсотками по кредиту – 7421 грн. 43 коп., штрафи – 00 грн., а також стягнути з відповідача на користь АТ «Акцент-банк» витрати по оплаті судового збору в сумі 3028 грн..

Таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором та витрат знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 33, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 95, 509, 510, 512, 514-519, 526, 527, 530, 532, 533, 534, 536, 545, 546, 549, 550, 551, 610, 611, 612, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. 92, 95 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» по кредитному договору б/н від 15 липня 2015 року (про відкриття карткового рахунку, обслуговування платіжної картки, встановлення кредитного ліміту на платіжну картку) заборгованість станом на 27 жовтня 2024 року в сумі 18691 грн. 74 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 11270 грн. 31 коп., заборгованість за відсотками по кредиту – 7421 грн. 43 коп., штрафи – 00 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» витрати по оплаті судового збору в сумі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

              Суддя                                                                 О.Г. Васюченко