Справа № 185/1309/25

Провадження № 2-з/185/2/25

У Х В А Л А

11 квітня 2025 року суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бондаренко В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

Представник ОСОБА_1 – адвокат Ганжа Михайло Геннадійович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 131 346,84 доларів США та судові витрати по справі.

Разом з позовною заявою, представник ОСОБА_1 – адвокат Ганжа Михайло Геннадійович подав заяву про забезпечення вищевказаного позову, відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме на: 1) квартиру АДРЕСА_1 ; 2) земельну ділянку, кадастровий номер: 0523082000:04:001:0234, площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) житловий будинок АДРЕСА_3 ; 4) земельну ділянку, кадастровий номер: 0523082000:02:001:0090, площею 2,8829 га, розташовану за адресою: Вінницька область, Немирівський район, Вишковецька сільська рада, так як неприйняття таких заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши заяву, суд приходить до наступного висновку.

       Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

       Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

       Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено накладенням арешту та забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Згідно ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном, здійсненні опечатування або вилученні його у боржника та переданні на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Тобто, арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном.

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_2 зареєстроване наступне нерухоме майно: 1) квартира АДРЕСА_1 (на підставі договору купівлі-продажу від 13.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В., Р. № 823); 2) земельна ділянка, кадастровий номер: 0523082000:04:001:0234, площею 0,25 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28.01.2025, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області, р. № 101); 3) житловий будинок АДРЕСА_3 (на підставі свідоцтва про право власності від 02.09.2014, Видавник: Державний реєстратор Кухар В.М., Номер: 26260862); 4) земельна ділянка, кадастровий номер: 0523082000:02:001:0090, площею 2,8829 га, розташована за адресою: Вінницька область, Немирівський район, Вишковецька сільська рада (на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 17.05.2001, Видавник: Вінницька регіональна філія «Центр ДЗК», Номер: НОМЕР_1 ).

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що між сторонами дійсно виник спір з приводу стягнення заборгованості у розмірі 131 346,84 доларів США, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, суд, враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає що найбільш доцільним буде забезпечення позовних вимог шляхом заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження вищевказаного нерухомого майна.

Заборона відчуження нерухомого майна не обмежить прав відповідача на користування та володіння вказаним нерухомим майном.

       Підстав для застосування зустрічного забезпечення відповідно до ст. 154 ЦПК України не встановлено.

       При цьому, суд наголошує, що застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 157, 260, 261, 353, 354, 355 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Заборонити вчиняти будь-які дії по відчуженню, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо об`єктів нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1218121151101); земельної ділянки, кадастровий номер: 0523082000:04:001:0234, площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1958688705230); житлового будинку АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 443580105230); земельної ділянки, кадастровий номер: 0523082000:02:001:0090, площею 2,8829 га, розташованої за адресою: Вінницька область, Немирівський район, Вишковецька сільська рада, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1450199505230), які належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

В задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову відмовити.

       Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

       Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцять днів з дня її проголошення або складення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.        

Суддя                         В.М. Бондаренко