Донецький апеляційний адміністративний суд
У Х В А Л А
Іменем України
« 09 » квітня 2008 року справа № 22а-1559/08
м. Донецьк, б.Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Геращенка І.В.
суддів Міронової Г.М., Сіваченка І.В.
при секретарі судового засідання Скопинська А.О.
за участю представників сторін:
від позивача– Цукер І.Б. – довір. від 06.09.2007р. б/н
від відповідача– не з”явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЛенінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
на постанову господарського суду Луганської області
від03.12.2007р.
у справі № 2/457н-ад
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Плюс п’ять”
до відповідачаЛенінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
провизнання недійсною першої податкової вимоги
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю “П’ять плюс” звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування першої податкової вимоги від 20.07.2007р. № 1/1147/26817/24-504 про визначення суми податкового боргу за узгодженим податковим зобов’язанням - пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті в сумі 247125 грн. 38 коп.
Постановою господарського суду Луганської області від 03.12.2007р. у справі № 2/457н-ад (судді Сідляр О.О., Пономаренко Є.Ю., Мінська Т.М.) позовна заява задоволена.
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.
Вважає, що пеня, нарахована за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, є податковим боргом, тобто, податковим зобов’язанням в розумінні Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, тому він правомірно застосовує заходи для її стягнення, які передбачені зазначеним Законом.
Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу вказав на те, що постанова суду прийнята з урахуванням всіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства та просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 11 якого на податкові інспекції покладені функції щодо контролю за додержанням валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Тобто, відповідач у справі – суб’єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції відносно інших суб’єктів щодо здійснення операцій в іноземній валюті та має право стягувати пеню за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті.
Наряду з викладеним, колегія суддів вважає необгрунтованність доводів апеляційної скарги щодо правомірності направлення позивачу податкової вимоги щодо визначення суми узгодженого податкового зобов’язання – пені, нарахованій за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, з наступних підстав.
Відповідно до п.1.10 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Поняття “податковий борг” визначено п.1.3 ст.1 цього Закону, згідно якого податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно п.1.4 зазначеної норми Закону пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.
З системного аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що визначення пені у сфері ЗЕД, як податкового зобов’язання, не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ст. 377, 238, 250 ГК України та ст.14 Закону “Про систему оподаткування”.
Тобто, в розумінні Господарського Кодексу України ці санкції є адміністративно – господарськими.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірність для направлення позивачу першої вимоги з визначенням суми податкового боргувідповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких підстав апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
Крім зазначеного, колегія суддів враховує наступне.
Статтею 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Статтею 4 Закону України“Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що цей Закон спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно абз. 2 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” уразі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Позивачем не надано до матеріалів справи доказів нарахування пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті та доказів добровільної сплати визначених податковим органом сум.
Частиною 4 статті 4 Закону України“Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Таким чином, скасування першої податкової вимоги не позбавляє податковий орган права для звернення до суду з позовною заявою про стягнення суми пені, нарахованої за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”, Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Законом України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, ст. 2, ст. 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову господарського суду Луганської області від 03.12.2007р. у справі № 2/457н-ад – залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Луганської області від 03.12.2007р. у справі № 2/457н-ад за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “П’ять плюс” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування першої податкової вимоги від 20.07.2007р. № 1/1147/26817/24-504 про визначення суми податкового боргу за узгодженим податковим зобов’язанням - пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті в сумі 247125 грн. 38 коп. - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 09.04.2008р. проголошений повний текст ухвали.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді Г.М.Міронова
І.В.Сіваченко Р.Ф.Ханова
З оригіналом згідно
головуючий суддя І.В.Геращенко