29.11.2011

Справа № 1-14/11  

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

29 листопада 2011 року

                                                                       Комсомольський міський суд

Полтавської області

в складі:

   головуючого судді                          

при секретарі                ОСОБА_1

ОСОБА_2  

з участю: прокурора ОСОБА_3

потерпілих:ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

підсудних:ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Комсомольську кримінальну справу  за обвинуваченням  

          ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Федерації, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

1) 12.12.2002 р. Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.1 ст.309, ст.75 КК України до 1 року позбавлення волі з випробуванням строком на 1 рік;

2) 27.02.2003 р. Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.2 ст.309, ч.4 ст.70, ст.75 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з випробуванням строком на 2 роки;

3) 06.02.2004 р. Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.4 ст.185, ст.71 КК України  до 5 років 3 місяців позбавлення волі. Звільнився 22.12.2008 р. по відбуттю строку покарання;

4) 22.02.2010 р. Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.2 ст.190 КК України  до штрафу в розмірі 850 грн.;

5) 06.12.2010 р. Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.3ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі.

- у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 та ч.3 ст.185 КК України, -

ОСОБА_14,  ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше судимого:

1) 18.05.2001 р. Крюківським райсудом м. Кременчука Полтавської області за ч.2 ст.140, ч.3 ст.81, ст.42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 04.03.2004 р. умовно-достроково на 3 місяці 17 днів;

2) 03.06.2005 р. Крюківським райсудом м. Кременчука Полтавської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.190 ст.ст.70,71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнився 16.11.2007 р. умовно-достроково на 10 місяців 14 днів;

3)  22.02.2011 р. Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі;

- у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 та ч.3 ст.185 КК України, -

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_9, неодруженого, не працюючого, в силу ст.55 КК України не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10,   

- у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в :

Підсудні ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_14 вчинили умисні злочини проти власності за наступних обставин:

У першій половині дня 24 серпня  2010 року під час знаходження в квартирі АДРЕСА_1 у ОСОБА_12М та ОСОБА_14 виник умисел на викрадення майна господарів згаданої квартири. Скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_15 перебуває у стані алкогольного сп’яніння, ОСОБА_12 та ОСОБА_14, за попередньою змовою між собою, таємно виклали з вказаної квартири бензопилу марки per Storm»вартістю 1200 грн., автомобільну магнітолу марки »вартістю 850 грн., праску »вартістю 180 грн.

В результаті таємного викрадення майна потерпілим ОСОБА_15 та ОСОБА_4 завдано майнової шкоди на загальну суму 2230 грн.

02 вересня 2010 року близько 15 год. 00 хв., маючи умисел на заволодіння чужим майном, ОСОБА_12 через незачинене вікно проник до побутового приміщення Приватного підприємства «Таркан», розташованого по вул.Будівельників,30 у м. Комсомольську, звідки повторно таємно викрав належне подружжю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Нокіа 6030»вартістю 680 грн. із сім-картою мобільного оператора «МТС»вартістю 15 грн., на рахунку якої були грошові кошти в сумі 5 грн., а також цифровий фотоапарат марки »вартістю 799 грн. разом із флеш-картою вартістю 109,  чохлом вартістю 70 грн. та сертифікатом ПДС вартістю 209 грн.

В результаті таємного викрадення майна потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 завдано майнової шкоди загальною сумою 1887 грн.

05 жовтня 2010 року в період часу з 12 год. до 15 год., маючи умисел на заволодіння чужим майном, ОСОБА_12 шляхом вільного доступу проник до приміщення квартири АДРЕСА_2, звідки повторно таємно викрав: фотоапарат марки W130», вартістю 1420 грн. з флеш картою вартістю 140 грн. та чохлом до нього вартістю 70 грн., що належить потерпілій ОСОБА_16; системний блок персонального комп’ютеру, корпус «3R System R430»вартістю 460 грн., материнська плата Gigabyte GA-G31M-ES2L»вартістю 470 грн., процесор lCore»вартістю 400 грн.; оперативна пам'ять 1Gb, вартістю 500 грн., відео-карта –«NFX6800»вартістю 500 грн.; жорсткий диск «НDD SEAGATE», вартістю 350 грн., привод «DVD-RV-rom LG», вартістю 200 грн., що належить потерпілому ОСОБА_11; мобільний телефон марки «Нокіа 1600», вартістю 150 грн. з сім-картою оператора «Київ-стар»вартістю 40 грн., на рахунку якої були грошові кошти в сумі 18 грн., яке належить потерпілому ОСОБА_8, мобільний телефон марки «Самсунг С100», вартістю 150 грн. з сім-картою мобільного оператора «КиївСтар»вартістю 40 грн., на рахунку якої були грошові кошти у сумі 5 грн., що належить потерпілій ОСОБА_9

В результаті таємного викрадення майна потерпілому ОСОБА_8 завдано майнової шкоди на суму 208 грн., потерпілій ОСОБА_9 –на суму 95 грн., потерпілому ОСОБА_11 –на суму 2880 грн. та потерпілій ОСОБА_10 –на суму 1630 грн.     

21 вересня 2010 року близько 16 год. під час перебування у приміщенні трикотажної фабрики «ТІКО», розташованої по вул. Строна, 3 у м.Комсомольську, у ОСОБА_13 та ОСОБА_14 виник умисел на викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_14 шляхом вільного доступу проник до складського приміщення приватного підприємця ОСОБА_17 та за попередньою змовою із ОСОБА_13 таємно викрали 7,36 кг трикотажної бейки загальною вартістю 398,92 грн. Після викрадення вказаного майна ОСОБА_13 та ОСОБА_14 залишили приміщення трикотажної фабрики та розпорядилися викраденим на власний розсуд.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_12 повністю визнав вину за епізодами викрадення майна потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 від 02.09.2010 року та 05.10.2010 року та пояснив, що встановлені судом злочини скоїв так та при тих обставинах, як це вказано в описовій частині вироку. Об’єм викраденого майна та його вартість не заперечував.

Крім показань підсудного ОСОБА_12 його вина у скоєнні зазначених злочинів підтверджується результатами огляду від 29.09.2010 року, в ході якого було встановлено, що до побутового приміщення Приватного підприємства «Таркан»ОСОБА_12 проник через вікно (т.1а.с.44), що у свою чергу підтверджується записом зробленим відеокамерою спостереження.

В ході огляду 29.09.2010 року працівниками міліції у гр-ки ОСОБА_18 було вилучено викрадений у потерпілого ОСОБА_6 фотоапарат », який вона придбала у невідомої їй особи (т.1а.с.55).

Під час огляду квартири АДРЕСА_3 за місцем проживання потерпілого ОСОБА_10 від 09.10.2010 року слідів проникнення не виявлено (т.1а.с.65), що в свою чергу підтверджує показання підсудного про те, що він проник до квартири через незачинені вхідні двері.

З показань потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 вбачається, що в денний час 05 жовтня 2011 року після проводів ОСОБА_11 на службу в армію гості та господарі  відпочивали в квартирі АДРЕСА_4, вхідні двері до якої зачинені не були. Близько 14 години вони стали прокидатися та виявили зникнення речей (т.1а.с.176, 161, т.2а.с.97) .

Згідно протоколу огляду від 11.11.2010 року викрадений у потерпілого ОСОБА_8 мобільний телефон «Нокіа 1600»було вилучено гр. ОСОБА_19, яка в судовому засіданні підтвердила, що придбала згаданий телефон у ОСОБА_20

По епізоду викрадення майна потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_4 від 24.08.2010 року

Підсудний ОСОБА_14 на досудовому слідстві та в суді за згаданим епізодом винним себе не визнав та показав, що влітку 2010 року разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_20, на запрошення останнього, прийшли у квартиру до раніше незнайомого ОСОБА_15, де розпивали спиртні напої. Тим часом коли ОСОБА_20, ОСОБА_15 та ОСОБА_14 вживали пиво та дивилися телевізор у вітальні, ОСОБА_12 декілька разів  виходив з кімнати. Через 1-2 години ОСОБА_14 та ОСОБА_20 залишили квартиру потерпілого і на сходах у під’їзді побачили ОСОБА_12, який тримав у руках велику сумку. ОСОБА_12 попрохав ОСОБА_14 допомогти продати бензопилу, праску, автомагнітофон. ОСОБА_14 разом із ОСОБА_12 на таксі під’їхали до магазину «Торгівельний центр», де ОСОБА_14 продав бензопилу та автомагнітолу раніше невідомому чоловіку, а виручені гроші віддав ОСОБА_12 На прохання ОСОБА_12 підсудний ОСОБА_14 відніс праску та віддав її хлопцю на прізвище Годзь.

Підсудний ОСОБА_12 за згаданим епізодом свою вину визнав частково та показав, що разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_20 прийшли до квартири потерпілого, де у вітальні розпивали спиртні напої та дивилися телевізор. Коли ОСОБА_12 вийшов до туалету у нього виник умисел на викрадення майна, тому він знайшов в іншій кімнаті сумку, до якої поклав бензопилу, автомобільну магнітолу та праску. Після цього ОСОБА_12 залишив приміщення квартири та дочекався поки ОСОБА_14 та ОСОБА_20 теж підуть. ОСОБА_12 попрохав ОСОБА_14 допомогти продати вказані речі не повідомляючи про їх походження. ОСОБА_14 погодився та продав бензопилу невідомій особі, а гроші віддав ОСОБА_12 Після чого на прохання ОСОБА_12 підсудний ОСОБА_14 відніс праску хлопцю на прізвище Годзь.

Аналогічні показання підсудні ОСОБА_14 та ОСОБА_12 надавали на досудовому слідстві під час їх допиту в якості підозрюваного та обвинуваченого (т.2а.с.8,17,34).

Однак, суд вважає показання підсудних ОСОБА_12 та ОСОБА_14 в частині непричетності останнього до скоєння згаданого злочину неспроможними, так як вони повністю спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_15 на досудовому слідстві показав, що він, ОСОБА_20 та двоє знайомих останнього (ОСОБА_12 та ОСОБА_14В.) у вітальні  розпивали пиво та дивилися телевізор. Протягом цього часу ОСОБА_12 та ОСОБА_14 неодноразово виходили з кімнати під приводом сходити у туалет. Потім всі (ОСОБА_20, ОСОБА_12 та ОСОБА_14В.) втрьох, а не по черзі  пішли з квартири. Пізніше ОСОБА_15 та його дружина виявили зникнення речей (т.1а.с.101).

Потерпіла ОСОБА_4 підтвердила в судовому засіданні, що зі слів ОСОБА_15 їй стало відомо, що до них додому заходив ОСОБА_20 з двома невідомими хлопцями, які після вживання пива одночасно втрьох пішли з квартири.

Ту обставину, що ОСОБА_20, ОСОБА_12 та ОСОБА_14 одночасно пішли з квартири потерпілого підтвердив і ОСОБА_20, будучи допитаним на досудовому слідстві (т.1а.с.116).

З показань ОСОБА_14 вбачається, що коли він, ОСОБА_20 та ОСОБА_12 прийшли до потерпілого ОСОБА_15, у останнього в руках не було ніякої сумки, а коли вони залишили квартиру, ОСОБА_12 ніс сумку із бензопилою, автомобільною магнітолою та праскою, які того ж дня ОСОБА_14 збув різним особам.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_14 про те, що йому не було відомо про походження викраденого майна є хибними.

Свідок ОСОБА_21 підтвердив в судовому засіданні, що бензопилу та автомагнітолу йому продавав саме підсудний ОСОБА_14 і підсудного ОСОБА_12 він не бачив.

Відповідно до протоколу огляду від 16.09.2010 року свідок ОСОБА_21 добровільно видав працівникам міліції викрадену у потерпілого ОСОБА_15 автомагнітолу »(т.1а.с.20) та пояснив, що бензопилу продав на ринку невідомій особі.  

З огляду на викладене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_12 та ОСОБА_14 в скоєнні за попередньою змовою групою осіб таємного викрадення майна потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_4 Твердження підсудного ОСОБА_12 про непричетність ОСОБА_14 до скоєння цього злочину, суд вважає його спробою допомогти підсудному уникнути відповідальності за скоєний злочин.

По епізоду викрадення майна потерпілої ОСОБА_5 від 21.09.2010 року

          Будучи допитаним на досудовому слідстві в якості підозрюваного і обвинуваченого (т.2а.с.17,34) та на початку судового розгляду підсудний ОСОБА_14 не визнаючи вини за згаданим епізодом показав, що разом із ОСОБА_13 вони прийшли до приміщення трикотажної фабрики «Тіко», останній попрохав ОСОБА_14 допомогти йому донести трикотажні вироби. ОСОБА_14 залишився на першому поверсі, а ОСОБА_13 сам пішов на другий поверх і повернувся через декілька хвилин із бейкою у руках. ОСОБА_13 сказав, що придбав цю бейку і попрохав ОСОБА_14 допомогти її донести до таксі. Доїхавши на таксі до трикотажного магазину, розташованого по вул.Миру, ОСОБА_14 продав згадану бейку, а виручені кошти віддав ОСОБА_13  Про те, що згадана бейка була крадена ОСОБА_14 не знав.

          Аналогічні показання надав в судовому засіданні підсудний ОСОБА_13, пояснивши, що не погоджується із кваліфікацією його дій за кваліфікуючою ознакою проникнення до приміщення, так як бейка стояла перед приміщенням у загальному коридорі.

          Потерпіла ОСОБА_17 на досудовому слідстві показала, що вона є приватним підприємцем і займається виготовленням трикотажних виробів. 22.09.2010 року від співробітниці ОСОБА_22 вона дізналася про зникнення із складського приміщення її трикотажного цеху бейки вагою 7,36 кг, яку було придбано 20.09.2010 року. Продивившись запис з камер відеоспостереження, ОСОБА_17 побачила двох зловмисників, які 21.09.2010 року о 16 год.15 хв. зайшли на поверх, де знаходиться її цех. Скориставшись тим, що двері були не зачиненні та відсутністю сторонніх у коридорі, один з цих хлопців, що був у полосатому светрі (ОСОБА_14В.) проник до складського приміщення і одразу забрав бейку, яка стояла прямо перед входом. В той час інший хлопець (ОСОБА_13О.) стояв поруч і роздивлявся по сторонам. Далі на відеозапису видно, що ОСОБА_14 виносить викрадену бейку, а ОСОБА_13 іде поруч з ним (т.1а.с.124). Згадані показання підтверджуються продемонстрованим в судовому засіданні записом з камер відеоспостереження.

          Після оголошення показань потерпілої ОСОБА_17 підсудні ОСОБА_13 та ОСОБА_14 змінили свої показання. Останній визнав, що саме він викрав згадану бейку, але наполягав на тому, що зайшов у приміщення складу у пошуках роботи, після чого вирішив скоїти крадіжку. А підсудний ОСОБА_13 заявив про свою непричетність до вчиненого злочину та пояснив, що раніше визнавав себе винним із почуття дружби.

          Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_23 підтвердила, що бейку було викрадено саме з приміщення складу і вона не могла знаходитися поза його межами. Також свідком ОСОБА_23 було прокоментовано продемонстрований в її присутності запис з камер відеоспостереження, згідно якого чітко видно, що особа у полосатому светрі (ОСОБА_14В.) швидко виходить саме з приміщення складу, розташованому на другому поверсі. В цей час інша особа (ОСОБА_13О.) знаходився поруч і зразу ж після викрадення бейки пішов на ним. З запису, зафіксованого камерою на першому поверсі, чітко видно, що зазначені особи ідуть поруч і несуть викрадену бейку.

Проведеним 25.08.2010 року оглядом встановлено, що трикотажну бейку потерпілої ОСОБА_17 було викрадено з орендованого ПП ОСОБА_17 приміщення, розташованого на другому поверсі трикотажної фабрики «Тіко»(т.1а.с.28). Згадану бейку працівниками міліції було вилучено 29.09.2010 року (т.1а.с.34). Відповідно до товарної накладної вартість викрадених 7,36 кг трикотажної бейки становить 398,92 грн. (т.1а.с.134).

          Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд не приймає до уваги показання підсудних ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в частині їх непричетності до скоєного злочину. Останні неодноразово змінювали їх по мірі дослідження в судовому засіданні доказів, які викривають їх злочинні дії. Як вбачається з відеозапису, зробленого камерою спостереження  (трек  «09212010-161900~09212010-162000 [06].avi») підсудний ОСОБА_14 виносить трикотажну бейку саме з складського приміщення і поруч з ним знаходиться ОСОБА_13 На іншому відеозапису (трек «09212010-163900~09212010-164100 [01].avi») зображено, як ОСОБА_14 і ОСОБА_13 вдвох несуть викрадену бейку по першому поверху фабрики. Твердження підсудного ОСОБА_24 про те, що він оговорив себе із почуття дружби є не спроможними, так як спростовують дослідженими в судовому засіданні доказами.

          Судом встановлено, що дії підсудних під час викрадення бейки були узгодженими між собою та направленим для досягнення однієї мети, після викрадення майна, вони спільно вживали заходів для його збуту, що переконлива вказує на те, що згаданий злочини ОСОБА_13 та ОСОБА_14 скоїли за попередньою змовою між собою.

Відповідно до протоколів явки з повинною підсудний ОСОБА_12 повідомив працівникам міліції про свою причетність до викрадення майна потерпілого ОСОБА_15, потерпілих ОСОБА_6  (т.1а.с.17,53,80), підсудний ОСОБА_13 також повідомив працівникам міліції про свою причетність до викрадення майна потерпілої ОСОБА_17 (т.1а.с.33).

Оцінивши перевірені в судовому засіданні докази, суд вважає доведеною вину підсудних ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_12 в скоєнні умисних злочинів проти власності.

Дії ОСОБА_14 та ОСОБА_12 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України, так як вони повторно, за попередньою змовою групою осіб,  вчинили умисне таємне викрадення майна потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_4

Крім того, дії ОСОБА_12 необхідно кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України, так як він повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчинив умисне таємне викрадення майна потерпілих ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, поєднане із проникненням у житло та приміщення.  

Також дії ОСОБА_14 та ОСОБА_13 необхідно кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України, так як вони, за попередньою змовою групою осіб, вчинили умисне таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_5, ОСОБА_14 вчинив згаданий злочин повторно.

Призначаючи підсудним покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу підсудних, їх вік і стан здоров’я, обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання.

Підсудний ОСОБА_12 раніше неодноразово засуджувався за скоєння умисних злочинів проти власності, неодружений, не працює і не навчається, соціально корисною діяльністю не зайнятий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Згідно медичному висновку практично здоровий, примусового лікування від алкоголізму та наркомані не потребує  (т.2а.с.114-130).

Підсудний ОСОБА_14 раніше неодноразово засуджувався за скоєння умисних злочинів проти власності, 11.11.2010 року притягувався до адміністративної відповідальності за ст.51 КпАП України. неодружений, не працює і не навчається, соціально корисною діяльністю не зайнятий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Згідно медичному висновку практично здоровий, примусового лікування від алкоголізму та наркомані не потребує  (т.2а.с.131-156).

Підсудний ОСОБА_13 в силу ст.55 КК України не судимий, неодружений, за місце роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, знаходиться на диспансерному обліку у лікаря нарколога з приводу наркоманії. Згідно медичному висновку практично здоровий, примусового лікування від алкоголізму та наркомані не потребує  (т.2а.с.157-172).

          Обставинами, які пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_12, суд враховує його щире каяття, з’явлення із зізнанням та сприяння розкриттю злочинів за епізодами викрадення майна потерпілих ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Підсудному ОСОБА_13 - з’явлення із зізнанням за епізодом викрадення майна ОСОБА_17

          Обставин, які пом’якшують покарання підсудних ОСОБА_14 та ОСОБА_13, судом не встановлено.

          Суд не погоджується із думкою державного обвинувачення і не визнає обставиною, яка обтяжує покарання підсудним, –вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп’яніння, так як органами досудового слідства зазначена обставина підсудним не інкримінується.

З огляду на викладене та беручи до уваги, що будучі неодноразово засудженими за вчинення умисних злочинів проти власності, ОСОБА_14 та ОСОБА_12 на шлях виправлення не стали і знову вчинили аналогічні злочини, в тому числі і тяжкі злочини, суд вважає, що виправлення ОСОБА_14 та ОСОБА_12 та попередження вчинення ними нових злочинів можливе лише в умовах тривалої ізоляції від суспільства, тому призначає їм покарання у виді позбавлення волі.

Приймаючи до уваги відсутність обставин, які пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_14 та кількість скоєних підсудним ОСОБА_12 злочинів, суд вважає, що відсутні підстави для призначення їм мінімального покарання, визначеного ч.2 та ч.3 ст.185 КК України.

Враховуючи, що підсудний ОСОБА_13 має дві погашені судимості за вчинення умисних злочинів, у скоєному не розкаявся, суд вважає, що і для нього відсутні підстави для призначення мінімального покарання, визначеного ч.3 ст.185 КК України.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_13 має постійне місце роботи, відсутність негативних наслідків скоєного ним злочину, суд вважає за можливе в порядку ст.75 КК України звільнити його від призначеного покарання з максимальним трьохрічним строком випробування.

Відповідно до ст.338 КПК України у відбуту частину покарання засудженим ОСОБА_12 та ОСОБА_14 необхідно зарахувати строк тримання під вартою. Строк відбування покарання засудженим ОСОБА_12 та ОСОБА_14 необхідно відраховувати з моменту їх фактичного затримання, а саме з 10.11.2010 року  та  11.11.2010 року відповідно (т.2а.с.3,13).

Потерплою ОСОБА_4 до підсудних ОСОБА_14 та ОСОБА_12 пред’явлено цивільний позов про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, в розмірі 2230 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000 грн. (т.3 а.с.20).

Перевіривши матеріали кримінальної справи, суд вважає, що позов потерпілої є обґрунтований і підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст.ст.1166, 1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілій, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи (ст.1192 ЦК). Вартість втраченого майна встановлено органами досудового слідства і ніким з учасників судового розгляду не оспорюється.

З урахуванням вартості повернутої потерпілій автомагнітоли (850 грн.), суд вважає, що з підсудних у солідарному порядку підлягає стягненню відшкодування майнової шкоди у розмірі 1380 грн. (2230 –850 = 1380).

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з підсудних, суд враховує тяжкість вчиненого підсудними злочину та ступень їх вини, характер завданих потерпілій страждань в результаті викрадення майна. Виходячи з засад розумності та справедливості, враховуючи майновий стан підсудних та реальну можливість відшкодування завданої ними шкоди, суд вважає, що розмір суми, достатньої для компенсації заподіяної потерпілій моральної шкоди має становити 1000 грн.

Питання про речові докази у справі вирішено судом у відповідності до ст.81 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_12 визнати винним в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 України і призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;

- за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

У відповідності до ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та попереднім вироком Комсомольського міського суду від 06.12.2010 року за сукупністю злочинів остаточно визначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

ОСОБА_14 визнати винним в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 України і призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;

- за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_14 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

У відповідності до ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та попереднім вироком Комсомольського міського суду від 22.02.2011 року за сукупністю злочинів остаточно визначити ОСОБА_14 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженим ОСОБА_12 та ОСОБА_14 залишити попередній - тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_12 відраховувати з 10 листопада 2010 року, а засудженому ОСОБА_14 з 11 листопада 2010 року.

ОСОБА_13 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_13 від покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом трьохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього такі обов’язки:

-          не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

-          повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

-          періодично з’являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_13 залишити попередній –підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4  - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_14 та ОСОБА_12 в солідарному порядку на користь ОСОБА_4 відшкодування майнової шкоди в розмірі 1380 грн. та моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

Речові докази: мобільний телефон марки «Нокіа 1600», фотоапарат марки »з чохлом, трикотажну бейку, автомобільну магнітолу марки »- залишити потерпілим, як їм належні. Оптичні диски із відеозаписами з камер спостереження –залишити при справі (т.1а.с.35,195-198).  

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Комсомольський міський суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, -  в той же строк з моменту вручення йому копій вироку.

Суддя                              підпис                                        ОСОБА_1

З оригіналом вірно.

Суддя                                                               В.В. Крикливий