Справа № 22-ц-1602/11 Головуючий у 1 інстанції: Романюк М. Ф.
Доповідач в 2-й інстанції: Кіт І. Н.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2011 року
колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Кота І.Н.
суддів: Крайник Н.П., Каблака П. І.
при секретарі:
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 09 липня 2010 року.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і заперечень на неї , колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 09 липня 2010р. задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики забезпеченого порукою. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборговану суму позики в розмірі 270 000 доларів США, що еквівалентно відповідає 2 134 566 грн.
Рішення районного суду оскаржили відповідачі, заявивши одночасно клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Ухвалою судового засідання колегії суддів від 10.03.11р. строк на подання апеляційної скарги поновлено ( т.2 а.с.7) й справу призначено до розгляду по суті.
В апеляційній скарзі відповідачі посилаються на його незаконність та необгрунтованість. Зокрема, зазначають, що справу було розглянуто у їх відсутності . Позивачкою не доведено факту надання нею саме позики, оскільки надані нею кошти фактично були її вкладеннями у спільний бізнес для забезпечення господарської діяльності створенного сторонами ТзОВ «Петелька «. Крім того, поза увагою і належною оцінкою з боку суду залишились доводи відповідачів про те, що довори позики та поруки були підписані ними під примусом та погрозами фізичної розправи. Не враховано, що частину коштів вже повернуто позивачці, як і те, що вимога про повернення грошових коштів є передчасною оскільки остаточний термін повернення усієї суми позову визначено 15 травня 2011р., тому суд не мав правових підстав для стягнення коштів термін оплати яких ще не настав.
Просять рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволення позову в повному його обсязі.
Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Відповідно до положень ст.11 та ст.60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі й кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, відповідно до змісту ч.2 ст. 59 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зокрема, наявними у матеріалах справи копіями підписаних сторонами договорів позики від 03.03.09р. та поруки від 20.03.09р.( а.с.18-22) належно підтверджено факт взятого на себе відповідачами грошового зобов»язання перед позивачкою у вигляді позики на суму еквівалентну 270 000 доларам США , за якими вони починаючи з 12.03.09р. повинні щомісячно повертати позивачці по 10 000 дол.США до повного погашення усієї суми. Зазначені правочини відповідають положенням ст.ст.207, 208, 524, 533 та ст.1047 ЦК України тому є належним доказом одержаної відповідачами суми позики.
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 31.05.11р. залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22.11.11р. ( т.2 а.с.32) відмовлено у задоволенні позову відповідачів про визнання зазначених договорів недійсними через недоведеність ними фактів укладення таких під впливом насильства чи обману. З урахуванням зазначеного, провадження у даній справі ухвалою судового засідання апеляційного суду від 23.11.11р. відновлено ( т.2 а.с.29).
Відповідно до положень ст.549 ЦК України факт належного виконання боржником зобов»язання також повинен підтверджуватися письмовими доказами, якими є наявність у боржника боргового документа, що підтверджує виконання ним свого обов»язку, або розписки кредитора про одержання ним виконання зобов»зання частково або в повному обсязі. Згідно із правилами ст.1051 ЦК України факт одержання чи повернення грошей не може підтверджуватися показаннями свідків.
Оскільки жодних доказів на підтвердження своєчасного виконання взятого на себе зобов»язання відповідачі не подали , суд першої інстації згідно із вимогами ст.526 ЦК України підставно задоволив позов про повернення боргу в повному його обсязі відповідно до положень ч.2 ст.1050 ЦК України й колегія суддів з таким рішенням повністю погоджується.
З журналу судового засідання від 09.07.10р.( а.с. 217-218) вбачається, що інтереси відповідачів підтримував їх представник ОСОБА_6 який діяв відповідно до повноважень наданих йому довіреністю ( а.с.93), чим спростовуються доводи апелянтів про порушення їх процесуальних прав під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Не заслуговують на увагу також і доводи апеляційної скарги, щодо погроз фізичної розправи при підписанні відповідачами договорів позики та поруки, оскільки такі у встановленому порядку не визнані недійсними, а факт протиправних дій позивачки не підтверджений вироком суду, що вступив у закону силу.
Такі доводи апелянтів повністю спростовано рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 31.05.11р., що набрало законної сили , відтак встановлені ним обставини щодо законності укладених сторонами договорів позики і поруки не підлягають доказуванню у даній справі.
Таким чином, оскаржуване рішення Галицького районного суду м.Львова від 09 липня 2010р. відповідає повно встановленим і належно перевіреним обставинам справи та доказам про дійсні права та обов»язки сторін щодо предмета спору, ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процессуального права й тому підстав для його зміни чи скасування немає.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена протягом 20-ти днів з часу набрання законної сили, шляхом подання на неї касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді :