Станично-Луганський районний суд Луганської області

____________________________________________________________________________________

                                                                                                     Справа № 2-35/2011

РІШЕННЯ

іменем України

11.11.2011 р.                                        смт.Станиця Луганська Луганської області

Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:

                              головуючої                                                   Дьоміної О.П.

                              при секретарі                                                  Савченко К.Є.

за участі представників відповідача                       Соболєва О.Л.,

                                                                         Скокова М.М., Ківшар В.М.

третьої особи                                                    ОСОБА_4

представника третьої особи,

Марківського районного центру зайнятості          Салій Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Станиця Луганська в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до СТОВ «Оріон»Марківського району Луганської області про поновлення на роботі зі зміною формулювання причин звільнення та запису у трудовій книжці, стягнення моральної і матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_6 звернувся з дійсним позовом до суду і в обґрунтування своїх вимог посилався на наступне:

31.03.2000 року ОСОБА_6 подав заяву про звільнення з посади завідуючого ремонтної майстерні КСП «Дружба»з видачею йому земельного та майнового паїв і 01.04.2000 року рішенням загальних зборів уповноважених членів КСП «Дружба»його заяву було задоволено. Разом із заявою про звільнення з КСП «Дружба»він подав заяву про прийняття його на роботу на ту ж посаду, що і в КСП «Дружба»до СТОВ «Оріон»і 01.04.2000 року був прийнятий на цю посаду в СТОВ «Оріон», про що на його думку свідчить журнал з техніки безпеки, але 12.04.2000 року директор СТОВ «Оріон»зачитав наказ про скорочення штатів, куди серед інших входила і посада завідуючого ремонтної майстерні. Наказ про скорочення штатів позивач не отримав і не розписався про те, що з ним ознайомлений, вважає таке звільнення незаконним.

Позивач неодноразово уточнював та доповнював свої вимоги (а.с.1-3, 24-28, 61-65, Т.1) і остаточно просить суд поновити його на роботі на посаді завідуючого майстернею СТОВ «Оріон», змінити формулювання причин звільнення і запис в трудовій книжці, стягнути з відповідача зарплатню з індексацією за час вимушеного прогулу з 01.04.2000 року по день винесення рішення суду і стягнути з відповідача на свою користь 1 540 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

В судовому засіданні 11.11.2011 року позивач ОСОБА_6 пояснив, що 31.03.2000 року він написав заяву про звільнення з посади завідуючого ремонтної майстерні КСП «Дружба»з видачею йому земельного та майнового паїв і в той же день подав заяву про прийняття його до СТОВ «Оріон»на ту ж посаду. 03.04.2000 року йому був переданий журнал по техніці безпеки та охорони праці, який він почав вести та проводити інструктаж працівників СТОВ «Оріон». 12.04.2000 року директор СТОВ «Оріон»оголосив про скорочення штату, в тому числі і його посади, але наказ позивач не бачив, трудову книжку йому не видали і лише 18.04.2000 року його дружина передала йому його трудову книжку де був запис про те, що він звільнений з КСП «Дружба»за домовленістю сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП). ОСОБА_6 дійсно став на облік до центру зайнятості 28.04.2000 року та отримував допомогу по безробіттю, але він пояснював, що його незаконно скоротили з посади завідуючого майстерньою СТОВ «Оріон».

Представники відповідача СТОВ «Оріон»Скоков М.М., Ківшар В.М. та Соболєв О.Л. проти позову категорично заперечували, вважають вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, оскільки ОСОБА_6 ніколи в СТОВ «Оріон»не працював.

Скоков М.М. та Ківшар В.М. пояснили, що СТОВ «Оріон»фактично стало працювати тільки з 12.04.2000 р. ОСОБА_6 працював в КСП «Дружба»до 17.04.2000 року і 18.04.2000 року був звільнений у відповідності зі ст. 36 ч.1 КЗпП, заяви від позивача щодо прийому його на роботу до СТОВ «Оріон»не надходило.

Потім позивач став на облік до центру зайнятості і отримував там допомогу по безробіттю. Доводи позивача про те, що нібито директор СТОВ «Оріон»12.04.2000 року оголосив наказ про скорочення штатів вважають такими, що не відповідають дійсності, оскільки 12.04.2000 року був оголошений штатний розпис і посади завідуючого майстерні в ньому не було.

Третя особа –ОСОБА_4 теж вважає вимоги позивача безпідставними, оскільки ОСОБА_6 в СТОВ «Оріон»жодного дня не працював і з заявою про прийом його на посаду завідуючого майстернею не звертався, оскільки в СТОВ «Оріон»взагалі такої посади не існувало. Дійсно позивач працював в КСП «Дружба»завідуючим майстернею, 18.04.2000 року був звільнений у відповідності зі ст. 36 п.1 КЗпП України, про що є відповідний запис в його трудовій книжці, яку він отримав і став на облік до центру зайнятості де отримував допомогу по безробіттю.

Представник третьої особи Марківського районного центру зайнятості –Салій Ю.А. суду пояснила, що дійсно з 28.04.2000 року по 22.04.2001 рік позивач отримував в центрі зайнятості допомогу по безробіттю. Згідно його трудової книжки, ОСОБА_6 у відповідності зі ст. 36 п.1 КЗпП України був звільнений з КСП «Дружба». Картку персонального обліку позивач заповнив особисто і зазначив останнє місце роботи - КСП «Дружба», на питання, чи працюєте ви на цей час, він поставив відповідь - «ні», тому вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими.

Суд, вислухавши позивача, представників відповідача, третю особу, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При цьому ст. 10 ЦПК України зазначає, що сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 11 того ж кодексу вказує на те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.

Згідно ст. 233 КЗпП України робітник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячній строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення –в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що він працював в СТОВ «Оріон»на посаді завідуючого ремонтної майстерні, з КСП «Дружба»був звільнений 01.04.2000 р., а не 18.04.2000 р., при цьому посилався на рішення загальних зборів уповноважених членів КСП «Дружба», на підставі яких з його слів в цей день були звільнені всі працівники з КСП «Дружба», і які одразу як і він, перейшли працювати до СТОВ «Оріон». Про це на думку позивача свідчить журнал з техніки безпеки СТОВ «Оріон», де він до 12.04.00 р. проводив інструктаж. Позивач зазначав, що заробітну плату він теж отримував в СТОВ «Оріон».

Суд не приймає до уваги вищезазначені твердження позивача, оскільки ретельно вивчивши матеріали цивільної справи, врахувавши пояснення представників відповідача, третіх осіб з'ясував, наступне:

Згідно зі ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника При цьому трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві понад 5 днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу. Таким чином, зі змісту наведеної статті слідує, що трудова книжка це основний документ про трудову діяльність працівника яка дає можливість судити про досвід роботи працівника, який підтверджує стаж роботи.

Судом було встановлено, що ОСОБА_6 працював завідуючим майстернею в КСП «Дружба»та 18.04.2000 року був звільнений у відповідності зі ст. 36 ч.1, п.1 КЗпП України. Зазначений факт підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_6 (а.с.38-39, Т.1).

Згідно копії трудової книжки позивача вбачається, що він 18 квітня 2000 року був  звільнений з займаної посади за згодою сторін з КСП «Дружба», а не виключений із членів КСП, оскільки це було прийнято раніше - 01 квітня 2000 року рішенням зборів уповноважених членів КСП «Дружба»(а.с.107,Т.3).

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що факт його роботи на СТОВ «Оріон»підтверджується журналом по техніці безпеки та охорони праці, тому що цей журнал не є належним доказом, що підтверджує трудову діяльність робітника. Таким документом згідно ст. 48 КЗпП України є трудова книжка.

Крім того, судом було встановлено та не оспорюється сторонами по справі, що з 28.04.2000 року по 23.01.2003 рік позивач знаходився на обліку в Марківському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю (а.с.84-92,Т.1).

Картка персонального обліку та заява ОСОБА_6 від 28 квітня 2000 року про надання йому статусу безробітного свідчать про те, що вони ним заповнювались особисто, теж саме підтвердила в суді представник третьої особи -  Марківського центру зайнятості Салій Ю.А., не заперечував цього факту і позивач.

У вказаній картці, в графі «Відомості про останнє місце роботи» ОСОБА_6 зазначав, що в останнє він працював завідуючим ремонтною майстернею в КСП «Дружба», датою звільнення з цього підприємства він вказав саме 18 квітня 2000 року, причина звільнення –згода сторін, що відповідає запису в його трудовій книжці.

Згідно з копією рішення Марківського районного суду Луганської області від 27.02.2003 року ОСОБА_6 було відмовлено в задоволенні його позову до КСП «Дружба»та СТОВ «Оріон»про зміну формулювання причини звільнення та поновлення пропущеного строку звернення до суду (а.с.8,Т.1). Доказів про зміну або скасування зазначеного рішення суду сторонами не надано.

Згідно вказаного рішення суду ОСОБА_6 в своїх поясненнях вказував, що подавав заяву про прийняття до СТОВ «Оріон»- 01 квітня 2000 р., при цьому ОСОБА_6 пояснював, що до 17 квітня 2000 року він передавав матеріальні цінності з КСП «Дружба».

Представники відповідача і третя особа - ОСОБА_4 вказували на те, що СТОВ «Оріон»стало працювати на базі орендованого майна у співвласників майна КСП «Дружба». З акту від 17 квітня 2000 року слідує, що в цей день ОСОБА_6 передавав, а ОСОБА_7 приймав матеріальні цінності майстерні (а.с.67, Т.1).

З копій наказів по СТОВ «Оріон»за квітень 2000 року, а також штатного розпису керівних робітників, спеціалістів та обслуговуючого персоналу по СТОВ «Оріон»з 01.04.00 р. вбачається, що позивач до СТОВ «Оріон»не приймався, посади завідувача ремонтної майстерні в штаті СТОВ «Оріон»в той час взагалі не було (а.с.41-57, Т.1).

Все вищенаведене свідчить про те, що позивач працював завідуючим ремонтної майстерні саме в КСП «Дружба». 01 квітня 2000 року його було виключено з членів КСП «Дружба», а 18 квітня 2000 року він звільнився з займаної посади завідуючого майстерні з КСП «Дружба», після чого став на облік до центру зайнятості, де потім отримував допомогу по безробіттю на підставі відомостей про роботу в КСП «Дружба».

Таким чином неспроможними є доводи ОСОБА_6 про те, що факт його звільнення з КСП «Дружба»підтверджується протоколом загальних зборів уповноважених членів КСП «Дружба», оскільки ст. 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство не регулює трудових відносини, а встановлює право члена підприємства на пайовий фонд. Таким чином член підприємства може вийти з членів підприємства, що не означає його звільнення з підприємства з адміністративної посади. Звільнення працівника підприємства повинно проводитись згідно із законодавством про працю, що і було зроблено 18 квітня 2000 року, коли було внесено відповідний запис про звільнення до трудової книжки позивача.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Зі змісту вказаної статті слідує, що орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі, якщо він звільнений без законної підстави.

Оскільки той факт, що ОСОБА_6 працював в СТОВ «Оріон»на посаді завідуючого ремонтної майстерні під час розгляду цієї справи підтвердження не знайшов, тому і вимоги позивача про поновлення його на цій посаді задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 235 ч.2 КЗпП України –при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.  

Суд вважає, що не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки він заробітну плату в СТОВ «Оріон»не отримував. З пояснень представника відповідача слідує, що ОСОБА_6 в СТОВ «Оріон»була виплачена лише заборгованість по заробітній платі КСП «Дружба», зобов’язання з погашення якої взяло на себе СТОВ «Оріон».

Згідно ст. 237-1 КЗпП України –відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена стаття КЗпП України містить у собі перелік юридичних фактів, які складають підставу виникнення правовідносин по відшкодуванню власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові. При цьому обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв'язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника.

Суд не бачить підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки не було встановлено факту порушення його законних трудових прав відповідачем, через те, що ОСОБА_6І на СТОВ «Оріон»не працював.

У відповідності з копією довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців була проведена реєстраційна дія, а саме внесення рішення засновників КСП «Дружба»щодо припинення юридичної особи, копія витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців свідчить про державну реєстрацію припинення юридичної особи, КСП «Дружба»у зв'язку з визнанням її банкрутом (а.с.27,28,Т.3).

Згідно з копією рішення Марківського районного суду Луганської області від 27.02.2003 року (а.с.8-12,Т.1) ОСОБА_6 вже звертався до зазначеного суду з позовом до КСП «Дружба»та СТОВ «Оріон»про зміну формулювання причин звільнення та відновлення пропущеного строку для звернення до суду, при цьому посилався на такі ж самі обставини, що і в зазначеному позові, а саме: 31.03.2000 року ОСОБА_6 подав заяву про звільнення з посади завідуючого ремонтної майстерні КСП «Дружба»з видачею йому земельного та майнового паїв і 01.04.2000 року рішенням загальних зборів уповноважених членів КСП «Дружба»його заяву було задоволено. Разом із заявою про звільнення з КСП «Дружба»він подав заяву про прийняття його на роботу на ту ж посаду, що і в КСП «Дружба» до СТОВ «Оріон». 19.04.2000 року отримав трудову книжку з записом №6 від 18.04.2000 року про те, що він звільнений за ст. 36 п.1 КЗпП України, 12.04.2000 року в СТОВ «Оріно»був наказ про скорочення штатів, з зазначеним наказом він ознайомлений не був. Просив відновити йому строк для звернення до суду з цим позовом та змінити формулювання причини звільнення.

Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 27.02.2003 року в задоволенні вищевказаних вимог ОСОБА_6 було відмовлено.

Згідно з копією Ухвали апеляційного суду Луганської області від 01.02.2010 року, супровідного листа заст. голови апеляційного суду Луганської області від 18.02.2010 року за №22\1297 та листа Марківського районного суду від 22.02.2010 року за №273 (а.с.69-72,Т.3) –апеляційна скарга ОСОБА_6 на рішення Марківського районного суду Луганської області від 27.02.2003 року була залишена без розгляду.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача про зміну формулювання причини звільнення і запису в трудовій книжці до СТОВ «Оріон»та КСП «Дружба»були розглянути ще 27.02.2003 року, в задоволенні цих вимог йому було відмовлено, рішення вказаного суду набуло чинності.

Ухвалою суду від 11.11.2011 року було закрите провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до СТОВ «Оріон»Марківського району Луганської області про поновлення на роботі зі зміною формулювання причин звільнення та запису у трудовій книжці, стягнення моральної і матеріальної шкоди в частині вимог про зміну формулювання причини звільнення і запису в трудовій книжці згідно зі ст. 205 ч.1 п.2 ЦПК України.

У відповідності зі ст.ст. 48, 233, 235, 237-1 Кзпп України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:          

У задоволенні позову ОСОБА_6 до СТОВ «Оріон» Марківського району Луганської області про поновлення на роботі, стягнення моральної та матеріальної шкоди –відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуюча: