ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 122
РІШЕННЯ
Іменем України
05.12.2011Справа №5002-34/4226-2011
за позовом заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України
(99011, АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 41)
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
(03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест"
(02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 19;
02002, м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58)
треті особи Державне підприємство Міністерства оборони України “Центральний
військовий санаторій “Ялтинський”
(98603, АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 32);
Товариство з обмеженою відповідальністю “Євроойл”
(04060, м. Київ, вул. Вінницька, 14/39;
04060, м. Київ, вул. Щусева, 36)
про визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з
чужого незаконного володіння
Суддя А.Р. Ейвазова
п р е д с т а в н и к и :
від позивача – не з’явилися;
від відповідача – не з’явилися;
від третіх осіб – не з’явилися;
від прокуратури – Бучко Р.В. посв. №393
Суть спору: заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест" про визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме майно –ДП МО України "ЦВС Ялтинський", яке розташоване у м. Ялта АР Крим, а саме:
- прохідну, інв.№11031064 (у справі БТІ – прохідна основна частина літер «Гґ») по вул. Свердлова, 34.
Крім того, у поданій позовній заяві заявлені вимоги щодо витребування відповідного майна, вартість якого визначена рівній 10 350 грн., з незаконного володіння відповідача – ТОВ "Трансбудінвест" на користь держави України в особі Міністерства оборони України.
Вимоги прокурора в частині визнання права власності на спірне майно мотивовані тим, що рішенням господарського суду АР Крим від 26.11.2009р., яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.04.2010р., у справі №2-23/569-2009 визнано недійсним контракт №2212/02 купівлі-продажу, укладений 22.12.2004р. ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та ТОВ "Євроойл", в силу якого спірне майно передано у власність ТОВ "Євроойл". При цьому, у подальшому, 23.09.2006р. на підставі договору купівлі-продажу ТОВ "Євроойл" відповідне майно відчужило на користь відповідача – ТОВ "Трансбудінвест", у володінні якого воно у даний час залишається. У поданій позовній заяві прокурор вказує, що спірне майно вибуло з володіння власника – держави України в особі Міністерства оборони України без його волі, оскільки відчужено особою, яка не мала права його відчужувати.
Подання відповідного позову в інтересах держави в особі Міністерства оборони України мотивовано прокурором положеннями ст.121 Конституції України, ст.ст.20, 361 Закону України "Про прокуратуру". При цьому, прокурор зазначає, що відповідно до ст.10 Закону України "Про оборону", ст.10 Закону України "Про Збройні сили України", Положення про Міністерство оборони України, яке затверджене Указом Президента України від 21.08.97р. №888/97, Міністерство оборони України здійснює безпосереднє керівництво збройними силами України і є центральним органом виконавчої влади і військового управління (т.1 а.с.4-7).
Позивач у справі – Міністерство оборони України письмового пояснення по суті заявлених вимог не надав; повноважний представник позивача в жодне з судових засідань не з’явився. При цьому, копія ухвали про порушення провадження у даній справі Міністерству оборони України вручена 11.10.2011р., як вбачається з долученого до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.65); копії ухвал про відкладення розгляду справи направлялись позивачу рекомендованою кореспонденцією (т.1 а.с.70,т.3 а.с.53,70).
Відповідач у справі – ТОВ «Трансбудінвест» у відзиві на позов, вказуючи на те, що існує рішення суду, яке набрало законної сили, прийняте зі спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав (рішення господарського суду АР Крим від 26.05.2011р. у справі №5002-4/863-2011, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2011р.), просив провадження у справі припинити. У подальшому, зважаючи на скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2011р. у справі №5002-4/863-2011 та направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд постановою Вищого господарського суду від 26.10.2011р., просив позов залишити без розгляду.
Для з’ясування питання чи є підстави для залишення позову у даній справі без розгляду розгляд справи по суті 14.11.2011р. відкладено та зобов’язано прокурора надати копію позовної заяви, на підставі якої порушено провадження у справі №5002-4/863-2011р.
При дослідженні відповідної позовної заяви, а також копії ухвали про відкладення розгляду справи від 31.03.2011р. у справі №5002-4/863-2011р. з’ясовано, що предметом спору у такій справі є право власності та інше майно – спальні корпуси №№12,14, які розташовані у м. Ялті по вул. Свердлова, 34. Відповідне майно у вказаній справі просив витребувати прокурор у ТОВ "Трансбудінвест". Таким чином, предмети спору у даній справі та вказаній не є тотожними, у зв’язку з чим відсутні підстави для залишення позову у даній справі без розгляду.
У відповідному відзиві відповідач також заперечує проти позову, вказуючи, що ТОВ "Трансбудінвест" є добросовісним набувачем, у якого відповідне майно не може бути витребуване власником згідно ч.1 ст.388 ЦК України. Так, відповідач зазначає, що Міністерство оборони України в особі уповноваженого представника надало дозвіл на відчуження відповідного майна, отже, відповідне майно вибуло з волі його власника (т.3 а.с.13-18).
Ухвалою господарського суду АР Крим від до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучені Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроойл» та Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (т.1 а.с.1-2).
Третя особа – ТОВ «Євроойл» письмового пояснення суду не надало; повноважний представник третьої особи в жодне з судових засідання не з’явився; копія ухвал про порушення провадження у справі вручена треті особі, що підтверджується повідомленням про вручення (т.1 а.с.64); копії ухвал про відкладення розгляду справи, які направлені відповідно до адреси, яка вказана у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.10.2011р. №11311861 (т.1 а.с.29-31), що підтверджуються доданими до матеріалів справи копіями списків згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів (т.1 а.с.70, т.3 а.с.53,71), відділенням зв’язку не повернуті.
Третя особа – ДП МО України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» письмового пояснення суду не надало; повноважний представник вказаної особи в жодне з судових засідань не з’явився; копії ухвал про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи, які направлялись третій особі відповідно до адреси, яка вказана у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.10.2011р. за №11311764, що підтверджується долученими до матеріалів справи списками згрупованих поштових відправлень-рекомендованих листів (т.1 а.с.36,72,131), відділенням зв’язку не повернуті.
В судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримав
Розгляд справи по суті здійснювався за відсутності повноважних представників позивача, відповідача та третіх осіб, за наявними у справі документами, оскільки:
- позивач, відповідач та третя особа є такими, що належним чином повідомлені про час і місце засідання суду, зважаючи на те, що копії ухвал направлені ним відповідно до адрес, вказаних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;
- клопотань про відкладення розгляду справи від сторін, прокурора не надходило;
- строк вирішення спору у даній справі, визначений ст.69 ГПК України, закінчується 05.12.2011р.;
- матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, матеріали справ №2-23/569-2009, №5002-2/923-2011 вислухавши пояснення прокурора суд
в с т а н о в и в:
22.12.2004р. між ДП МОУ «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» та ТОВ «Євроойл» укладено контракт № 2212/02.
За умовами вказаного контракту та відповідно до акту прийому-передачі ДП МОУ Центральний військовий санаторій «Ялтинський» передало у власність ТОВ «Євроойл» майно, ціна продажу якого з ПДВ складає 3 292 550,40 грн., а саме: спальні корпуси №№ 8, 12, 14, казарму (збірно-щитову), прохідну, столярну майстерню (т.1, а.с.14-15).
Рішенням господарського суду АР Крим від 03.03.2005р. у справі №2-19/4965-2005 за позовом ТОВ «Євроойл» до ДП МО України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» відповідний контракт визнано дійсним, а також визнано право власності на відчужене за вищевказаним контрактом майно за ТОВ «Євроойл» (т. 1, а.с. 51-56).
23.09.2006р. між ТОВ «Євроойл» (продавцем) та ТОВ "Трансбудінвест" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено нотаріально; відповідний договір зареєстровано у Державному реєстрі правочинів (витяг від 23.09.2006р. № 2928408, т.1 а.с.44-48).
Відповідно до такого договору ТОВ «Євройол» продало, а ТОВ «Трансбудінвест» купило 2/1000 нежитлових будівель, розташованих за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 34 (п. 1.1. договору).
Згідно п. 1.3. договору покупцю перейшла у користування прохідна, загальною площею 11,0 кв. м.
Зазначений договір зареєстровано у державному реєстрі правочинів, про що на ньому є відповідна позначка, та підтверджується копією витягу з державного реєстру правочинів №2928408 від 23.09.2006р. (а. с. 48-49).
Право власності ТОВ «Трансбудінвест» на відповідне майно зареєстровано 08.06.2007р., як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.50).
При цьому, станом на 13.05.2011р., ТОВ «Трансбудінвест» є особою, за якою зареєстровано право власності на відповідні майно, як видно з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.05.2011р. №29945272 (т.1 а.с.57) і до прийняття рішення у даній справі жодною із сторін не доведено факту реєстрації права власності на відповідне майно за іншою особою.
Звертаючись до суду з даним позовом, заступник військового прокурора просить визнати право власності на майно, яке передано ТОВ " Трансбудінвест " третьою особою – ТОВ "Євроойл" відповідно до договору 23.09.2006р, за державою в особі Міністерства оборони України, а також витребувати відповідне майно з володіння ТОВ " Трансбудінвест ".
Відповідні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, зважаючи на таке.
Рішенням господарського суду АР Крим від 26.11.2009р. у справі №2-23/569-2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.04.2010р. за позовом Заступника військового прокурора Військово-морських сил України інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ "Євроойл", ДП Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", за участю третіх осіб – ТОВ "Барконд", ТОВ "Трансбудінвест" визнано недійсним контракт №2212/02 від 22.12.2004р. про купівлю-продаж будівель та споруд, укладений між ДП Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та ТОВ "Євроойл" (т.1 а.с. 19-22).
Зазначений контракт та факт реєстрації переходу права власності за ним на спірне майно до ТОВ "Євроойл" були підставою вважати ТОВ "Євроойл" власником майна, що відчужено ТОВ "Трансбудінвест " у подальшому відповідно до умов договору від 23.09.2006р., який став підставою для реєстрації відповідного права власності на спірне майно за ТОВ " Трансбудінвест ".
Між тим, власником відповідного майна залишилась держава в особі органу управління таким майном – Міністерства оборони України, зважаючи на наступне.
Згідно ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Однак, ч.4 цього є Закону визначено, що права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, зокрема, за умови, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
До набрання чинності ЦК України – до 01.01.2004р. та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникнення права власності на нерухоме майно не пов’язувалось з моментом реєстрації відповідного права.
Підставою для виникнення права власності визначались певні юридичні факти, з якими закон пов’язував виникнення відповідного права, зокрема, факти передачі певного майна за договором, створення такого майна тощо.
Право власності на відповідне майно не було зареєстровано у встановленому порядку на момент його відчуження на користь ТОВ «Євроойл» за державною в особі уповноваженого органу – Міністерства оборони України відповідно до умов контракту №2212/02 від 22.12.2004р., як вбачається з матеріалів реєстраційної справи БТІ, однак, відповідна обставина не є підставою вважати, що держава в особі Міністерства оборони України не мала у власності вказане майно.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.95р. №316 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим», затверджено перелік розташованих на території АР Крим підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належать до сфери управління міністерств та інших підвідомчих Кабінетові Міністрів України органів державної виконавчої влади. До відповідного переліку увійшов і санаторій «Ялтинський» (м. Ялта), який віднесено до сфери управління Міністерства оборони України.
Згідно статуту ДП МО України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", який затверджено Міністром оборони України 11.07.2000р. та зареєстровано Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради, ДП МО України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству оборони України. Пунктом 4.2 статуту підприємства визначено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського віддання. При цьому, п.4.4. статуту встановлено, що відчуження засобів виробництва, які є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку, що встановлений чинним законодавством (т.3 а.с.71-74).
Отже, відчужуване за контрактом №2212/02 від 22.12.2004р. майно відносилось до державного майна і було військовим майном, оскільки в силу ст.1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно — це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. При цьому, до військового майна, зорема, належать будинки, споруди.
Від імені ДП МО України "Ялтинський" вказаний котракт підписаний генеральним директором ОСОБА_1 з зазначенням, що вказана особа діє на підставі статуту та дозволу Міністерства оборони України від 21.09.2004р. №227/4165 (т.1 а.с.14-15).
Відповідний дозвіл на відчуження майна від імені Міністерства оборони України наданий директором Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України Веліжанським С.К., що діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України №148/929 від 06.05.2004р. (т.3 а.с.75-77), в силу якої такій особі надавалось право, зокрема, надавати дозволи на відчуження згідно з чинним законодавством майна державних підприємств, госпрозрахункових організацій, що функціонально підпорядковані директору Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України (т. 3 а.с. 78-79).
Разом з тим, розпорядженням Міністра оборони України від 02.10.2004р. №6828/з довіреність від 06.05.2004р. №148/929, на підставі якої видано дозвіл на відчуження майна за вищевазаним контрактом, скасована; вдповідне ропорядження доведено до відома усіх підрозділів Міністерства оборони України (т.3 а.с.79, зворот).
Отже, з урахуванням припинення представництва за скасовною довіреністю, згідно ч.2 ст.248 ЦК України, втратило чинність і передоручення.
До того ж , на момент надання дозволу на відчуження майна від імені Міністерства оборони України Веліжанським С.К., відповідно до облікових даних Головного управління оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України ДП МО України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (у період з 01.01. по 01.10.2004р.) підпорядковувалось Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України (довідка №322/1/532-3 від 23.11.2007р., т.3 а.с.80-81).
Таким чином, Веліжанський С.К. взагалі не мав права надавати такий дозвіл, оскільки відповідно до наданої довіреності йому надавалось право надавати дозволи на відчуження згідно з чинним законодавством майна державних підприємств, госпрозрахункових організацій, що функціонально підпорядковані директору Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України.
При цьому, факт здійснення платежів за відчужувані об’єкти ТОВ "Євроойл" ДП "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та не повернення їх не є підставою вважати, що відповідний контракт був у подальшому схвалений державою в особі органу, уповноваженого управляти майном – Міністерства оборони України, т.ч. у відповідній справі не встановлено, що відповідні кошти оримані особою, яка діє від імені держави у відовідних відносинах – Міністерства оборони України. Так, за змістом ч.2 ст.241 ЦК України, схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Отже, схвалення має вбачатись із дій саме особи, яку представляють, а не будь-якої особи.
Не повернення відповідних коштів може бути підставою для звернення відповідної особи, до особи, яка їх отримала в порядку, визначеному ст.1212 ЦК України.
Також, відповідне майно, що встановлено рішенням господарського суду АР Крим від 26.11.2009р. у справі №2-23/569-2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.04.2010р., відчужено з порушенням передбаченого законодавством порядку відчуження основних засобів, встановленого Положенням про порядок відчуження та реалізації військвого майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1919 "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил", ч. 5 ст.75 ГК України.
Вказані обставини стали підставою для визнання відповідного контракту недійсним.
Згідно ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин (договір є видом правочину за змістом ч.2 ст.202 ЦК України), не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.
З урахуванням наведеного ТОВ "Євроойл" в силу згаданого контракту не набуло право власності на спірне майно, отже, на момент укладення договору купівлі-продажу від 23.09.2006р. не мало необхідного обсягу правомочностей щодо розпорядження відповідним майном.
Так, в силу ст. 314 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатись своїм майном.
Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару; якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
З урахуванням викладено, ТОВ " Трансбудінвест ", зважаючи на те, що майно відчужено йому особою – ТОВ "Євроойл", яке не набуло права власності на спірне майно і не могло ним розпорядитись, могло набути у власність відповідне майно лише у випадку, якщо власник відповідного майна – держава в особі уповноваженого органу – Міністерства оборони України - не мало права вимагати його повернення.
Факт того, що ТОВ "Трансбудінвест" є добросовісним набувачем відповідного майна у даній справі не оспорюється і учасниками процесу не доведено зворотнього. При цьому, за змістом ч.5 ст.12 ЦК України, добросовісність презюмується.
Однак, право власника на витребування майна від добросовісного набувача – особи, яка не знала і не могла знати про те, шо особа, яка відчужила відповідне майно не мала на це відповідного права, визначено ст.387 ЦК України.
Згідно вказаної норми власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача, якщо воно придбане за відплатним договором лише у разі, якщо, зокрема, відповідне майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
При цьому, у разі, коли відчуження майна мало місце два і більше разів післі недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, як не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача – з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України. У такому випадку діюче законодавство не пов’язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, права відчужувати це майно.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.10.2011р. у справі №5002-8/5447-2010, яка, в силу ст.11128 ГПК України є обовязковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, як зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Згідно ч.3 ст.82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.11116 ГПК України.
З урахуванням того, що, як встановлено, відповідне майно (прохідна, інв. №11031064 /у справі БТІ – прохідна основна частина літер «Гґ»/ по вул. Свердлова, 34), ринкова вартість якого відповідно до експертної оцінки, проведеної на момент вибуття, складала 10 350,00 грн., вибуло з володіння власника цього майна поза його волею, оскільки відчужено особою, яка не мала повноважень його відчужувати, відповідне майно може бути витребувано у відповідача, якому воно передано відчужувачем – ТОВ "Євроойл", власником в особі органу уповноваженого здійснювати управління відповідним майном – Міністерства оборони України, не зважаючи на те, що відповідне майно отримано ТОВ "Трансбудінвст" оплатно за договором не визнаним судом недійсним.
Так, як вже вказувалось, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.95р. №316 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим», санаторій «Ялтинський» (м. Ялта) віднесено до сфери управління Міністерства оборони України.
При цьому, визнання недійсним самого договору, який був підставою для набуття права власності на спірне майно ТОВ "Трансбудінвест" та реєстрації за вказаною особою відповідного права, не вимагається (п. 10 постанови пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», пост. ВСУ від 30.09.2009р. №22-3-30/336-07/9260).
В силу ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи, що на даний час право власності на відповідне майно зареєстровано за ТОВ «Трансбудінвест» вказана особа визнана судом належним відповідачем за позовом в частині визнання права власності на відповідне майно.
Під час розгляду даної справи, відповідачем не доведено, що відповідне майно вибуло з його володіння на момент прийняття рішення у даній справі, отже, така особа є належним відповідачем і в частині вимог щодо витребування відповідного майна.
Судові витрати, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
При визначенні розміру витрат по оплаті позову державним митом та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд не брав до уваги норми Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності згідно п.1 ст.10 цього Закону, 01.11.2011р., оскільки позовна заява, з якої сплачується мито та витрати, подана до набрання чинності вказаним Законом – 03.10.2011р. (т.1 а.с.4-7). Так, обов’язок сплатити мито та відповідні витрати виникає при поданні позову, оскільки відповідний позов на момент його подання вже має бути оплачений митом та на такий момент мають бути сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до п. 32 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93р. №15 (діючої на момент подання позову), з позовних заяв про право власності на майно, державне мито сплачується виходячи із вартості розшукуваного майна або його частки.
З урахуванням наведеного та ставки державного мита, яка встановлена п.2 ст.3 Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (у чинній на момент подання позову редакції), з ТОВ «Трансбудінвест» в доход державного бюджету підлягає стягненню 103,50 грн. державного мита.
Крім того, з відповідача в доход державного бюджету згідно з ст.471 ГПК України (в редакції, чинній на момент подання позову), постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» (чинній на момент звернення з позовом), підлягає стягненню 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частині рішення, повний текст рішення виготовлено 12.11.2011р.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за державою в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» - прохідну, інв.№11031064 (у справі БТІ – прохідна основна частина літер «Гґ»), розташовану за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 34.
3. Витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудінвест» на користь держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» прохідну, інв.№11031064 (у справі БТІ – прохідна основна частина літер «Гґ»), розташовану за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 34.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудінвест» в доход державного бюджету 103,50 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.