ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303
РІШЕННЯ
Іменем України
22.11.2011Справа №5002-17/4081-2011
За позовом Заступника Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах Держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища
До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства в сумі 8 156,61 грн.
Суддя В.І. Гайворонський
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від прокуратури - Казанік Д.С.
Від Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища - Мандзік Н.В., представник
Суть спору: Заступник прокурора просить стягнути з відповідача збитки, заподіяні порушенням природоохоронного законодавства в сумі 8 156,61 грн., у зв’язку з тим, що на території земельної ділянки, яка належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. місця складування, розміщення, зберігання відходів не обладнані, а також на відкритому грунті виявлене забруднення земель відходами. Розмір ґрунтового покриву забрудненого вугільними шлаками, деревною золою, складає 7 м. в довжину та 4 м. в ширину.
Відповідач явку свого представника у судові засідання не забезпечив, відзив на позов не представив, про час слухання справи наперед повідомлений належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення. Згідно ст.ст. 51, 93 ЦК України СПД повинен знаходитися за адресою реєстрації СПД (юридичною адресою). Якщо відповідач не знаходиться за своєю юридичною адресою це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу, оскільки порушення законодавства поважною причиною не є.
Так, неуважність (неорганізованість) сторони, незнання законодавства поважними причинами не є, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).
При цьому необхідно відмітити, що судові засідання відбувались неодноразово.
Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.
Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов’язком.
По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд –
ВСТАНОВИВ:
Згідно Акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 17 січня 2011 року, складеного Управлінням державної екологічної інспекції Центрально-Кримського регіону Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища на момент перевірки в результаті обстеження території підприємства встановлено: місця складування, розміщення, зберігання відходів не обладнане, на відкритому грунті виявлене забруднення земель відходами, що є порушенням ст.ст. 35,46 Закону України «Про охорону земель», ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 52 КУоАП. Розмір ґрунтового покриву, забрудненого вугільним шлаком, древісною золою, будівельними відходами, твердими побутовими відходами складає: 7 (сім метрів) в довжину та 4 (чотири метри) в ширину.
17 січня 2011 року згідно вищезазначеного Акту, Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища складений Протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно Протоколу Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища «Про накладення адміністративного стягнення» від 19 січня 2011 року на громадянина ОСОБА_1 накладений штраф в розмірі 850 грн.
Згідно ст. 17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язанізапобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України;
Згідно ст. 46 Закону України «Про охорону земель» підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Відповідно до вимог ст.ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» заподіяні в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища збитки підлягають відшкодуванню в повному обсязі без врахування плати за забруднення природної середи.
Згідно вимог п. «в» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни і юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за забруднення сільськогосподарських угідь та інших земель.
Згідно розрахунку збитки , заподіяні порушенням природоохоронного законодавства складають 8 156,61 грн.
У всякому разі відповідачем доказів сплати збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства не надано.
Так, ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.
Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.
Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в
постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.
Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню збитки, заподіяні порушенням природоохоронного законодавства в сумі 8 156,61 грн.
Якщо збитки сплачені чи будуть сплачені в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.
Така сплата не є підставою для зміни чи скасування рішення, оскільки при прийнятті рішення суд ні матеріального, ні процесуального законодавства щодо вказаної обставини не порушує.
Якщо виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на винесене рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.
При викладених обставинах суд вважає, що позовні вимоги є законними та підлягають задоволенню.
Судові витрати згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню відповідачем до бюджету.
Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х6=102 грн.).
Таким чином, державне мито підлягає стягненню в сумі 102,00 грн.
Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн.
Згідно постанови Кабінету міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825 з 05.08.2009 року розмір судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складає 236,00 грн.
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи-підприємця: індекс - АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на корить бюджету Бахчисарайської міської ради (р/р 33119331700049, отримувач: бюджет м. Бахчисарай, банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, ОКПО 34741000, збитки з екології) збитки, заподіяні порушенням природоохоронного законодавства в сумі 8 156,61 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи-підприємця: індекс - АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь бюджету (р/р 31115095700002 в банку одержувача Головне Управління Госказначества в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) судові витрати з державного мита в сумі 102,00 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи-підприємця: індекс - АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь бюджету (Отримувач: 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя; р/р 31218259700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026) судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати накази.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.