Справа № 22Ц-3501/11 Головуючий в суді першої інстанції:БОРИСЮК І.Е.
Категорія: 41 Доповідач: Чорний В. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.12.2011 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого : Чорного В.І.
Суддів : Медвецького С.К., Оніщука В.В.,
при секретарі : Ковальчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.10.2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виселення, без надання іншого жилого приміщення, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2011 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що в особистій приватній власності має квартиру АДРЕСА_1, яку вона набула в процесі приватизації на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 24.09.1998 року № 1252.
Також зазначила, що з 09.04.1999 року по 23.06.2011 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.06.2011 року їх шлюб розірвано. У даний час відповідач перешкоджає їй у користуванні належною їй квартирою, тому просила висилити відповідача, без надання іншого жилого приміщення.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.10.2011 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3, без надання іншого жилого приміщення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги.
Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач систематично порушує правила співжиття і робить неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі, тому при тривалій антигромадській поведінці виселення винного необхідне, оскільки раніше вжиті заходи попередження та громадського впливу не дали позитивних результатів.
За положеннями ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, і він реалізує їх на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права и обмежений у його здійсненні.
Ст. 379 ЦК України вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Глава 28 ЦК України визначає право власності на житло.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, виданого повторно 16.06.2011 р. відділом ДРАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладений 09.04.1999 р., актовий запис № 516. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_2 (а.с.12)
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.06.2011 р. шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення суду набуло законної сили 04.07.2011 р. (а.с.13).
Згідно свідоцтва на право власності на житло, виданого 24.09.1998 р. виконкомом Вінницької міської ради на підставі рішення № 1252 від 24.09.1998 р., АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4. 12.11.1998 р. зареєстровано право власності у ДКП «ВООБТІ» в реєстрі за № 629/36421. Дана обставина також підтверджується витягом КП «ВМБТІ» від 11.07.2011 р. (а.с.14-15).
03.08.2011 року ОСОБА_3 направляла вимогу № 1 ОСОБА_2 про виселення, на яку 08.08.2011 року ОСОБА_2, в свою чергу направив письмову відмову з посланням на те, що він навіть після розлучення залишився членом її сім’ї.
Згідно з ч. 1 ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, вони можуть бути виселені без надання іншого приміщення.
Як убачається з матеріалів справи, за заявою позивача співробітниками Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області перевірялась поведінка відповідача, що згідно акту судово-медичного обстеження № 1679 від 21.06.2011 р. виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження належать до легких тілесних ушкоджень, в ОСОБА_2 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження), запропоновано ОСОБА_3 звернутися із заявою в порядку приватного обвинувачення до суду, з ним була проведена бесіда профілактичного характеру та винесено офіційне попередження про недопустимість протиправної поведінки.
Також судом підставно враховано те, що своєю поведінкою відповідач може негативно вплинути на психологічний стан дітей, на їх духовний та моральний розвиток, а також те що відповідач чинить позивачці перешкоди у користуванні належною їй квартирою, перешкоджає її проживанню, не забезпечує належну схоронність квартири та належне утримання, не оплачує комунальні послуги.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд виходив з того, що ОСОБА_2 забезпечений житловою площею, оскільки є власником Ѕ частини будинку, що розташований по АДРЕСА_2.
Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Таким чином судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного м. Вінниці від 24.10.2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Судді :
З оригіналом вірно :