АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2011 року м. Чернівці
Суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області Станковська Г.А., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2011 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Цією постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, тимчасово не працюючого визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення за ст. 204-1 ч.1 КУпАП і підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 1800 гривень.
Згідно постанови суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 22 жовтня 2011 року о 04 год. 30 хв. під час проходження прикордонного контролю у міжнародному пункті пропуску «Росошани»відділу прикордонної служби «Кельменці»на в’їзді в Україну пред’явив внутрішній паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, який не дає права перетину Державного кордону України.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1, порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 24 жовтня 2011 року, а також просить скасувати зазначену постанову та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що судом не повністю з’ясовано обставини, що мають важливе значення у справі, зокрема, що ним було попереджено
Справа №33-163/2011 р. Головуючий у І інстанції: Харабара І.В. Категорія: ст. 204-1 ч.1 КУпАП Доповідач: Станковська Г.А.
представників Державної прикордонної служби України про викрадення у нього закордонного паспорта на території Молдови, про що він написав на їх адресу заяву. В зв’язку з чим, наполягає, що саме він був потерпілим в даній ситуації, адже перебуваючи в іншій країні і залишався без документів, які посвідчують особу.
Вказує, що не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи. Просить поновити строк на апеляційне оскарження в зв'язку з тим, що отримав постанову суду поштою 18.11.2011 року.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, вважаю, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а апеляція такою, що задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право відновити пропущений строк на опротестування постанови суду першої інстанції, у разі пропуску з поважних причин.
Як вбачається з матеріалів справи, копія постанови суду від 24.10.2011 року була направлена на адресу правопорушника тільки 08 листопада 2011 року (а.с. 15), яку він отримав 18.11.2011 року (а.с.19), що суперечить вимогам ст. 285 ч.1 КУпАП, а тому ОСОБА_1 був позбавлений можливості вчасно підготувати апеляційну скаргу, як того вимагає ст. 289 КУпАП.
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання апеляції на постанову суду першої інстанції слід задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 ч.1 КУпАП., оскільки він в установлений законом строк подав апеляцію, після отримання копії постанови Кельменецького суду.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності з вимогами ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, при зазначених в постанові суду обставинах, грунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав відповідну юридичну оцінку.
Правильность висновків суду сумнівів не викликає.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 204-1 ч.1 КУпАП встановлена дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серія ЗхРУ№006859 від 22 жовтня 2011 р.(а.с. 3), письмовим поясненням ОСОБА_1 від 22.10.2011 року (а.с. 10), розпискою ОСОБА_1, з якої вбачається, що він повністю визнає свою вину та просить розглядати справу без його участі (а.с. 11). Вказаним доказам дана правильна юридична оцінка.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі з приводу того, що саме він став потерпілим в даній ситуації, оскільки в нього викрали закордонний паспорт і він перебував в іншій країні без документів, які посвідчують особу, не знайшли свого об'єктивного підтвердження.
Згідно ст. 2 ч.1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»та Постанови КМУ «Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України»від 25 серпня 2010 року №724, основним документом, що дає право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчує особу громадянина України під час перебування за її межами, є - паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до ч.3 зазначеної статті Закону та Постанови КМУ №724, у разі втрати громадянином України документів, зазначених у частині першій цієї статті, документом, що дає право на в'їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається закордонними дипломатичними установами або консульською установою України за кордоном..
Крім того, відповідно до зазначених вище нормативних документів, паспортний документ або посвідчення особи на повернення в Україну вважаються дійсними, якщо вони відповідають встановленому зразку, видані уповноваженим на те органом, оформлені належним чином і належать громадянинові, який їх пред’являє.
З Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова ( Угоду затверджено Постановою КМ N 1731 ( 1731-2001-п ) від 27.12.2001 ) про безвізові поїздки громадян, вбачається, що відповідно до ст. 1, громадяни держави однієї Сторони, незалежно від місця постійного проживання, можуть в'їжджати-виїжджати, прямувати транзитом та перебувати на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, чинних в цій державі, по відповідних документах (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
Ст. 2 цієї угоди, регламентує, що громадяни держави однієї Сторони, які втратили документи, зазначені у Додатку до цієї Угоди, на території держави іншої Сторони, повинні негайно повідомити компетентні органи держави перебування, які безоплатно видають довідку, що підтверджує заяву про втрату документів.
Враховуючи наведене, вважаю, посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на крадіжку його закордонного паспорта безпідставними, оскільки довідку компетентного органу він суду та прикордонній службі не надав. Його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-1 ч.1 КУпАП повністю доведена зібраними матеріалами справи. Підстав для скасування та закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не вбачаю.
Що стосується адміністративного стягнення, то санкція ст. 204-1 ч.1 КУпАП передбачає стягнення у вигляді штрафу від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або адміністративний арешт до п’ятнадцяти діб.
Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також з метою запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 –залишити без задоволення.
Постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2011 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 ч.1 КУпАП –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Чернівецької області Г.А. Станковська