Справа № 2-2700/11 Головуючий у 1 інстанції:Ковтуненко В.В.

Провадження № 22-ц/0390/1796/11

Категорія:31 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07 грудня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого судді  - Антонюк К.І.

          суддів Русинчука М.М., Мудренко Л.І.

          при секретарі Семенюк О.А.

          з участю представника позивача –Сотнік І.А.

          прокурора - Ревухи          І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином, за апеляційними скаргами прокурора міста Луцька, позивача - Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції на рішення Луцького міськрайонного суду від 24 червня 2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

В поданій до суду позовній заяві –Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції просив стягнути з ОСОБА_3 в користь Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції спричинену майнову шкоду, заподіяної злочином в сумі 1 238 515 грн. 09 коп.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 24 червня 2011 року в позові відмовлено.

В апеляційних скаргах прокурор та позивач - Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просять скасувати рішення суду та стягнути спричинену шкоду з ОСОБА_3

В суді апеляційної інстанції представник позивача Сотнік І.А. та прокурор підтримали апеляційні скарги з підстав зазначених в апеляційних скаргах.

Колегія суддів перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги слід відхилити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 вироком Луцького міськрайонного суду від 28.01.2011 року засуджена за ст.. 191 ч. ч. 2, 3, 5, ст. 366 ч. ч. 1, 2 КК України до позбавлення волі.

Вироком суду ОСОБА_3 визнана винною в тому, що перебуваючи на посаді головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області, будучи службовою особою з травня по жовтень 2008 року при виконанні судових рішень за виконавчими листами Любомльського районного суду № 1-32 від 26.05.2008 року, № 71 від 29.09.2008 року, № 1-48-08 від 15.12.2008 року про конфіскацію в дохід держави речових доказів, а саме 36 500 євро та 393 500 доларів США, 15 100 грн., стягнення 15 000 грн. штрафу в дохід держави отримала готівкою у фінансовому відділ УСБУ у Волинській області кошти в загальній сумі 3 205 530 грн., з яких 1 982 015,31 грн. перерахувала до державного бюджету, а решту 1 223 515,09 грн. привласнила. Крім того, привласнила 15 000грн., які підлягали перерахуванню до державного бюджету. Загальний розмір державних коштів привласнених ОСОБА_3 шляхом зловживання службовим становищем складає 1 238 515,09 грн.

Питання щодо відшкодування шкоди, заподіяної державі злочинними діями ОСОБА_3 при постановленні вироку не вирішувалось.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що противоправними діями ОСОБА_3 була заподіяна шкода державі, а не другому відділу державної виконавчої служби, а тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення коштів в користь позивача.

Висновки суду відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам та нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов’язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, щодо якої ухвалено вирок з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки вироком суду встановлено, що відповідач ОСОБА_3 привласнила державні кошти, які підлягали перерахуванню державною виконавчою службою до державного бюджету, а тому доводи апеляційних скарг про спричинення шкоди виконавчій службі є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Законом України «Про Державну виконавчу службу»визначено, що державна виконавча служба здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Статтею 4 цього Закону передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, передбачену законом.

Відповідно до ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 173 ЦК України визначено, що у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави, територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Зміст вищенаведених правових норм свідчить про те, що державна виконавча служба до компетенції якої входить виконання судових рішень не наділена повноваженнями щодо управління та розпорядження державними коштами, які по рішенню суду підлягають зарахуванню до державного бюджету України, тому вона не може виступати цивільним позивачем у даній справі.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Отже, приймаючи до уваги, що відповідно до закону державній виконавчій службі не надано право захищати права та інтереси держави, збитки заподіяні держави, а не державній виконавчій службі, державна виконавча служба не є належним позивачем у справі, тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в позові ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для зміни чи скасування рішення суду немає.

В зв’язку з тим, що злочинними діями державного виконавця ОСОБА_3 заподіяні збитки державі, тому прокурор має право звернення до суду з позовом про стягнення спричинених збитків в користь держави, а не в користь виконавчої служби.

Неповідомлення судом відповідача належним чином про час та місце розгляду справи не є підставою для скасування рішення суду, оскільки зазначені порушення норм процесуального права не вплинули на правильність вирішення справи. Крім того, апеляційний судом відповідач повідомлений про розгляд справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокурора міста Луцька, позивача Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 24 червня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя:     

Судді: