Справа № 1-566 / 2006 p.

№ 1-81/2007 p.

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

4  липня  2007  року  Крюківський  районний  суд  міста  Кременчука,  Полтавської області,  в складі: Головуючого судді Демиденко І.О., ,  при секретарі Коптяєвій Т.М. ,

з участю прокурора Яроменок P.O.,  адвоката ОСОБА_5,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці справу за обвинуваченням:

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженки м.  Осінники Кемеровської обл.,  Росії,  росіянки,  громадянина України,  з вищою освітою,  працюючої директором ТОВ "Кремінь-будсервіс" М. Кременчука,  заміжньої,  раніше не судимої,  проживаючої: АДРЕСА_1

-    в скоєнні злочинів,  передбачених   ст. 218,  366 ч. 2 КК України,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1,  будучи директором ТОВ "Кремінь-будсервіс" і являючись у відповідності до Статуту підприємства та на підставі п.п. 10 і 22 „ Положення про організацію бухгалтерського обліку в України № 250 від 07.04.1993 року службовою особою суб"єкту підприємницької діяльності,  на яку покладено функції,  пов"язані з виконанням організаційно розпорядчих,  адміністративно - господарських обо"язків,  а також обов"язків по правильному введенню бухгалтерських звітів та інших документів пов"язаних з обчисленням та сплатою податків,  зборів та обов"якових платежів,  внесла до офіційних документів: заяву про порушення справи про банкрутство та в бухгалтерський баланс підприємства завідомо неправдиві відомості про результати фінансово - господарської діяльності ТОВ" Кремінь-будсервіс",  а саме:

-    в балансі підприємства про результати фінансово - господарської діяльності станом на 01.04.2006 року в графі „дебіторська заборгованість за товари,  роботи,  послуги" поставила прочерк,

тобто,  вказала на відсутність дебіторської заборгованості,

в заяві про порушення справи про банкрутство,  подану до Господарського суду,  вказала на відсутність дебіторської заборгованості у підприємства.

Завідомо неправдиві відомості полягали в тому,  що на момент складання зазначених офіційних документів в підприємства ТОВ „Кремінь-будсервіс" була дебіторська заборгованість перед кредитором ОСОБА_2,  про що ОСОБА_1 було достовірно відомо.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 себе винною у вчиненні інкримінованих їх досудовим слідством злочинів,  передбачених  ст.  ст. 218, 366 ч.2 КК України визнала частково,  тобто,  визнала внесення нею завідомо неправдивих відомостей про відсутність дебіторської заборгованості до офіційних документів - балансу підприємства та заяви про  порушення  справи  про  банкрутство.  Однак,   не  погодилась  з

кваліфікацією її дій за частиною 2  ст. 3бб КК,  пояснивши,  що її діями тяжкі наслідки завдані не були,  що видно з висновку додаткової судово-бухгалтерської експертизи,  що була проведена за ухвалою суду. На підставі цього ж вона не визнає себе винною в складенні завідомо неправдивої заяви про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредитора,  тобто у вчиненні дій,  що кваліфікуються Кримінальним Кодексом України,  як „фіктивне банкрутство".

Суд знаходить вину підсудної доведеної повністю в обсязі обвинувачення,  яке встановлено судом,  на підставі наступних доказів:

·        показів в судовому засіданні самої підсудної ОСОБА_1,  яка повністю визнала себе винною у вчиненні службового підроблення,  яке не спричинило тяжких наслідків,

·        матеріалами справи:

·        заявою ТОВ „Кремінь-будсервіс" про порушення справи про банкрутство,  в якій не була відображена дебіторська заборгованість /а.с. 147 т.1/,

·        балансом ТОВ „Кремінь-будсервіс" про результати фінансово-господарської діяльності станом на 01.04.2006 року,  в якому не вказана наявність дебіторської заборгованості /а.с. 150 т.1/. висновком почеркознавчої експертизи № 445 від 15.09.2006 року,  згідно висновку якої встановлено,  що підписи в заяві про порушення справи про банкрутство та в балансі ТОВ „Кремінь-будсервіс" виконані ОСОБА_1 /а.с. 55 т.1/,

·        висновком почеркознавчої експертизи № 59 від 22.11.2006 року,  згідно висновку якої встановлено,  що рукописні цифрові записи в балансі ТОВ „Кремінь-бедсервіс" виконані гр.ОСОБА_1 /а.с. 380 т.1/.

Разом з цим,  в іншому обсязі пред"явлене ОСОБА_1 та підтримане прокурором обвинувачення,  не знайшло свого підтвердження доказами в ході судового слідства:

Такі висновки суду грунтуються на наступному:

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_3 показав,  що ним на підставі постанови слідчого була проведена судово - бухгалтерська експертиза,  при проведенні якої було встановлено,  що в балансі ТОВ „Кремінь - буд сервіс" наданому до Господарського суду Полтавської області разом з заявою про порушення справи про банкрутство,  не було відображено наявність дебіторської заборгованості в сумі 171690 , 60 грн та викладені інші висновки у відповідності з питаннями слідчого,  викладеними в постанові. Однак,  експертиза із складанням відповідного висновку була проведена без дослідження повного обсягу документації,  яка мається в кримінальній справі,  що виявив експерт під час дачі пояснень в суді. З урахуванням свідчень експерта була йому-ж було доручено проведення додаткової судово - бухгалтерської експертизи за ухвалою суду.

Згідно з висновком № 7 від 04.05.2007 року додаткової судово-бухгалтерської експертизи „Додатковим дослідженням кримінальної справи встановлено:

1.         Кредиторська заборгованість ТОВ „Кремінь-будсервіс" перед кредитором ОСОБА_2. станом на 21.04.2006 року становила 115000, 00 грн.

Розраховуватись з кредитором ОСОБА_2. ( грошима чи майном) станом на 21.04.2006 року ТОВ „Кремінь-будсервіс" можливості не мало.

3.        В ході дослідження матеріалів кримінальної справи ,  експерт виявив,  що на рахунок ТОВ „Кремінь-будсервіс" після 21.04.2006 року надійшли кошти від ТОВ „ТД „Оболонь" 03.05.2006 року в сумі 71690, 60 грн.

4.        Зобов'язання ТОВ „Кремінь-будсервіс" щодо погашення заборгованості перед кредиторами регламентуються виключно договірними взаємовідносинами з цими суб'єктами господарської діяльності і черговість платежів встановлюється підприємством самостійно ( крім платежів до бюджету та позабюджетних фондів),  тому зобов'язання першочергово погасити кредиторську заборгованість перед ОСОБА_2. до розрахунків за поставлений товар та здійснення податкових та інших обов'язкових платежів ТОВ „Кремінь-будсервіс" не мало. Крім того,  необхідно зазначити,  що наявність дебіторської заборгованості підприємства обов'язково передбачає наявність кредиторської заборгованості за поставлений товар,  або інші пасиви,  тобто сума заборгованості повинна була відобразитись в пасиві балансу підприємства ( іншими словами,  за чий рахунок був закуплений  товар для реалізації)

Виходячи з того,  що ОСОБА_2 не є постачальником товару,  то кредиторська заборгованість перед ним не може бути таким видом пасиву.

5.        Відповідно даних балансу підприємства станом на 21.04.2006 року кредиторської заборгованості перед постачальником товару не існує. Відсутні дані щодо існування такої заборгованості і в матеріалах справи. В зв'язку з чим модна зробити висновок,  що ТОВ „Кремінь-будсервіс" до 21.04.2006 року розрахувалось за поставлений товар. Документів,  які б свідчили,  що після 21.04.2006 року проводились розрахунки за поставлений товар експерт не виявив.

6.        Дані синтетичного та аналітичного обліку,  що містяться в документах кримінальної справи ,  свідчать про те,  що залишку грошових коштів в період після 21.04.2006 року,  після розрахунку за поставлений товар ТОВ „Кремінь-бедсервіс" не мало.

7.        Таким чином,  відповідно до досліджених матеріалів кримінальної справи можливо зробити висновок про те,  що ТОВ „Кремінь-будсервіс" станом на 21.04.2006 року не мало можливості розрахуватися з кредитором ОСОБА_2. наявними активами ( грошовими коштами чи майном) за рахунок залишку від отриманих грошових коштів після розрахунку за поставлений товар.

Отже,  з урахуванням наведених висновків додаткової судово-бухгалтерської експертизи,  якою дана кваліфікована оцінка стану підприємства на момент внесення ОСОБА_1 до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей,  суд робить висновки, :

·        по-перше,  про відсутність причинного зв"язку між наведеними діями ОСОБА_1 та нерозрахуванням керованого нею підприємства з кредитором ОСОБА_2 і,  в зв"язку з цим,  відсудності в діях ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки „спричинення тяжких наслідків" службовим підробленням,

по-друге,  в зв"язку з наведеним,  відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину,  передбаченого  ст. 218 КК України,  тобто,  встановлена дійсна „фінансова неспроможність" підприємства до виконання вимог перед кредитором,  відсутність великої матеріальної шкоди кредиторам,  яка має бути пов"язана з діями винної особи,  тобто,  умови диспозиції  ст. 218 КК України,  що передбачають кримінальну відповідальність,  в діях ОСОБА_1 не вбачаються,  а тому,  ОСОБА_1 за  ст. 218 КК України слід виправдати.

Таким чином,  дії ОСОБА_1 слід вірно кваліфікувати за  ст. 366 ч.1 КК України,  як службове підроблення,  тобто,  внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного ,  а також особу підсудної,  який раніше не судима,  працює,  характеризується позитивно.

Обставин,  які обтяжують та пом"якшують покарання,  судом не встановлено.

З урахуванням наведеного,  суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання,  не пов'язане з позбавленням волі.

Так як ОСОБА_1 вчинила умисний злочин,  за який передбачене покарання менш суворе,  ніж позбавлення волі на строк не більше п"яти років,  підсудна має неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_2народження,  щодо якої не позбавлена батьківських прав,  то вона підлягає звільненню від основного покарання та кримінальної відповідальності на підставі  ст. 1 п.б,   ст. 6 Закону України від 19 квітня 2007 року „Про амністію".

Сама ОСОБА_1 проти застосування до неї акту амністії не заперечує,  про що подала до суду письмову заяву.

Документи,  що визнані речовими доказами та долучені до кримінальної справи залишити в кримінальній справі.

Керуючись  ст.  ст. 323, 324 КПК України,   ст. 1 п.б,   ст. 6 Закону України від 19 квітня 2007 року „Про амністію",  суд,

ЗАСУДИВ

ОСОБА_1визнати  винною  в  скоєнні   злочину,  передбаченого  ст. 3бб ч.1 КК України і піддати покаранню:

основному - у вигляді штрафу в прибуток держави у розмірі 1000 гривень,

додатковому - у вигляді одного року позбавлення права обіймати посади,  пов"язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах,  установах,  організаціях усіх форм власності.

На підставі  ст. 1 п. б,   ст. б Закону України від 19 квітня 2007 року „Про амністію" ОСОБА_1від кримінальної відповідальності та основного покарання звільнити.

Документи,  що визнані речовими доказами та долучені до кримінальної справи залишити в кримінальній справі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишити - підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція протягом

15 діб до апеляційного суду Полтавської області.