Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-10095/11 Головуючий у 1 й інстанції - Петрюк Т.М.
Категорія 26 Доповідач - Чубуков О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Чубукова О.П.
Суддів: Каратаєвої Л.О., Михайловської С.Ю.
при секретарі судового засідання: Горлаковій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування завданих збитків, стягнення коштів, припинення грошового зобов’язання за договором позики та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу , -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2011 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області звернувся, ОСОБА_2 з позовом про відшкодування завданих збитків, стягнення коштів, припинення грошового зобов’язання за договором позики шляхом його виконання до ОСОБА_3, третя особа –ОСОБА_4, посилаючись на наступне: згідно з договором від 01.04.2010 року, укладеного між ним та ОСОБА_4, учасники за цим договором прийняли на себе обов'язок об’єднати свої обов’язки та спільно діяти для вирощування сільськогосподарських культур –соняшника на площі 150 га. Суми внеску сторін за договором склали 220500 грн., з яких сторони зобов’язались забезпечити технологію вирощування сільськогосподарських культур згідно із технологічними картами по кожному полю та нести відповідні витрати, пов’язані з вирощуванням зазначених культур соняшника. Частки кожного із учасників договору визначались фактично витраченими коштами у процесі виконання договору, грошові кошти та майно, створене або придбане сторонами договору в результаті спільної діяльності складає їхню спільну часткову власність.
На виконання умов зазначеного вище договору ОСОБА_4, було засіяно соняшником сорту «Піонер»земельні ділянки відповідно до земельних паїв фізичних осіб мешканців села Дмитрівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, розташовані на землях Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району, які він обробляв згідно з існуючими домовленостями протягом кількох років постіль, а також земельні паї на ділянках, які належали його дружині. Загальна площа ділянок під посівами соняшника склала 150 га., на земельних ділянках громадян, які ним оброблялись та на земельних паях, що належать йому та його дружині.
На момент збору урожаю соняшника, його та спільні з ОСОБА_4, витрати на його вирощування, включаючи на обробку землі, оплату праці, придбання пального, підвезення їжі та води працівникам, посів соняшника, технологічну обробку склали в загальній сумі 200168 грн або 1334 грн.45 коп витрат на 1 га площі посівів соняшника, що оброблялися.
Однак до початку збору врожаю соняшника в жовтні 2010 року, відповідач незаконно самовільно, умисно без його відома та згоди, заволодів та фактично присвоїв вирощений ним та ОСОБА_4, врожай соняшника шляхом його скошування на засіяній території загальною площею 76.45 га., що належали йому та його дружині, та на паях фізичних осіб, що оброблялись ним.
Так 04.10.2010 року, відповідачем було незаконно, самовільно, умисно скошено та присвоєно належний йому та ОСОБА_4, врожай соняшника на території 26.45 га з земельних паїв, що належали йому та його дружині, та частково з земельних паїв фізичних осіб, що ним оброблялись.
05.10.2010 року відповідачем було незаконно самовільно, умисно скошено та присвоєно належний йому та ОСОБА_4, врожай соняшника на території 50 га., з земельних паїв фізичних осіб, що ним оброблялись.
Відповідно до довідки управління агропромислового комплексу від 17.12.2010 року середня врожайність соняшника по району склала 13.5 ц/га, а середньо біржова ціна насіння соняшника по Дніпропетровській області станом на 04.10.2010 року становила 3800-4000 грн., за тону. Після косіння залишків соняшника ним з ділянок, що не були скошені відповідачем 7.6 га було зібрано залишок насіння вагою 2.т 280 кг., з одного гектару.
Таким чином на думку позивача , відповідачем було самовільно незаконно скошено і присвоєне належне йому та ОСОБА_4, насіння соняшника вагою 162 т.951 кг на суму 651804 грн. В серпні місяці 2010 року, до зазначених вище подій, ним було видано розписку відповідачу про наявність в нього грошового боргу перед відповідачем за договором позики 150000 грн., які він погодився віддати відповідачу за рахунок щорічного врожаю соняшника з 16.09 га, який мав скосити відповідач, а він зобов’язувався відшкодувати витрати комбайну 3592 грн. Крім того з зазначеного боргу ним було повернено відповідачу 7000 грн.. а ще на суму 6872 грн. відповідач має борг перед ним, таким чином він повинен повернути відповідачу 139720 грн., відповідач шляхом самовільного та незаконного присвоєння соняшника завдав йому збитків на суму 552084 грн. Крім того відповідач завдав йому також моральної шкоди, позбавив його права власності на вирощений ним врожай. Завдавши йому майнової шкоди, він не отримав прибутку, що планувався, не міг розрахуватись з кредиторами, він та його сім'я повинні були брати кошти в борг для задоволення власних потреб, звертатись до міліції та адвокатів, до прокурора. В нього погіршилось самопочуття, тривалий час він перебуває у стресовому стані з вини відповідача. Тому спричинену йому моральну шкоду він оцінює в 150000 грн.
Відповідач ОСОБА_3 звернувся з зустрічною позовною заявою до позивача, посилаючись на наступне: 20.02.2010 року ним на прохання ОСОБА_2, у вигляді займу були передані гроші на суму 150000 грн. на підтвердження чого відповідач за зустрічним позовом 20.08.2010 року написав розписку, в якій зазначив свій обов’язок повернути кошти до збору врожаю соняшника 2010 року, а в разі невиконання цього зобов’язання, відповідач за зустрічним позовом згодився на те, що щоб він в погашення заборгованості зібрав врожай соняшника, який росте на належній йому ділянці. Він з цим погодився.
Відповідач за зустрічним позовом у зазначений термін не повернув кошти на виконання укладеної домовленості в результаті чого він провів збір врожаю соняшника на зазначеній відповідачем ділянці.
Від реалізації зібраного врожаю він отримав 127995 грн., а здійснив затрат на суму 10654 грн. таким чином чистий його прибуток склав 117341 грн. А з врахуванням того, що сума боргу відповідача складає 150000 грн. відповідач залишився йому винен 32659 грн, які він і просив стягнути з відповідача ОСОБА_2
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, а саме стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 48616 грн 54 коп. на відшкодування спричинених збитків. Припинено грошові зобов’язання ОСОБА_2, перед ОСОБА_3 в сумі 150000 грн. внаслідок їх виконання. В задоволенні решти позовних вимог та в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом –відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати зазначене рішення в частині часткової відмови в задоволенні його позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з тих підстав, що суд порушив норми процесуального та матеріального права, а його висновки в оскаржуваній частині не відповідають обставинам справи. ОСОБА_3 також звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким його зустрічний позов задовольнити, а у позові ОСОБА_5 –відмовити повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_2 та відмовляючи в зустрічному позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивач та відповідач почергово обробляли земельні паї осіб, що проживають на території Дмитрівської сільської ради, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, без укладення договору оренди земельної ділянки.
Про те, що протягом 2008-2009 років, ОСОБА_2 обробляв земельні ділянки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 свідчать надані суду першої інстанції відомості про проведення розрахунків з цими особами та квитанції про сплату податку на землю. Судом першої інстанції також встановлено, що 20.08.2010 року первісний позивач написав розписку про підтвердження факту боргу в сумі 150000 грн. ОСОБА_3 Згідно даної розписки первісний позивач зобов’язувався віддати відповідачу за зустрічним позовом борг в сумі 150000 грн., до збору врожаю соняшника 2010 року. У разі невідання боргу в цей строк, дав згоду на збирання врожаю соняшника, який росте на його земельному паї № 886 поле № 108 та на земельному паї його дружини № 865 поле № 108, які розташовані в с. Дмитрівка по вул. Карлівська. Судом першої інстанції також встановлено, що на початку жовтня 2010 року відповідач ОСОБА_3, скосив соняшник на земельних паях, що належать позивачеві, його дружині ОСОБА_11 та ОСОБА_12
Оскільки на початку жовтня місяця 2010 року відповідач ОСОБА_3, не дочекавшись повернення йому боргової суми розпочав косити соняшник на земельних ділянках, що належать позивачеві, його дружині та ОСОБА_12, а згідно розписки позивач надавав відповідачу можливість скосити соняшник, на земельних паях, що належать йому та його дружині і розпискою надана можливість позивачу скосити урожай на вказаних двох земельних ділянках у випадку не повернення боргу до збору урожаю з урахуванням того, що в розписці не вказаний кінцевий термін повернення боргу та збору урожаю та у зв’язку з тим, що зі скошених спірних ділянок був би одержаний урожай на суму 204360 грн. ,а позивач за первісним позовом за борговою розпискою винен відповідачу 150000 грн., то суд першої інстанції з даної суми відняв суму боргу. У зв’язку з тим , що посилання позивача на те, що 7000 грн., він повернув позивачеві не знайшли свого підтвердження, так як не надано доказів їх повернення, а відповідач повернення даної суми заперечує, з урахуванням того, що не знайшов свого підтвердження і борг ОСОБА_3 . перед ОСОБА_2, в сумі 6872 грн., так як на його підтвердження також суду не надано ніяких доказів, то на підставі викладеного суд першої інстанції вважав за потрібне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 48616.54 грн. на відшкодування спричиненої шкоди та припинити боргові зобов’язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_3, шляхом їх виконання.
На підставі довідки Дмитрівської сільської ради судом першої інстанції також встановлено , що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, обробляють свої земельні ділянки (паї) одноосібно, у зв’язку з чим вважав , що відсутні докази про те, що ці земельні ділянки оброблялись позивачем, і тому прийшов до висновку про відмову позивачеві в задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди, в результаті скошування соняшнику на 50 га.
Відмовляючи у задоволенні моральної шкоди, суд виходив з того, що у позивача існували боргові зобов’язання перед відповідачем та позивачем не надано доказів про погіршення його стану здоров’я. Прийшовши до висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, суд першої інстанції виходив з того, що згідно наведених розрахунків боргові зобов’язання первісного позивача перед відповідачем за зустрічним позовом погашені.
Доводи, зазначені апелянтами в апеляційних скаргах щодо неправильності розрахунку збитків необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.
Інші доводи апеляційних скарг не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до тлумачення діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Колегія суддів не встановила порушень або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування законного рішення.
Таким чином суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального права, таке рішення є законним та справедливим, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2011 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: