Справа №  2-898/11    

        Р І Ш Е Н Н Я

       Іменем України

"15" листопада 2011 р.           Глобинський районний суд Полтавської області в складі:         головуючої - судді Марущак Р.М.,

               при секретарі -  Тарасенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Манжеліївської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування, ІІІ особи без самостійних вимог щодо предмету спору - комунальне підприємство "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації", Глобинська районна державна адміністрація, відділ Держкомзему у Глобинському районі, Глобинська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2,-

в с т а н о в и в  :

          27.10.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом.

     Обґрунтував його тим, що 23 липня 2005 року померла його баба ОСОБА_3, після смерті якої залишилось спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в селі Манжелія Глобинського району по вулиці 50 річчя Жовтня, 13. Він є спадкоємцем  майна померлої  за законом.

В зв'язку з оформленням спадщини виявилося, що п ОСОБА_3 не мала правовстановлюючого документу на домоволодіння. По цій причині Глобинська держнотконтора відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину.

ОСОБА_3 на підставі закону, що діяв на час створення об»єкту нерухомого майна, побудувала вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями, однак у зв’язку зі змінами законодавства, за життя не встигла зареєструвати своє право власності на нього в органах МБТІ.

На підставі викладеного, позивач прохав суд визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на спадкове нерухоме майно - житловий будинок літ. «А»площею 67,10 кв.м., погріб під частиною будівлі літ. «Вп»площею 16,20 кв.м., прибудову літ. «а»площею 12, 80 кв.м., сарай літ. «б»площею 4,50 кв.м., гараж літ. «Б»площею 15,80 кв.м., сарай літ. «в»площею 13,10 кв.м., сарай літ. «В» площею 30,40 кв.м., навіс літ. «в1»площею 15,30 кв.м., літній душ літ. «в2»площею 2,70 кв.м., літню кухню літ. «Г»площею 35,00 кв.м., убиральню літ. «Д»площею 1,30 кв.м., огорожу №1, ворота №2, ганок літ. «аг», вимощення-І, яму вигрібну літ. «я», які розташовані на не приватизованій земельній ділянці площею 0,85 га по вул. 50 річчя Жовтня, 13 в селі Манжелія Глобинського району Полтавської області.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Вказав, що позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача - Манжеліївської сільської ради, представники третіх осіб - КП «Кременчуцьке МБТІ», Глобинської районної державної адміністрації, відділу Держкомзему в Глобинському районі, Глобинської держнотконтори, третя особа –ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилися.  В заявах, адресованих суду, прохали розглянути справу у їх відсутності, вказали, що позов визнають, заперечень щодо його задоволення не мають.

          Суд, дослідивши та оцінивши надані письмові докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємного зв’язку встановив наступне.

          23 липня 2005 року померла ОСОБА_3. Позивач –онук спадкодавця, що підтверджено свідоцтвами про народження та про шлюб.

Відповідно до повідомлення Глобинської держнотконтори від 05.04.2011 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в с. Манжелія Глобинського району Полтавської області по вул. 50-річчя Жовтня, 13 у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу на нього.

Згідно технічного паспорту  житловий будинок літ. «А», погріб під частиною будівлі літ. «Вп», прибудова літ. «а», сарай літ. «в», сарай літ. «В», навіс літ. «в1», літній душ літ. «в2», убиральня літ. «Д», огорожа №1, ворота №2, ганок літ. «аг», вимощення літ. «І», яма вигрібна літ. «я»збудовані в 1970 році, сарай літ. «б», гараж літ. «Б»- в 1980 році, літня кухня літ. «Г»- в 1989 році.

Відповідно до ОСОБА_4 Міністрів СРСР від 26.08.1948 року «Про застосування Указу  ПВР СРСР від 26.08.1948 року»побудовані громадянами на відведених їм земельних ділянках будинки є їх особистою власністю.

Порядок правової реєстрації будинків та господарських будівель і споруд, а також домоволодіння в містах та селищах міського типу був врегульований на Україні Інструкцією про порядок реєстрації будівель в містах, робочих, дачних і курортних селищах України від 23/25.12.1947 року, Інструкцією про порядок реєстрації будинків і домоволодінь в містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31.01.1966 року Мінкомгоспом УРСР.

Запис в реєстраційній книзі про належність домоволодіння на праві особистої власності певній особі, є офіційним доказом права власності даної особи на це домоволодіння.

Згідно Закону «Про сільську ОСОБА_4 депутатів трудящих УРСР»від 02.06.1968 року, кожна сільська рада вела погосподарські книги, в яких відповідним записом посвідчувалося право землекористування всіх громадян на території сільської ради, в особовому рахунку вказувались прізвище, ім’я та по батькові глави сім»ї, на ім’я якого відкрито особовий рахунок, він і був власником будинку.

Згідно записів в погосподарських книгах Манжеліївської сільської ради, з 1970 і по час смерті спадкодавця - 2005 рік, під № 254 значилося господарство ОСОБА_3, розташоване по вул. 50-річчя Жовтня, 13, села Манжелія Глобинського району Полтавської області, де за нею значилося належне на праві приватної власності майно - житловий будинок з господарськими будівлями, розташовані на приватизованій земельній ділянці площею 0,85 га з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства.

Оцінивши надані докази, суд прийшов до висновку, що спадкодавець ОСОБА_3 за свого життя набула право власності на  назване нерухоме майно  відповідно до закону, що діяв на час створення даного майна, проте, за життя не зареєструвала своє право власності в  органах БТІ відповідно до закону, що діяв на час відкриття спадщини, в зв’язку з чим і виник спір. Його вирішення можливе лише в судовому порядку.

Згідно висновку відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Глобинської РДА від 24.10.2011 року,  житловий будинок літ. «А», погріб під частиною будівлі літ. «Вп», прибудову літ. «а», сарай літ. «б», гараж літ. «Б», сарай літ. «в», сарай літ. «В», навіс літ. «в1», літній душ літ. «в2», літня кухня літ. «Г», убиральня літ. «Д», огорожа №1, ворота №2, ганок літ. «аг», вимощення-І, яма вигрібна літ. «я», які розташовані по вул. 50-річчя Жовтня, 13 села Манжелія Глобинського району Полтавської області, збудовані без істотних порушень діючих будівельних норм і правил.

          Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

          Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

          У відповідності до ст. ст. 1217, 1218, 1262  ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.  До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

          Статтею 1266 ЦК передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належалаб за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

    Дослідивши  спадкову справу № 406, заведену Глобинською державною нотаріальною конторою в 2005 році__після померлої 23.07.2005 року ОСОБА_3, суд встановив, що спадщину в установлений законом строк прийняв лише онук померлої –ОСОБА_1, який 12.08.2005 року  подав відповідну заяву. ОСОБА_2 (онук померлої) в установлений законом строк, а саме 5.12.2005 року,  від прийняття спадщини відмовився на користь свого брата –позивача у справі.. ОСОБА_5, дочка спадкодавця –мати позивача, померла 02.05.1994 року. Інші спадкоємці відсутні.

    На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позивач має право на успадкування тієї частки спадщини, яка б належала за законом його матері ОСОБА_5

    Визнання права власності за ОСОБА_1 на спадковий житловий будинок з господарськими будівлями не оспорюється відповідачем та не порушує прав чи інтересів інших осіб.

          Позов ґрунтується на законі, доведений належними доказами, а тому підлягає задоволенню.

          Керуючись  ст. ст. 15, 16, 392, 1217, 1218, 1262 ЦК України, ст. ст.  10, 11,30, 60, 61, 212-215 ЦПК України,

в и р і ш и в  :

          Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

          Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування за законом після померлої 23 липня 2005 року баби ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно а саме: житловий будинок літ. «А», погріб під частиною будівлі літ. «Вп», прибудову літ. «а», сарай літ. «б», гараж літ. «Б», сарай літ. «в», сарай літ. «В», навіс літ. «в1», літній душ літ. «в2», літню кухню літ. «Г», убиральню літ. «Д», огорожу №1, ворота №2, ганок літ. «аг», вимощення-І, яму вигрібну літ. «я», які розташовані на  приватизованій земельній ділянці площею 0,85 га по вул. 50-річчя Жовтня, 13 села Манжелія Глобинського району Полтавської області.           

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня  його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                                                  Р.  М.  Марущак