Справа №  2-755/11    

        Р І Ш Е Н Н Я

       Іменем України

"21" жовтня 2011 р. Глобинський районний суд Полтавської області в складі:          головуючої - судді Марущак Р.М.,

                при секретарі -  Тарасенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пустовійтівської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування за заповітом, ІІІ особи без самостійних вимог щодо предмету спору - комунальне підприємство "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації", Глобинська районна державна адміністрація, відділ Держкомзему у Глобинському районі, Глобинська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, ОСОБА_3,-

в с т а н о в и в  :

          25.08.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом.

     Обґрунтувала його тим, що 1 серпня 2007 року померла ОСОБА_4, після смерті якої залишилось спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в селі Пустовійтове Глобинського району, вул. Гагаріна, 78. Вона є спадкоємцем  майна померлої за заповітом.

В зв'язку з оформленням спадщини виявилося, що при житті ОСОБА_4 не оформила правовстановлюючий документ на домоволодіння. По цій причині Глобинська держнотконтора відмовила їй (позивачу) у видачі свідоцтва про право на спадщину.

ОСОБА_4 на підставі закону, що діяв на час створення об»єкту нерухомого майна, побудувала вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями, однак у зв’язку зі змінами законодавства, за життя не встигла зареєструвати своє право власності на нього в органах МБТІ.

На підставі викладеного, позивач прохала суд визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове нерухоме майно - житловий будинок літ. «А»площею забудови 56,10 кв.м., погріб з шийкою літ. «В»площею 12,60 кв.м., прибудову літ. «а»площею 15,20 кв.м., сарай-гараж літ. «Б»площею 28,10 кв.м., сарай літ. «Г»площею 25,80 кв.м., сарай літ. «Д»площею 9,60 кв.м., убиральню літ. «Ж»площею 1,40 кв.м., ворота-2, які розташовані на не приватизованій земельній ділянці площею 0,25 га по вул. Гагаріна,78 в селі Пустовійтове Глобинського району Полтавської області.

Крім цього, прохала встановити факт, що правовстановлюючий документ –заповіт  ОСОБА_4 від 13 січня 1999 року на ім»я ОСОБА_5 належить їй –ОСОБА_1.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явилася, направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Вказала, що позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача –Пустовійтівської сільської  ради, представники третіх осіб - КП «Кременчуцьке МБТІ», Глобинської районної державної адміністрації, відділу Держкомзему в Глобинському районі, Глобинської держнотконтори, треті особи –ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися. В заявах, адресованих суду, прохали розглянути справу у їх відсутності, вказали, що позов визнають, заперечень щодо його задоволення не мають.

          Суд, дослідивши та оцінивши надані письмові докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємного зв’язку встановив наступне.

          1 серпня 2007 року померла ОСОБА_4. За життя –13 січня 1999 року, ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений у виконкомі Пустовійтівської сільської ради за реєстром № 3, згідно якого будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в с. Пустовійтове заповіла ОСОБА_5. Заповіт на день смерті не змінено та не скасовано.

Відповідно до повідомлення Глобинської держнотконтори від 9.08.2011 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в с. Пустовійтове Глобинського району Полтавської області, по вул. Гагаріна,78 у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу на нього.

Згідно технічного паспорту  житловий будинок літ. «А»побудований в 1947 році, прибудова літ. «а»- в 1960 році, погріб з шийкою літ. «В»- в 1977 році, сарай-гараж літ. «Б»- в 1974 році, сарай літ. «Г», сарай літ. «Д», убиральня літ. «Ж», ворота «2»- в 1950 році.

Відповідно до ОСОБА_6 Міністрів СРСР від 26.08.1948 року «Про застосування Указу  ПВР СРСР від 26.08.1948 року»побудовані громадянами на відведених їм земельних ділянках будинки є їх особистою власністю.

Порядок правової реєстрації будинків та господарських будівель і споруд, а також домоволодіння в містах та селищах міського типу був врегульований на Україні Інструкцією про порядок реєстрації будівель в містах, робочих, дачних і курортних селищах України від 23/25.12.1947 року, Інструкцією про порядок реєстрації будинків і домоволодінь в містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31.01.1966 року Мінкомгоспом УРСР.

Запис в реєстраційній книзі про належність домоволодіння на праві особистої власності певній особі, є офіційним доказом права власності даної особи на це домоволодіння.

Згідно Закону «Про сільську ОСОБА_6 депутатів трудящих УРСР»від 02.06.1968 року, кожна сільська рада вела погосподарські книги, в яких відповідним записом посвідчувалося право землекористування всіх громадян на території сільської ради, в особовому рахунку вказувались прізвище, ім’я та по батькові глави сім»ї, на ім’я якого відкрито особовий рахунок, він і був власником будинку.

Згідно записів в погосподарській книзі №1 Пустовійтівської сільської ради за 2006-2010 роки о/р №19 значилося господарство ОСОБА_4, розташоване по вул. Гагаріна, 78 села Пустовійтове Глобинського району Полтавської області, де за нею, згідно земельно-кадастрової документації, рахувалася неприватизована земельна ділянка площею 0,57 га, з яких 0,25 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,32 га для ведення особистого підсобного господарства.  

Оцінивши надані докази, суд прийшов до висновку, що спадкодавець ОСОБА_4 за свого життя набула право власності на назване нерухоме майно відповідно до закону, що діяв на час створення даного майна, проте, за життя не зареєструвала своє право власності в органах БТІ відповідно до закону, що діє на час прийняття позивачем спадщини, в зв’язку з чим і виник спір. Його вирішення можливе лише в судовому порядку.

Згідно висновку відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Глобинської РДА від 11.08.02 року,  житловий будинок літ. «А», прибудова літ. «а», погріб з шийкою літ. «В», сарай-гараж літ. «Б», сарай літ. «Г», сарай літ. «Д», убиральня літ. «Ж», ворота №2, які розташовані по вул. Гагаріна, 78 села Пустовійтове Глобинського району Полтавської області  збудовані без істотних порушень діючих будівельних норм і правил.

          Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

          Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

          У відповідності до ст. ст. 1217, 1218, 1223  ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.  До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

    Згідно спадкової справи за № 545 за 2007 рік Глобинської державної нотаріальної контори  спадщину за заповітом після померлої 1.08.2007 року ОСОБА_4 в установлений законом строк прийняла ОСОБА_5

          Судом встановлено, що позивачка (дошлюбне прізвище ОСОБА_4) після укладення шлюбу отримала прізвище ОСОБА_1. Документально простежується, що спадкодавець –ОСОБА_4 –її рідна бабуся по лінії батька –ОСОБА_2. Заповіт від 13 січня 1999 року, посвідчений у виконкомі Пустовійтівської сільської ради, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5. Відповідно до експертного висновку від 23 травня 2011 року, виконаного експертом Українського бюро лінгвістичних експертиз, розбіжності в написанні прізвища - «Удовіченко»замість правильного «Удовиченко», виникли внаслідок відхилення від орфографічних норм і зумовлені впливом російської орфоепії.

          Вказане дозволяє встановити, що вищеназваний заповіт, з яким закон пов»язує виникнення права на успадкування зазначеного в ньому майна, належить позивачу у справі.

     Встановивши, що позивач ОСОБА_1 в установлений законом строк прийняла спадщину по заповіту, суд прийшов до висновку, що вона має право на успадкування майна ОСОБА_4    

     Визнання права власності за ОСОБА_1 на спадковий житловий будинок з господарськими будівлями не оспорюється відповідачем та не порушує прав чи інтересів інших осіб.

          Позов ґрунтується на законі, доведений належними доказами, а тому підлягає задоволенню.

          Керуючись  ст. ст. 15, 16, 392, 1217, 1218, 1261 ЦК України, ст. ст.  10, 11,30, 60, 61, 212-215 ЦПК України,

в и р і ш и в  :

          Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

          Встановити, що заповіт від 13 січня 1999 року,складений ОСОБА_4, посвідчений у виконкомі Пустовійтівської сільської ради, реєстровий № 3, належить ОСОБА_1.

          Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування за заповітом після померлої 1 серпня 2007 року ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно: житловий будинок літ. «А», прибудова літ. «а», погріб з шийкою літ. «В», сарай-гараж літ. «Б», сарай літ. «Г», сарай літ. «Д», убиральню літ. «Ж», ворота №2, які розташовані на не приватизованій земельній ділянці площею 0,25 га по вул. Гагаріна, 78 села Пустовійтове Глобинського району Полтавської області.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня  його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.                        

Суддя                                                                                                   Р.  М.  Марущак