Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-12471/11 Головуючий у 1 й інстанції - Скрипник К.О.
Категорія 56 Доповідач - Чубуков О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
Головуючого судді: Чубукова О.П.
Суддів: Каратаєвої Л.О., Михайловської С.Ю.
при секретарі судового засідання: Керімовій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на виробництві в місті Дніпропетровську Дніпропетровської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Плюс»про зобов’язання прийняти документи, визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, визнання дійсними акти, стягнення моральної шкоди та зобов’язання провести страхові виплати та за зустрічним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на виробництві в місті Дніпропетровську Дніпропетровської області до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега –Плюс»про визнання незаконним рішення, визнання нещасного випадку таким, що не пов'язаний з виробництвом, зобов’язання переглянути акт та визнання його недійсним, зобов’язання скласти акт, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач у вересні 2006 року звернувся з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на виробництві в місті Дніпропетровську Дніпропетровської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Плюс»про зобов’язання прийняти документи, визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, визнання дійсними акти, стягнення моральної шкоди та зобов’язання провести страхові виплати та за зустрічним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на виробництві в місті Дніпропетровську Дніпропетровської області до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега –Плюс»про визнання незаконним рішення, визнання нещасного випадку таким, що не пов'язаний з виробництвом, зобов’язання переглянути акт та визнання його недійсним, зобов’язання скласти акт. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 15 листопада 2003 року, при виконанні трудових обов'язків, з ним трапився нещасний випадок, у зв'язку з чим було складено акти за формою Н-5 та Н-1 від 16 серпня 2004 року. Згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії від 18 січня 2005 року йому встановлено 45% втрати працездатності й 3-тю групу інвалідності. При зверненні до відповідача за виплатою передбачених законодавством страхових сум, йому було відмовлено, оскільки вказаний страховий випадок, на думку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на виробництві, не є таким, що пов'язаний з виробництвом. Просив визнати нещасний випадок, який трапився з ним таким, що пов’язаний з виробництвом та визнати дійсними акти Н-5 та Н-1, стягнути моральну шкоду в розмірі 30 000 грн., зобов’язати відповідача здійснювати на користь позивача щомісячні страхові виплати, втраченого заробітку, також зобов’язати відповідача прийняти наступні документи: акт розслідування нещасного випадку від 16.08.2004 року (форма Н-5), акт про нещасний випадок на виробництві від 16.08.2004 року (форма Н-1), висновок МСЕК від 18.01.2005 року для призначення і виплати страхових сум. 22 січня 2007 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на виробництві в місті Дніпропетровську Дніпропетровської області звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Плюс», в якому згідно уточнень вказав, що в листопаді 2003 року органами внутрішніх справ Ленінського РВ проведено розслідування факту завдання тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 і вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська було встановлено особу, яка вчинила злочин -ОСОБА_3 Нещасний випадок, який трапився з позивачем, не пов’язаний з виробництвом, а носить ознаки кримінального характеру.Таким чином, акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві, складений з порушенням норм законодавства та підлягає скасуванню. Просив визнати незаконним рішення комісії щодо складання і змісту актів Н-5 та Н-1 від 16.08.2004 року, включаючи визначення пов’язаності випадку, що стався з ОСОБА_2 з виробництвом, визнати нещасний випадок, що стався 15 листопада 2003 року таким, що не пов’язаний з виробництвом, зобов’язати TOB «Вега-Плюс»переглянути акт за формою Н-5, визнати недійсним акт за формою Н-1 про нещасний випадок пов’язаний з виробництвом, скласти акт за формою НПВ.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на виробництві в місті Дніпропетровську Дніпропетровської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Плюс»про зобов'язання прийняти документи, визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, визнання дійсними акти, стягнення моральної шкоди та зобов'язання провести страхові виплати відмовлено. Позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на виробництві в місті Дніпропетровську Дніпропетровської області до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Плюс»про визнання незаконним рішення, визнання нещасного випадку таким, що не пов'язаний з виробництвом, зобов'язання переглянути акт та визнання його недійсним, зобов'язання скласти акт - задоволено частково. Визнано нещасний випадок, що стався 15 листопада 2003 року з ОСОБА_2 таким, що не пов'язаний з виробництвом.
Визнано недійсним акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що стався 15 листопада 2003 року з ОСОБА_2, затверджений 16 серпня 2004 року директором TOB «Вега-Плюс». Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега-Плюс» переглянути Акт розслідування нещасного випадку, що стався 15 листопада 2003 року на підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега-Плюс»зі сторожем ОСОБА_2, складений 16.08.2004 року, в якому привести висновки комісії відповідно до п.13 «Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 року №1094. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега-Плюс»скласти Акт про нещасний випадок, що стався 15 листопада 2003 року, зі сторожем ОСОБА_2, за формою НТ (невиробничий травматизм) відповідно до Порядку розслідувань та обліку нещасних випадків невиробничого характеру. Судові витрати віднесено за рахунок держави.В іншій частині зустрічних позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням, первісний позивач ОСОБА_2, звернувся з апеляційною скаргою, де ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про зобов’язання визнати нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом, визнати дійсними акти Н-1, Н-5, стягнути моральну шкоду та провести страхові виплати, посилаючись на те, що нещасний випадок, який стався з ним 15 листопада 2003 року був пов'язаний з виробництвом, а тому відшкодування за завдане каліцтво повинен виплачувати відповідач.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.
Відмовляючи у первісному позові та частково задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції виходив з того, що 15 листопада 2003 року на підприємстві TOB «Вега-Плюс»стався нещасний випадок, а саме, приблизно о 20.30 год. між механізатором ОСОБА_3, який знаходився в стані алкогольного сп’яніння та сторожем ОСОБА_2 виникла сварка у в зв’язку з тим, що ОСОБА_2 не виконував свої службові обов’язки. В ході сварки ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_2 тілесні ушкодження.
Згідно вироку Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2004 року ОСОБА_3 був визнаний винним в скоєнні злочину за ст.121 ч. І КК України та йому призначено покарання, а також стягнуто на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
Нещасний випадок зі ОСОБА_2 визнаний таким, що стався на виробництві та 16.08.2004 року складені акти по формі Н-1 з окремою думкою страхового експерта і Н-5.
Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 18.01.2005 року, ОСОБА_2 встановлена III група інвалідності безстроково у в зв’язку з трудовим каліцтвом (а.с.16).
При зверненні позивача до Фонду за виплатою передбачених законодавством страхових сум він отримав відмову з мотивуванням, що вказаний страховий випадок не є таким, що пов’язаний з виробництвом.
Відповідно до ст.21 «Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»Фонд у разі настання страхового випадку зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я або в разі його смерті, виплачуючи йому певні грошові суми у вигляді одноразової допомоги, пенсії, щомісячних грошових сум.
Ст. 25 вказаного Закону передбачає, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, тобто фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів, провадиться Фондом виключно за рахунок коштів цього Фонду.
Згідно ст.55 вказаного Закону спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності», нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Відповідно до п.9 Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві»(далі Положення), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 року №1094, яке діяло на час заподіяння нещасного випадку з ОСОБА_2К нещасні випадки, пов'язані із заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання чи у зв'язку з виконанням ним трудових (посадових) обов'язків незалежно від порушення кримінальної справи розслідуються відповідно до цього Положення. Такі випадки визнаються пов'язаними з виробництвом і про них складається акт за формою Н-1, крім випадків з’ясування потерпілим особистих стосунків, якщо з приводу цих дій є висновок компетентних органів.
Так, вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2004 року було встановлено, що ОСОБА_3 в ході сварки з ОСОБА_2, діючи з прямим умислом на заподіяння ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних відносин наніс йому тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких (а.с.17).
Мотиви бійки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були дії пов'язані не із захистом майна підприємства.
Суд першої інстанції прийшов до переконливого висновку, що нещасний випадок, який стався 15 листопада 2003 року на підприємстві TOB «Вега-Плюс»зі сторожем ОСОБА_2 не пов'язаний з виробництвом, а трапився внаслідок порушення працівниками Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, та носить ознаки кримінального характеру. Тому, суд першої інстанції вважав, що комісія, яка була призначена наказом №25 від 15.04.2004 року директором TOB «Вега-Плюс», прийшла до висновку в порушення вимог діючого законодавства, у в зв'язку з чим висновки комісії, викладені в Акті по формі Н-5 розслідування нещасного випадку, є незаконними та підлягають перегляду відповідно до п.13 «Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 року №1094.
Так, відповідно до п. 13 Положення, якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм) відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.
Відповідно до п.19 Положення, Комісія з розслідування зобов'язана протягом трьох діб: обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити, пов'язаний чи не пов'язаний цей випадок з виробництвом; визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів про охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам; скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у двох примірниках, а також акт за формою Н-1 або акт за формою НТ про потерпілого у шести примірниках і передати його на затвердження роботодавцю.
Відповідно до п.34 Положення, контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування нещасних випадків, їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення причин здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, Фонд відповідно до їх компетенції. Ці органи мають право вимагати від роботодавця складення акта за формою Н-1 або його перегляду, якщо встановлено, що допущено порушення вимог цього Положення або інших нормативно-правових актів про охорону праці.
У в звязку з вищенаведеним, суд першої інстанції вважав, що співвідповідача TOB «Вега-шпос»необхідно зобов’язати переглянути акт за формою Н-5 розслідування нещасного випадку, складеного 16.08.2004 року, що стався 15 листопада 2003 року зі сторожем ОСОБА_2, в якому привести висновки комісії до вимог чинного законодавства із застосуванням п.13 Положення та зобов’язати TOB «Вега-плюс»скласти акт за формою НТ (невиробничий травматизм).
З огляду на вищевикладене суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_2 не набув права на відшкодування шкоди Фондом і позовні вимоги останнього про визнання нещасного випадку, який трапився з ним таким, що пов’язаний з виробництвом та визнання дійсними акти Н-5 та Н-1, стягнення моральної шкоди в розмірі 30 000 грн., зобов’язання здійснювати на його користь щомісячні страхові виплати, втраченого заробітку, зобов’язання прийняти акт розслідування нещасного випадку від 16.08.2004 року (форма Н-5), акт про нещасний випадок на виробництві від 16.08.2004 року (форма Н-1), висновок МСЕК від 18.01.2005 року для призначення і виплати страхових сум не підлягають задоволенню, а частина зустрічних позовних вимог Фонду про визнання незаконним рішення комісії щодо складання і змісту актів Н-5 і Н-1 від 16.08.2004 року також не підлягає задоволенню, оскільки такі рішення, як окремі документи відсутні, а оформлені у вигляді актів по формі Н-1 і Н-5.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст.212-213 ЦПК України, повно та всебічно з’ясував обставини справи на які посилалися сторони, дослідив надані ними докази і відповідно їх оцінив, надав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу та правильно вирішив спір.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що випадок, який стався з позивачем ОСОБА_2 15 листопада 2003 року є таким, що пов'язаний з виробництвом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не спростовують того, що вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2004 року, який є чинним , встановлено, що ОСОБА_3 в ході сварки з ОСОБА_2, наніс останньому тілесні ушкодження на ґрунті особистих неприязних відносин, тобто в даному випадку мало місце з’ясування потерпілим особистих стосунків, що унеможливлює визнання випадку, який стався 15 листопада 2003 року таким, що пов'язаний з виробництвом.
Інші доводи апеляційних скарг не можуть бути прийняті до уваги оскільки вони зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.
Колегія суддів не знаходить порушень процесуального або матеріального права, які б могли бути підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді