Справа № 2-4414

                                                                                                       2011 року                    

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 21 листопада  2011 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області

                                  В складі: головуючого судді –Помогайбо В.О.,

                                                           при секретарі – Колпаковій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення строку позовної давності та визнання договору дарування недійсним, суд –

ВСТАНОВИВ:

          У вересні 2011 року позивачка звернулася до суду із позовом до відповідачки про поновлення строку позовної давності та визнання договору дарування недійсним. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 27 лютого 2007 року між нею та ОСОБА_1 був укладений договір дарування квартири № 23, що розташована в будинку № 43 по пр. Металургів в м. Маріуполі. Проте, будучі людиною похилого віку та юридично не обізнаною, позивачка помилялася при укладенні вказаного договору, а саме укладаючи договір вона вважала, що укладає договір довічного утримання та сподівалася що ОСОБА_1 буде здійснювати за нею належний догляд та матеріально підтримувати її, забезпечувати продуктами харчування та необхідними ліками. Проте з часу укладення договору дарування по теперішній час, відповідачка  не виконала усну домовленість між ними по утриманню та забезпеченню позивачки, а навпаки заявила вимогу про виселення останньої з приміщення квартири. Позивачка вважає, що укладаючи договір дарування квартири з відповідачкою вона помилялася відносно обставин, що мають суттєве значення.  Просить суд поновити їй строк позовної давності для звернення до суду, оскільки вважає його пропущеним з поважних причин, обґрунтовує тим, що вона є людиною похилого віку та юридично не обізнаною,   вказаний договір дарування просить суд визнати недійсним та  визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

          Позивачка та її представник ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, наполягали на їх задоволені по підставам викладеним вище.

          Відповідачка та її представник ОСОБА_4К, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали у повному обсязі, просили у задоволені позову відмовити. По суті пред’явленого позову пояснили, що позивачка, будучі рідної сестрою відповідачки запропонувала останній прийняти в дар, оформивши договір дарування належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Відповідачка дала свою згоду  та 27 лютого 2007 року між нею та позивачкою був укладений договір дарування спірної квартири. Ніяких вимог та умов при укладенні вказаного договору з приводу довічного  утримання позивачка до відповідачки не висувала. Проте, будучі порядною людиною, відповідачка з власної ініціативи, з часу укладання договору дарування до звернення позивачки до суду з даним позовом, утримувала та піклувалася за позивачкою, а саме, купувала їй продукти харчування, ліки, тривалий час остання мешкала в будинку відповідачки з її родиною, також відповідачка сплатила позивачці вартість операції на оку в 2009 році, регулярно надавала гроші для сплати комунальних рахунків за спірну квартиру. Вважає, що позивачка, укладаючи договір дарування повною мірою усвідомлювала наслідки укладення цієї угоди, а тому підстав для визнання його недійсним немає, тому у задоволені позову просили відмовити.

          Суд, вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи|речі|, вважає|лічить|, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню за наступних підстав.

|тому що|           Згідно ст.229 ЦК України –якщо особа|обличчя|, яка уклала |вчинила| угоду|угоду|, помилялася відносно наслідків, що мають істотне|суттєве| значення, така угода|угода| може бути визнана судом недійсною.

Істотне|суттєве| значення має помилка щодо|відносно| природи угоди|угоди|, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість|спроможність| використання за цільовим призначенням.

З|із| пояснень сторін, копії договору дарування квартири від 27.02.2007 року, посвідченого|посвідчувати| державним  нотаріусом Першої Маріупольської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, вбачається, що позивачка|позовниця| будучи|з'являтися| власником квартири АДРЕСА_1, подарувала її відповідачці.

Свідчення  відповідачки, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 в частині, що відповідачка в добровільному порядку та з власної ініціативи  здійснювала догляд та утримання позивачки, та що остання на час укладення договору дарування чітко усвідомлювала наслідки укладення договору дарування,   суд до уваги не приймає та вважає їх неспроможними, оскільки  жодний з наведених свідків не був присутнім при укладенні договору дарування та при усній домовленості про утримання позивачки відповідачкою.

Суд вважає, що  при укладенні договору дарування помилка полягає в неправильному уявленні позивачки та відповідачки про обставини, які дійсно мають місце, які мають  істотне|суттєве| значення для сторін угоди|угоди|, оскільки|тому що| після|потім| укладення угоди, відповідачка догляд за позивачкою,|позовницею| що має похилий вік, не здійснювала, не забезпечувала її продуктами харчування і лікарськими препаратами, квартплату і комунальні послуги не оплачувала.

Суд приходить до висновку, що укладаючи даний договір дарування, позивачка|позовниця| помилково вважала|лічила|, що укладає договір довічного утримання|вмісту|, оскільки|тому що| ОСОБА_1 обіцяла здійснювати догляд за нею, забезпечувати продуктами харчування і лікарськими препаратами, оплачувати квартплату та комунальних послуг, але свої зобов’язання по утриманню позивачки відповідачка не виконала, даний факт підтверджується  поясненнями позивачки та свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, копіями квитанцій про оплату квартирної плати та комунальні рахунки за квартиру АДРЕСА_2.

Згідно п.11 Постанови|постанови| Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про визнання|зізнання| угод|угод| недійсними»від 28.04.1978 року (з|із| подальшими змінами) –під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмету або інших важливих|поважних| умов угоди|угоди|, яке вплинуло на її волевиявлення і через відсутність якої по обставинах справи|речі| можна вважати|лічити|, що угода|угода| не була б укладеною|ув'язненою|.

          Крім того, позивачка  ставить перед судом питання про відновлення пропущеного терміну на подачу позовної заяви і визнання|зізнання| його пропуску з поважної причини, суд вважає|лічить|, що дана вимога підлягає задоволенню. Відповідно до вимог ст. 728 ЦК України до вимоги про розірвання договору дарування застосовується позивна даність в один рік. Проте, у даному випадку суд вважає,  що, оскільки позивачка є людиною похилого віку (їй 87 років)  та необізнаною у області права, тому пропущений нею строк на подачу даного позову підлягає поновленню.

Відповідно до статті 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки витрати|кошту| по сплаті судового збору в розмірі 51 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 30, 60, 62, 84, 88 ЦПК України, ст. ст. 229, 728 ЦК України, Постановою|постановою| Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про визнання|зізнання| угод|угод| недійсними»від 28.04.1978 року, суд -          

                                                  ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення строку позовної давності та визнання договору дарування недійсним –задовольнити.

          Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності  для звернення до суду із позовом про визнання договору дарування недійсним.

          Визнати договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2  27.02.2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 8-612  –недійсним, визнавши за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 51 гривня.

          На рішення може бути подано апеляційну скаргу до  Донецького апеляційного суду в м. Маріуполі через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів після його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя:                                                            В.О. Помогайбо