Справа № 10-217/07                                                               Головуючий по 1 інстанції

Категорія ст.. 236-2                                                                              НЕРУШАК Л.В.

КПК України                                                                           Доповідач в апеляційній інстанції

СУХОДОЛЬСЬКИЙ М.І.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30"   липня   2007   р.   Колегія   суддів   судової   палати   в   кримінальних   справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                      СУХОДОЛЬСЬКОГО М.І.

суддів                                 ТАПАЛА Г.К., КЕКУХА В.Ф.

за участю прокурора       БІЛОУСОВА С.В.

розглянувши кримінальну справу за апеляцією ст.. помічника прокурора м. Умані Родіна P.O. на постанову Уманського міськрайонного суду від 26 червня 2007 p., якою скасовано постанову помічника прокурора м. Умані від 25.04.2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно директора Уманської дитячої школи мистецтв ОСОБА_1 за ст.. ст.. 172, 173 КК України на підставі ст.. 6 п. 2 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину, а матеріали справи направлені прокурору для проведення додаткової перевірки.

Згідно постанови суду ОСОБА_2 звернулася зі скаргою до суду 8.06.2007 року на постанову помічника прокурора м. Умані, якою 25.04.2006 року відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно директора Уманської дитячої школи мистецтв ОСОБА_1 на підставі ст.. 6 п. 2 КПК України за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст.. ст.. 172, 173 КК України, просила її скасувати.

Суд задоволив скаргу ОСОБА_2, постанову про відмову в порушенні кримінальної справи скасував, а матеріали направив прокурору для проведення додаткової перевірки.

На постанову суду прокурором, що приймав участь у розгляді справи, подано апеляцію, в якій він просить постанову суду скасувати, скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення посилаючись на те, що органами прокуратури проведено всебічну та повну перевірку звернення ОСОБА_2 і із-за відсутності складу злочину стосовно ОСОБА_1 було відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку апеляції, перевіривши та обговоривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 236-1 КПК України скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного(міського) суду за місце розташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи діб з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в порушенні справи.

Матеріали справи свідчать, що прокурором ще 25 квітня2006 року було направлено повідомлення ОСОБА_2 про прийняття рішення по її зверненню.

Розглядаючи скаргу по суті, суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 пропустила строк на оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, питання про відновлення строку на оскарження не ставила, без її клопотання про відновлення строку на оскарження суд розглянув скаргу не зазначивши в постанові чи відновив він строк на оскарження ОСОБА_2, чи ні.

В такому випадку суд допустив порушення норм кримінально-процесуального закону.

Що стосується оскаржуваної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи то колегія суддів вважає її законною і обґрунтованою, оскільки заявниця ОСОБА_2 будь-яких доказів про упереджене ставлення до неї з боку директора школи ОСОБА_1 не представила і в ході перевірки таких доказів не добуто.

За змістом ст.. 172 КК України під грубим порушенням законодавства про працю слід розуміти не лише звільнення працівника з роботи всупереч закону, а і їх систематичність, тяжкість можливих наслідків, тривалість, злісність мотивів тощо.

Крім цього, суб'єктивна сторона даного злочину виявляється в прямому умислі, обов'язковою ознакою якого являється наявність особистих мотивів(помста тощо).

За змістом ст.. 173 КК України цей злочин полягає в тому, що посадова особа порушує угоду про працю шляхом обману чи зловживання довірою або примусу до виконання не обумовленою угодою роботи.

Вказаних обставин, які б вказували на ознаки злочину, передбаченого ст.. 172 чи 173 КК України ОСОБА_2 не навела і в ході перевірки органами прокуратури не добуто.

Опитані в ході перевірки викладачі шкоди мистецтв ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інші(всього більше 30 осіб) пояснили, що будь-яких особистих мотивів щодо звільнення з роботи ОСОБА_2 у директора не було.

У школі мистецтв існує своя специфіка роботи - кожний викладач самостійно набирає собі учнів для навчання. ОСОБА_2 не хоче цього робити, а вважає, що її дирекція школи повинна забезпечити учнями та відповідно годинами, тобто навантаження згідно повної посади вчителя.

За таких обставин органи досудового слідства цілком обґрунтовано дійшли висновку про відсутність складу злочину в діях директора школи Кузнецова.

Суд в своїй постанові не навів і не мотивував жодного доказу, в чому ж полягає неправильність постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.

Посилання суду про те, що висновки прокурора протирічать фактичним обставинам справи, оскільки є відповідь заступника Міністра праці та соціальної політики Тьоткіна від 4.07.2005 року де вказано, що керівництвом Уманської ДШМ порушено ст.. 22 Закону України «Про позашкільну освіту є незаконним.

Вивченням даної відповіді встановлено, що питання стосувалося педагогічного навантаження, яке було зменшено без письмової згоди ОСОБА_2 Вона була з цим ознайомлена, але невчасно. За результатами перевірки директору школи мистецтв внесено припис на усунення виявлених недоліків. Вказана дія відноситься до адміністративного правопорушення, а не до кримінального діяння і проводити перевірку щодо цього за перебігом часу не має ніякої юридичної доцільності.

Суд не обґрунтував і інші свої доводи про незаконність постанови про відмову в порушенні кримінальної справи(які саме вказівки Генеральної прокуратури не виконані тощо).

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду не відповідає вимогам закону, тому таку постанову слід скасувати, а в скарзі ОСОБА_2 відмовити, залишивши постанову прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.. ст.. 236-1, 382 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора задоволити.

Скасувати постанову Уманського міськрайонного суду від 26 червня 2007 року, якою скасовано постанову помічника прокурора м. Умані від 25 квітня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст.. ст.. 172, 173 КК України на підставі ст.. 6 ч. 2 КПК України, тобто за відсутністю в його діях складу злочину.

Скаргу ОСОБА_2 на постанову помічника прокурор м. Умані від 25.04.2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочину передбаченого ст.. ст.. 172, 173 КК України залишити без задоволення, а постанову прокурора без змін.