Справа № 2-2612/11

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

24 листопада 2011 року                                                                      місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі:

головуючого судді Ковтуненка В.О.,

при секретарі Дандик С.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ спільного майна, придбаного під час шлюбу, про встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу,

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права приватної власності на квартиру,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розділ спільного майна, придбаного під час шлюбу, а саме про визнання за нею право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи позивачка збільшила позовні вимоги та просила встановити факт проживання однією сім’єю без шлюбу її та ОСОБА_2 за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, бульвар Шевченка, 258-33, з 14 вересня 1999 року до 05 серпня 2005 року.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та зазначили, наступне. З 1998 року позивачка знаходилася у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_2, з яким проживали однією сім’єю та вели спільне господарство. 14 вересня 1999 року вони придбали квартиру АДРЕСА_2 в якій проживали разом із її сином від першого шлюбу ОСОБА_3, а з 2003 року були зареєстровані у вказаній квартирі. Під час проживання були придбані меблі та предмети побуту. ОСОБА_2 працював капітаном кораблю за межами України, в зв’язку з чим певний час перебував у відрядженнях. 05 серпня 2005 року був зареєстрований шлюб позивачки з відповідачем та дружині присвоєне прізвище ОСОБА_2. В період спільного проживання та ведення спільного господарства у жовтні 2005 року ними була придбана квартира АДРЕСА_1. 01 березня 2007 року шлюб між сторонами було розірвано, але питання про розділ спільного майна на той час не вирішувалось. Оскільки право власності на спірну квартиру зареєстровано за відповідачем, який у добровільному порядку відмовляється поділити спільно придбане майно, просить визнати за нею право власності на Ѕ частку спірної квартири. Заперечувала проти доводів відповідача, що квартира була придбана за гроші, які є особистою власністю ОСОБА_2, а також, що відповідач отримував у дарунок від матері гроші для придбання спірної квартири.

В квітні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1. В обґрунтування вимог зазначив, що в період з 05.08.2005р. по 31.05.2007р. перебував у шлюбі з ОСОБА_1 26.10.2005р. він придбав квартиру АДРЕСА_1 за гроші, які отримав від своєї матері ОСОБА_4 за письмовим договором дарування від 25.10.2005р. У зв’язку з викладеним вважає, що спірна квартира не є спільної сумісною власністю подружжя, а його особистою приватною власністю.

ОСОБА_2 в судові засідання неодноразово не з’являвся. Представник ОСОБА_2 суду повідомила, що він працює за межами України та не має можливості прибути до суду, а також надала документи на підтвердження працевлаштування.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримала його позовні вимоги та заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1 наполягаючи, що договір дарування грошей є дійсним, оскільки угода є правомірною. Нотаріальне посвідчення вказаного договору не вимагається.

Суд, заслухавши показання сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, надані сторонами згідно з вимогами ст.131 ЦПК України, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 05 серпня 2005 року у Жовтневому відділі РАЦС Маріупольського МУЮ Донецької області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, про що зроблений актовий запис №583. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_2.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу Серії І-НО №065460, 01.03.2007 року Жовтневим відділом РАЦС Маріупольського МУЮ Донецької області зареєстровано актовий запис №113 про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Згідно з копією особового рахунку за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, бульвар Шевченка, 258-33, зареєстровані: з 01.10.1999р. по 11.10.2006р. ОСОБА_2, з 29.08.2003р. ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 26 жовтня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6 та зареєстрованого за №4359, ОСОБА_2 купив у ОСОБА_7 двокімнатну квартиру №105, загальною площею 44,9кв.м., у будинку №107 по проспекту Будівельників в місті Маріуполі. Вартість квартири становить 9201 гривня. Нотаріусом роз’яснені зміст статей Цивільного кодексу України та статі 64 Сімейного кодексу України.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 26 жовтня 2005 року, посвідченої приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6 та зареєстрованої за №4358, вона надала згоду чоловіку ОСОБА_2 на укладення договору купівлі квартири АДРЕСА_3 за гроші, які набуті ними під час шлюбу та є об’єктом права спільної сумісної власності. Зміст статей 60 та 65 Сімейного кодексу України роз’яснено. З вказаною заявою ознайомлений ОСОБА_7

Право власності зареєстровано у МКП «Маріупольському БТІ»за реєстраційним №4506460 від 02.11.2005 року, та посвідчено, що власником вищезазначеної квартири є ОСОБА_2, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Згідно з договором дарування грошей від 25 жовтня 2005 року, складеному у місті Красний Луч Луганської області ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 100000 гривень, які він мав намір витратити на купівлю квартири АДРЕСА_3.

Згідно розпискою від 25 жовтня 2005 року, складеною у місті Красний Луч Луганської області ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 100000 гривень, згідно з договором дарування грошей від 25.10.2005р.

Статтями 60, 65, 69, 70 Сімейного кодексу України та статтями 368, 370, 392 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, згода другого подружжя має бути подана письмово. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності і їх частки є рівними.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи справу суд враховує наступне.

Спільне проживання однією сім’єю без шлюбу ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) ОСОБА_8 та ОСОБА_2 за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, бульвар Шевченка, 258-33, в період з 1999 року підтверджено цивільно-правовими угодами щодо придбання майна для обладнання вказаної квартири, іншими документами та оглянутими в судовому засіданні фотографіями, які датовані вказаним періодом, при цьому ОСОБА_2 не спростовані доводи ОСОБА_1 щодо вказаних обставин.

Проте, з урахуванням набрання чинності Сімейним кодексом України встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) ОСОБА_8 та ОСОБА_2 за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, бульвар Шевченка, 258-33, можливо лише з 01 січня 2003 року до 05 серпня 2005 року.

Сторони не заперечували, що спірна квартира була придбана під час шлюбу за 25000 доларів США, а сума вказана у договорі в розмірі 9201 гривня є інвентаризаційної вартістю квартири, яка визначена БТІ.

Суд вважає, що наданий ОСОБА_2 договір дарування грошей від 25.10.2005р. не є доказом того, що сума грошей, визначена у вказаному договорі у розмірі 100000 гривень була витрачена на придбання спірної квартири, оскільки: по-перше, він не був посвідчений нотаріально; по-друге, про вказаний договір ОСОБА_2 не повідомив нотаріуса під час реєстрації договору купівлі-продажу спірної квартири, в той час як з боку ОСОБА_1 згідно з законом надана згода на її придбання за гроші, які набуті ними під час шлюбу та є об’єктом права спільної сумісної власності; по-третє, сторонами не заперечувалося, що розрахунки за квартиру були проведені в іноземній валюті, в той час як грошова сума, визначена в договорі дарування грошей від 25.10.2005р. в гривнях і її недостатньо для повної оплати вартості спірної квартири.

Таким чином, квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю сторін як подружжя, оскільки придбана в період шлюбу. В зв’язку з тим, що домовленість або шлюбний договір про розмір часток у спільному майні між сторонами не укладались, то їх частки є рівними, тобто кожному належить Ѕ частка спірної квартири.

З урахуванням викладеного суд вважає можливим визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1, то в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права приватної власності на квартиру, слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягають сплачені нею судові витрати: судовий збір у сумі 51 гривня та 17 гривень, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи у сумі 120 гривень та 30 гривень.

Керуючись Сімейним кодексом України, Цивільним кодексом України, ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218, 256 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ спільного майна, придбаного під час шлюбу, про встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_4, як на частку у спільній сумісній власності подружжя.

Встановити факт проживання однією сім’єю без шлюбу ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) ОСОБА_8 та ОСОБА_2 за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, бульвар Шевченка, 258-33, з 01 січня 2003 року до 05 серпня 2005 року.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права приватної власності на квартиру, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 218 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії

Суддя