Справа № 2-2975/11р.

З А О Ч Н Е          Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

13 липня 2011 року                                                                      місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Ковтуненка В.О.,

при секретарі Дандик С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Текномеда»про покладення зобов’язання з виконання кредитного договору на іншу особу, третя особа: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ТОВ «НВК «Текномеда»про покладення на відповідача зобов’язань по поверненню кредиту.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у 2006 році перебував трудових стосунках з ТОВ «НВК «Текномеда», Генеральним директором якого був ОСОБА_2 Під підприємство мало перед працівниками заборгованість по заробітній платі, в зв’язку з чим ОСОБА_2, запропонував отримати в ПАТ КБ «ПриватБанк»кредити з метою подальшого щомісячного зняття певних грошових сум у рахунок виплати заробітної плати, а він зобов’язується погашати кредити. Працівники підприємства, у тому числі і він, погодилися з вказаною пропозицією та оформили кредитні договори, після чого двічі отримували в банкоматах заробітну плату, при цьому кредитні картки зберігалися на підприємстві. В подальшому ОСОБА_2 було притягнуто до кримінальної відповідальності за невиплату заробітної плати за ст.175 ч.1 КК України. Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 14.05.2009р. кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст.175 ч.1 КК України закрито на підставі ст.1 п.«в», ст.6 Закону України «Про амністію»від 26.12.2008р. Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 20.05.2010 року за його позовом з ОСОБА_2 та ТОВ «НВК «Текномеда»солідарно на його користь було стягнуто у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином, грошову суму у розмірі 8666,34 гривень. Зазначеним рішенням суду встановлено, що відповідач зобов’язав колектив товариства отримувати заробітну плату у вигляді оформлення на ім’я кожного з працівників кредитів у ЗАТ «ПриватБанк»під своє поручительство, у свою чергу зобов’язавшись сплачувати кредит та відсотки за користування кредитними коштами у встановлені договором строки. Відповідач свої зобов’язання по поверненню кредитів не виконав, у зв’язку із чим утворилась заборгованість. Вважає, що кредит на його ім’я був оформлений примусово та протизаконно, при участі у незаконному оформленні працівників банку. Постановами Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ були відкриті виконавчі провадження про стягнення з відповідачів на його користь матеріальної шкоди, проте ніяких дій по стягненню заборгованості виконавчою службою проведено не було, у зв’язку із чим кредит банку повернутий не був. На теперішній час заборгованість по кредиту становить 10401,31 гривень. У зв’язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_2 зобов’язань по поверненню кредиту просить зобов’язання по кредитним договорам покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з’явились, причини неявки суду не повідомили, про день та час слухання справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи ПАТ «КБ «ПриватБанк»посилалась на необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, оскільки зобов’язання по поверненню кредиту покладені на саме на позивача відповідно до кредитного договору від 23.02.2006 року, підписаним позивачем особисто. Вимоги про заміну боржника за зобов’язанням позивачем до банку не заявлялись.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Стаття 3 ЦПК України надає право особі на звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільних прав –це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених чи оспорюваних прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту порушених (оспорюваних) прав міститься в статті 16 Цивільного кодексу України, що свідчить про  те, що особа, право якої порушено або оспорено, має право звернутись за захистом свого права не будь-яким способом, а конкретним передбаченим законом способом захисту права.

Відповідно статті 520 ЦК України боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачене законом.

Згідно до статей 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов’язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст.628 ч.1 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами, що передбачено ст.629 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорюванні правочини).

Як вбачається з матеріалів справи, 23 лютого 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким за особистою заявою позивача відкрито картковий рахунок з кредитним лімітом у сумі 4600 гривні з відсотковою ставкою 4% на місяць.

Банк свої зобов’язання виконав, надав кошти.

В судовому засіданні встановлений факт порушення з боку позивача умов кредитного договору, який не сплачує кредит відповідно та у спосіб, визначений договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору від 23.02.2006 року, станом на 12.07.2011 року у позичальника ОСОБА_1 по кредитному договору від 23.02.2006 року заборгованість перед ПриватБанком складає 11796,88 гривень, що складається з суми заборгованості по кредиту –5986,88 гривень, заборгованості по простроченому кредиту - 4810 гривень а також штрафів відповідно до п. 8.6 Правил надання банківських послуг.

Разом з тим, позивачем не оспорювалась дійсність правочину та не заявлялися вимоги до банку про заміну боржника у зобов’язанні, а як наслідок звільнення його від сплати заборгованості по кредитному договору.

З огляду на правовідносини, що виникли між сторонами, суд вважає, що позивачем не невірно обраний спосіб захисту своїх цивільних прав, тому його позов не підлягає задоволенню.

Разом із тим суд вважає необхідним роз’яснити позивачу, що у відповідності до ч.1 ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, ст.ст. 8, 11, 60, 88, 212, 215, 224 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «НПК Текномеда» про покладення зобов’язання з виконання кредитного договору на іншу особу, третя особа: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відмовити.

Рішення суду може бути переглянуто Жовтневим районним судом м. Маріуполя за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Позивач, який брав участь у справі, але не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя