Справа № 2-12328/11
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"08" грудня 2011 р. Шевченківський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Грищенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна»про стягнення коштів,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, просив стягнути з останнього на його користь 7404,09 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 19 листопада 2005 року між ним та ЗАТ «АІСЕ Україна»(ПрАТ «АІСЕ Україна) був укладений договір №115155, а також додаток до договору №1 від 19 листопада 2005 року, додаток №2 від 19 листопада 2005 року та додаток №3 від 29 березня 2007 року до договору про надання йому послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу –автомобіля Шевроле Лачетті.
Відповідно до додатку №1 до договору №115155 від 19 листопада 2005 року вартість автомобілю Шевроле Лачетті складала 78312 грн., вступний внесок визначався у розмірі 2819,23 грн., щомісячний внесок становив 190 грн.
На час підписання додатку №3 від 29 березня 2007 року до договору №115155 від 19 листопада 2005 року загальна сума зобов'язань по сплаті договору №115155 від 19 листопада 2005 року складала 104842 грн.
Згідно зазначеного додатку на час його підписання ним були виплачені внески у розмірі 49463,63 грн., а заборгованість складала 55378,17 грн.
Ним був виконаний повний розрахунок за договором №115155, відповідно до якого він придбав автомобіль марки Шевроле Такума, держаний знак НОМЕР_1.
У листопаді 2009 року ним було отримано листа від 2 листопада 2009 року та два зразки акту про прийняття-виконання послуг за договором №115155 від 19 листопада 2005 року, які він повинен був підписати та відправити на адресу відповідача, що ним і було виконано.
Відповідно до акту прийняття-виконання послуг від 2 листопада 2009 року за договором №115155 відповідач надавав, а учасник системи отримав послуги, спрямовані на придбання автомобіля через систему Автоплан в повному обсязі.
В акті зазначено, що сума послуг (адміністративних послуг) за договором №115155 від 19 листопада 2005 року становить 29668,37 грн., сума послуг сплачена учасником системи, тобто ним, у повному обсязі.
Однак, в дійсності, ним була сплачена відповідачу сума в більшому розмірі, ніж зазначено в акті приймання-виконання послуг від 2 листопада 2009 року, а саме: 38368,70 грн.
Різниця між сплаченою ним сумою та сумою, яка зазначена в акті прийняття-виконання послуг від 2 листопада 2009 року за договором №115155 від 19 листопада 2005 року складає 8700,33 грн.
Він звертався до відповідача із письмовою заявою про повернення йому грошей в сумі 8700,33 грн.
Відповідач частково визнав його вимоги в частині переплати грошей за угодою та перерахував йому платіжним дорученням «1012 від 11 березня 2010 року 1296,24 грн., посилаючись на те, що зобов'язання за угодою ним виконанні в повному обсязі.
У зв'язку з тим, що в акті про прийняття-виконання послуг від 2 листопада 2009 року за одговором №115155 від 19 листопада 2005 року сума послуг (адміністративних послуг) становить 29668,37 грн., ним фактично сплачено суму в розмірі 38368,70 грн., із яких на його вимоги було повернуто 1296,24 грн., а інша сума повернута не була, він знову у серпні 2011 року звернувся до відповідача із письмовою заявою про повернення йому грошей у розмірі 7404,09 грн..
Проте відповідачем без достатньої правової підстави було відмовлено в поверненні грошей.
В судове засідання позивач не з'явився, направив до суду заяву, відповідно до якої просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на безпідставність заявлених позивачем вимог про стягнення коштів. При цьому ним було зазначено щодо помилковості тверджень позивача про сплату останнім 38368,70 грн. саме в рахунок адміністративних витрат, оскільки грошові кошти в даній сумі були внесені на погашення щомісячних повних внесків.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 19 листопада 2005 року строком на 84 місяці була укладена угода №115155, в рамках створеної відповідачем в Україні системи продажу автомобілів «Автоплан», відповідно до якої відповідач взяв на себе зобов’язання надати позивачу систему послуг, спрямованих на придбання автомобіля «Шеврове Лачетті», зазначеного в додатку №1 до угоди. Позивач сплатив відповідачу вступний внесок в розмірі 2819,23 грн.
Крім того, відповідно до п.2 статті 4 даної угоди позивач зобов'язався щомісячно сплачувати повні внески, включаючи: чисті внески, що становлять частину повного внеску, за рахунок якої відповідач здійснює оплату ціни автомобіля, та розмір якої визначається шляхом ділення ціни автомобіля на кількість внесків, зазначену у графіку внесків, в розмірі 1,1905%; адміністративні витрати - плата за послуги відповідача з організації діяльності Автоплану у встановленому розмірі 0,35%; страхові внески –щомісячна плата за договором по страхуванню його життя, а також платежі щодо страхування автомобіля, які здійснюються після отримання автомобіля учасником, тобто позивачем.
У відповідності до п. 3.1. статті 3 додатку №2 до зазначеної угоди ціна автомобіля –це роздрібна ціна автомобіля, яка щомісячно встановлюється виробником та/або імпортером в останній робочий день кожного місяця.
Станом на 20 жовтня 2009 року позивачем на виконання зобов'язань за вказаною угодою було сплачено 29263,01 грн. чистого внеску та 9105,70 грн. адміністративних витрат, що в загальній сумі становить 38368,71 грн., що підтверджується розрахунком платежів (а.с.48).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, умов договору та вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 1212 ЦК України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна»про стягнення коштів відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: