Справа № 2-9433/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"14" жовтня 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва                             

у складі: головуючого  -   судді                         Пономаренко Н.В.

при секретарі                                                       Краснянській С.В.

з участю позивача                                               ОСОБА_1

представника відповідача                                   Григорович Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  залі суду в м. Києві  справу за  позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»про зміну кредитного договору, суд,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про внесення змін до  кредитного договору,

якій він уклав з відповідачем –Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», який виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк»14.03.2008 року №2626/0308/71-004 (далі –кредитний договір).

Згідно умов кредитного договору, позивачеві був наданий кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 67 300, 00 доларів США зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 12,5% з кінцевим терміном погашення до 13 березня 2038 року.

Окрім кредитного договору з банком було укладено іпотечний договір №2626/0308/71-004-Z-1 від 14.03.2008 року та додаткова угода до іпотечного договору від 20.03.2008 року, відповідно до яких ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нерухоме майно - однокімнатну квартиру.

В свої позовних  вимогах ОСОБА_1 посилається на те, що в зв`язку з зміною істотних економічних умов у країні, зокрема, різкого зростання офіційного та комерційного курсів долара США по відношенню до національної валюти, збільшились його боргові зобов`язання перед відповідачем,  одночасно з зменшенням ціни об`єкту нерухомого майна – предмету іпотеки. Дохід він отримує у національній валюті України і для виконання зобов`язань за кредитним договором купує іноземну валюту за комерційним курсом українських банків, що зріс більш ніж на 60% по відношенню до курсу, який був на момент укладання договору. Позивач зазначає, що на обслуговування кредиту в нього йде більше 70% доходу сім»ї. Тому він просить суд змінити кредитний договір, шляхом укладання додаткових угод до кредитного договору, згідно з якими кредит перевести в мультивалютну кредитну лінію з наданням гривневого траншу в рамках цієї кредитної лінії для погашення заборгованості в іноземній валюті по курсу НБУ на дату погашення, з встановленням процентної ставки 12,5%. Судові витрати погодився взяти на себе.

Представник відповідача, позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими,  надав письмові заперечення проти позову (а.с.86-89).

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.03.2008  року між позивачем і відповідачем Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», який виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» було укладено кредитний договір №2626/0308/71-004 (далі – кредитний договір) (а.с.4-7)

За умовами кредитного договору, позивачеві був наданий кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 67 300, 00 доларів США зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 12,5% з кінцевим терміном погашення до 13 березня 2038 року.

Також позивачем з банком був укладений іпотечний договір №2626/0308/71-004-Z-1 від 14.03.2008 року та додаткова угода до іпотечного договору від 20.03.2008 року, відповідно до яких ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нерухоме майно - однокімнатну квартиру (а.с.10-12).

Пунктом 1.1. кредитного договору передбачений обов`язок позичальника повернути кредит, сплатити проценти за користуванням кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки передбачені кредитним договором.

Відповідно до п.1.2 кредит надається банком у готівковій формі через касу банку або у безготівковій формі на підставі заяви позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту України та внесення коштів в національній валюті України на користь ОСОБА_4 в оплату за договором купівлі-продажу, зазначеним у п.1.4. цього договору.

Пункт 8.1 кредитного договору зазначає, що в разі порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом, позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості. При розрахунку суми пені за кількість днів у році приймається – 360( триста шістдесят).

Також  згідно п.10.1 кредитного договору позивач засвідчив, що усвідомлював та підтверджував, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими.

Згідно п.10.10 сторони кредитного договору погодили, що з укладанням кредитного договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору.

Пунктом 10.11 зазначено, що сторони домовились про те , що строк позовної давності за будь-якими вимогами банку, що випливають з цього договору, встановлюється тривалістю 10 років.  

Однак, ОСОБА_1 просить змінити кредитний договір, посилаючись на зміну істотних економічних умов у країни, різке зростання офіційного та комерційного курсів долара США по відношенню до національної валюти, що призвело до збільшення його боргових зобов`язання перед відповідачем, одночасно з зменшенням ціни об`єкту нерухомого майна –предмету іпотеки. Та зазначає, що коливання курсу долара США по відношенню до національної валюти ставлять його як позичальника в вкрай невигідне становище.

В зв`язку з цим, він неодноразово звертався до відповідача в письмовій формі  листами від 10.02.2011 року та від 20.04.2011 року (а.с.73, а.с.75-76) з проханням переглянути умови договору та змінити валюту кредиту.

Відповідно до ст.524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.   

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

 Відповідно до ст. 638 ч.1 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

 Таким чином, кредитний договір був укладений з урахуванням волевиявлення позивача, оскільки підпис на договорі  є доказом того, що сторони погодилися з його умовами.

 З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами підписаний повноваженими особами, він містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були узгодженні сторонами шляхом звернення позивача з пропозицією щодо укладання договору та погодження відповідачем на укладання такого договору.

 Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валютна може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

 Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

  Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим  для виконання сторонами.

  Таким чином, договір, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, має обов’язкову силу для самих сторін.

  Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США до національної валюти-гривні. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний Банк України»офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється НБУ. Згідно з. ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України  «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

 Поряд з цим, Положенням «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою Правління НБУ № 496 від 12.11.2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладанні кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на  себе повні обов’язки щодо погашення кредиту саме в доларах США,    ОСОБА_1 повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за кредитним договором.

Щодо підтвердження позивача про те, що подальше виконання кредитного договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін та позбавляє його того, на що він розраховував при укладанні кредитного договору вважається таким, що не відповідає дійсності.

Так, позивач стверджує, що у зв`язку з тим, що при укладанні кредитного договору він отримував доходи в національній  валюті, на даний момент не може отримувати доходів в іноземній валюті, не здійснює експортно –імпортні операції, але вимушений купувати валюту для обслуговування кредиту, що позбавляє його того, на що він розраховував при укладанні кредитного договору.

Але, на момент укладання кредитного договору, позивач на підтвердження отриманих ним доходів надав банку інформацію та документи, що підтверджують отримання ним доходів саме в національній валюті. Крім того, позивач стверджує, що на обслуговування кредиту йде більше 70% доходів його сім`ї, при цьому не надаючи ніяких доказів, що підтверджують цю обставину.

Щодо твердження позивача про те, що умовами кредитного договору не передбачено покладання на нього валютних ризиків як обставин, які суттєво впливають на умови обслуговування кредиту, не відповідають дійсності, оскільки, відповідно до умов п.10.13 кредитного договору, при укладанні кредитного договору позивачу була надана вся необхідна інформація, передбачена «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 в повному обсязі. Так, у відповідності до п.3.8 постанови правління Національного банку України №168 від 10.05.2007 року у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов`язанні під час укладання кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов`язань за кредитним договором несе відповідач.

Позивач, згідно з ч.2 ст. 1056 ЦК України мав право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, позивач, отримуючи дохід в національній валюті –гривні, усвідомлював, що може здійснювати виконання боргових зобов’язань у національній валюті за курсом на день платежу, відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті. Сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом  відповідної валюти на день платежу.

Однак, частиною 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована особа.

Відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК України, зміна договору у зв’язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених  судом.

Кредитний договір між позивачем та відповідачем укладено 14 березня 2008 року, кінцевим терміном повернення кредиту встановлено 13 березня 2038 року.  Тобто договір укладений на значний (тривалий) термін і суд вважає, що в такому випадку позивач усвідомлено прийняв на себе ризик зміни курсу української гривні до долару США.

Позовні вимоги обґрунтовуються істотною зміною обставин, зокрема, фінансовою кризою, яка призвела до нестабільної грошової одиниці України. Істотна зміна обставин визначена як можлива підстава для внесення змін до договору за рішенням суду положеннями ст. 652 ЦК України.

Законодавче положення про внесення змін до договору у разі істотної зміни обставин не є імперативною нормою, а оцінюється судом у сукупності поданих сторонами доказів.

Отже, для зміни договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність усіх перелічених умов одночасно. До того ж, вимагаючи змінити умови договору на підставі статті 652 ЦК України, на позивача покладається, у відповідності до статті 60 ЦПК України, обов’язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Заява представника відповідача, щодо застосування строків позовної давності не приймається до уваги, оскільки у даному випадку суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Виходячи з вищевикладеного, позивачем не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для зміни умов кредитного договору у зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при  укладанні договору, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну умов кредитного договору не підлягають задоволенню.

          Керуючись ст.ст. 6,192, 533, 627, 629, 638, 651, 652, 1054, 1056 ЦК України, Законом України «Про Національний Банк України»,  Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»,   ст.ст. 10, 11, 57, 60, 179, 209,  212-215, 224-228, 233 ЦПК України, суд,-   

в и р і ш и в:

у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»про зміну кредитного договору -  відмовити.

            Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва  через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

   Суддя :