Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-2921/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Макаров Ю.І
32 Доповідач Франко В. А.
РІШЕННЯ
Іменем України
13.12.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого : судді Бєлінської І.М.
суддів : Франко В.А., Савченко С.О.
при секретарі Гончар А.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В квітні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Олександрійської міської прокуратури, Державного казначейства України про стягнення з відповідачів відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, довготривалим веденням досудового слідства та розглядом кримінальної справи в судах, яку він визначає в сумі 51755 грн.
В ході розгляду справи позивачем збільшені позовні вимоги до 103510 грн.
Позовні вимоги аргументовані тим, що 28.09.2000 року СВ ПМ Світловодської ОДПІ за фактом умисного ухилення від сплати податків у великих розмірах службовими особами ВАТ «Зоря» порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 148-2 КК України (в редакції 1960 року).
17.05.2005 року ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області вказану справу закрито на підставі п.2 ст. 6 КПК України в зв’язку з відсутністю в його діях ознак складу злочину.
В зв’язку з чим, вважає, йому було незаконно пред’явлено обвинувачення за вказаною статтею тому він має право на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в своїй апеляційній скарзі скаржник просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка заперечила проти апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст..303 ЦПК України, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно частинам 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Рішення суду таким визнати не можна оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства та допустив неправильне застосування норм матеріального права, неправильно витлумачивши їх.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що права на відшкодування шкоди в ОСОБА_2 не виникає, так як на час порушення кримінальної справи, проведення досудового слідства, діяння, які йому інкримінувались, вважались злочинами, а справу відносно нього закрито у зв’язку з декриміналізацією злочину.
Проте з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки до такого висновку суд дійшов через неправильне застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до правил п.1 ч.1 ст.1 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994 року №267/94 –ВР, який набув чинності з 3 січня 1995 року (далі –Закон №267/94 –ВР ), відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема незаконного притягнення як обвинуваченого, що обмежує його права.
Висновки суду першої інстанції суперечать цьому положенню Закону, оскільки за своїм змістом та суттю вказане положення передбачає відшкодування шкоди при наявності факту незаконного притягнення громадянина як обвинуваченого і не пов’язується із необхідністю доводити окремі обставини незаконних процесуальних, чи інших дій в ході розслідування.
Незаконне проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно та інше, що обмежує право громадянина, за правилами вказаної вище норми права, є самостійною підставою для відшкодування шкоди.
Судом першої інстанції неправильно застосовано зазначену норму матеріального права, оскільки неправильно витлумачено її, внаслідок чого неправильно вирішено справу.
Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що відносно позивача ОСОБА_2 2 жовтня 2000 року слідчим слідчого відділу податкової міліції ДПІ м. Світловодська було порушено кримінальну справу за фактом ухилення від сплати податків у великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ст.148-2 ч.2 КК України, у редакції 1960 року (а.с.1 кримінальної справи №1-п-8 /2005).
З матеріалів справи вбачається, що прийняті в ході розслідування справи процесуальні рішення неодноразово скасовувались в порядку, встановленому КПК України, а справа передавалась на додаткове розслідування, а потім знову направлялась для вирішення питання про закриття її у зв’язку з декриміналізацією діяння.(а.с.114-117, 121-123, 140, 148-150,152,157, 170-171, 175, 183-185, 207, 260-261,274-275, 286-287 кримінальної справи №1-П-8/2005).
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 17.05.2005 року постанова Світловодського міськрайонного суду змінена, кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст. 148-2 КК України (в редакції Закону від 1960 року) закрито на підставі п.2 ст. 6 КПК України в зв’язку з відсутністю в його діяннях складу злочину. (а.с. 10).
За встановлених обставин у позивача ОСОБА_2 є всі підстави для відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, а висновки суду першої інстанції щодо відсутності у нього таких підстав є помилковими.
Відповідно до п.5 ст.3 Закону №267/94 - ВР та п.17 Положення про його застосування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року №6/5/3/41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 року № 106/1131 внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого громадянинові відшкодовується моральна шкода.
Вирішуючи це питання суд виходив із положень ст. 13 цього Закону та п.17 Положення, де встановлено, що питання про відшкодування моральної шкоди вирішується судом відповідно до чинного законодавства, а також, що така шкода за час перебування під слідством провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Відповідно до ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В своєму позові ОСОБА_2 належним чином не обґрунтував, в чому полягають його моральні страждання.
Апеляційним судом встановлено, що мінімальне відшкодування моральної шкоди позивачу, виходячи із законодавчо встановлених мінімальних зарплат у період 29 вересня 2000 року по 17 травня 2005 року становить 7958 грн..
Тому, враховуючи викладене, та виходячи з засад розумності, і справедливості колегія суддів дійшла висновку щодо моральну шкоду ОСОБА_2 слід визначити в розмірі 8 500 грн.
За таких обставин оскаржуване рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградській області від 27 вересня 2011 року підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалене за невідповідних висновків суду обставинам справи, неповно з’ясовані обставин, що мають значення для справи.
У зазначеній справі слід постановити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача частково
Керуючись ст.ст.303,307, 309,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 8 500 грн.
В решті позовних вимог- відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-
Судді