ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

09 квітня 2025 року  ЛуцькСправа № 140/3103/25

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Андрусенко О. О., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про:

визнання бездіяльності протиправною щодо неврахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, при обчисленні в період з 28.11.2019 по 31.07.2024 включно розмірів основного та додаткового видів грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби;

зобов`язання відповідача виконати перерахунок та виплатити, з урахуванням вже виплачених сум, основного та додаткового видів грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, за період з 28.11.2019 по 31.07.2024 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” на 01.01.2020, Законом України “Про Державний бюджет  України на 2021 рік” на 01.01.2021, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 2022 рік у сумі 2508 грн, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 2023 рік у сумі 2684 грн, Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” станом на 2024 рік у сумі 2920 грн (по день звільнення з військової служби включно) на відповідні тарифні коефіцієнти;

зобов`язання відповідача видати оновлений грошовий атестат та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення станом на день звільнення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 та на 01.01.2024 із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, премії та індексації), для проведення перерахунку основного розміру пенсії.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 позовну заяву було залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 31.07.2024, в якій вказати інші підстави для поновлення цього строку з наданням доказів поважності причин його пропуску.

04.04.2025 позивач подав нову редакцію позовної заяви (позовні вимоги заявлені ті ж самі, що і у первісній редакції позовної заяви), в якій зазначив, зокрема про те, що не має фінансової освіти, тому дізнатися про факт не донарахування грошового забезпечення під час проходження військової служби у відповідача не мав змоги. Водночас про вказаний факт він дізнався у лютому 2025 року після звернення до органу Пенсійного фонду щодо перерахунку пенсії та з цього моменту слід обраховувати початок перебігу строку звернення до суду, а не з дня отримання ним грошового атестата в день звільнення з військової служби. Також зазначив, що спірні правовідносини виникли до внесення змін до статті 233 КЗпП України (до 19.07.2022), а тому позов може бути подано до суду без обмеження будь-яким строком. Крім того, зазначив, що після звільнення з військової служби часто звертається до лікувальних закладів для надання медичної допомоги, зокрема, в січні-лютому 2025 року перебував на стаціонарному лікуванні, що не дало йому вчасно звернутися до суду, а тому просить врахувати вказану обставину.

Позовну заяву в частині позовних вимог належить повернути позивачеві з таких мотивів і підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Втім положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення   статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою   статті 122 КАС України.

Частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”, який набрав чинності 19.07.2022 (далі - Закон №2352-ІХ), назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції.

Так частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

При цьому відповідно до пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення” КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин.

Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування  статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків: Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії  статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії  статті 233 КЗпП України, в редакції  Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням  статті 233 КЗпП України  (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми  статті 233 КЗпП України  (у редакції  Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”). З урахуванням пункту 1  глави XIX “Прикінцеві положення” КЗпП України  та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними  статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023 (пп. 65.1 - 65.2 п. 65 постанови).

Як слідує із змісту позовної заяви, спір стосується виплати ОСОБА_1 у період з 28.11.2019 по 31.07.2024 грошового забезпечення під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, відповідно до наказу командира Військової частини   НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2024 №213 позивач був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 31.07.2024.

Із цим позовом позивач звернувся до суду 25.03.2025.

Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом у справі №460/21394/23, суд дійшов висновку, що в цій справі до вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 28.11.2019 до 19.07.2022 застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом №2352-ІХ, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак період з 19.07.2022 по 31.07.2024 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Суд зазначає, що початок перебігу тримісячного строку для подання позову в частині вимог за період з 19.07.2022 по 31.07.2024 слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, суд зазначає, що таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

З матеріалів позовної заяви слідує, що 31.07.2024 Військовою частиною НОМЕР_1  було видано грошовий атестат №22, з яким позивач ознайомився при звільненні з військової служби особисто, про що свідчить його власноручний підпис.

Отже, саме дата вручення позивачу грошового атестата – 31.07.2024 є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду у вказаній частині позовних вимог.

Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.

З урахуванням цього позов в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 31.07.2024, з яким позивач звернувся до суду 25.03.2025, подано з пропуском тримісячного строку звернення до суду, установленого частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX.

Частиною шостою статті 161 КАС України встановлено, що разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду є лише наявність тих обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами, тобто які об`єктивно та істотно перешкоджали зверненню до суду та не залежали від волевиявлення особи.

До позовної заяви (первісної) позивач  долучив заяву про поновлення строку звернення до суду. Однак вказані у такій заяві підстави для поновлення строку звернення до суду були визнані  судом неповажними та ухвалою від 31.03.2025 позовну заяву було залишено без руху, встановивши  позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 31.07.2024, в якій вказати інші підстави для поновлення цього строку з наданням доказів поважності причин його пропуску.

На усунення недоліків позовної заяви позивач 04.04.2025 подав лише нову редакцію позовної заяви (позовні вимоги заявлені ті ж самі, що і у первісній редакції позовної заяви), однак заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 31.07.2024 не подав.

Наведені позивачем обґрунтування дотримання строку звернення до суду, які зазначені у новій редакції позовної заяви, суд відхиляє, позаяк за наведеними вище висновками, даний позов в частині позовних вимог за період з 28.11.2019 до 19.07.2022 подано у строк, встановлений статтею 233  КЗпП України в редакції до внесення змін Законом №2352-ІХ, однак позовні вимоги з 19.07.2022 по 31.07.2024 подано з пропуском тримісячного строку звернення до суду, установленого частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX. При цьому, моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум є день вручення грошового атестата (31.07.2024), а не його звернення до органу Пенсійного фонду щодо перерахунку пенсії. Твердження позивача про відсутність відповідної освіти та незнання законодавства також є неприйнятними, оскільки, по-перше, не позбавляє права та можливості звернутися за правничою допомогою, в тому числі в порядку безоплатної правової допомоги, а по-друге, суперечать презумпції знання законодавства, суть якої полягає в тому, що кожен вважається таким, що знає закони. Крім того, варто зазначити, що позивач, посилаючись на перебуванням на стаціонарному лікуванні, жодних доказів на підтвердження такої обставини до нової редакції позовної заяви не долучив, а надана до первісної позовної заяви виписка із медичної карти стаціонарного хворого від 28.02.2025 підтверджує лікування позивача лише у період з 17.02.2025 по 28.02.2025, про що було наголошено в ухвалі від 31.03.2025 про залишення позовної заяви без руху.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України, згідно з частиною першою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву (про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду) не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Оскільки позовна заява в частині позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.07.2024 подана з пропуском строку звернення до суду, при цьому позивач не подав заяви про поновлення строку звернення до суду в цій частині позовних вимог та  не навів доводів та їх документального підтвердження, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права протягом установленого законом строку, тому слід дійти висновку про наявність правових підстав, передбачених частиною другою статті 123 КАС України, для повернення позовної заяви позивачеві в означеній частині позовних вимог.

Керуючись пунктом  9 частини  четвертої, частинами п`ятою, шостою статті 169, частиною другою статті 123, статтею 248 КАС України, суд  

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії в частині взаємопов`язаних позовних вимог  про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.07.2024 повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                                                       О. О. Андрусенко