Справа № 2-2188/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                  

2 грудня 2011 року                                                Зарічний районний суд м. Суми в складі:

                                                                                 головуючого - судді Собини О.І.

                                                                                 при секретарі – Біріній Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс»про стягнення компенсації за невикористану відпустку,  середнього заробітку  у зв»язку із порушенням строків розрахунку при звільнення, компенсації втрати частини заробітку та моральної шкоди –

                                                         В С Т А Н О В  И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і свої вимоги мотивував тим, що з 03.06.2002 року по 23.04.2009 року  працював на посаді  директора ТОВ «Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс». В день звільнення з ним не було проведено остаточного розрахунку і належну йому заробітну плату він отримав лише 17.10.2009 року . Сума компенсації за невикористані  щорічні відпустки  йому не була нарахована  та не виплачена . За наявними   у нього даними  розмір компенсації за невикористані відпустки становить 7807 грн.88 коп.  На його вимогу про надання йому довідки про  розмір компенсації за невикористані відпустки йому відповіді надано не було .  Просить стягнути з відповідача  середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9848 грн.90 коп. Також,  відповідно до Закону України «Про компенсацію  громадянам втрати частини доходів узв»язку з порушенням строків їх виплати « компенсацію  в сумі 1449 грн.96 коп. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.00 коп.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали і зазначили, що позивач за період його роботи на посаді директора користувався відпустками, але накази про його відпустки ним після виходу з відпустки знищувались . Від отримання остаточного розрахунку він відмовився, що підтверджується актом. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю. Крім того вважають, що позивач пропустив строк звернення з позовом до суду .

Суд, заслухавши позивача, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 03.06.2002 року   працював на посаді  директора ТОВ «Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс». Наказом від 23.04.2009 року № 43-к він був звільнений з посади  і зобов»язано бухгалтерію у дводенний термін провести остаточний розрахунок  з позивачем з урахуванням компенсації за невикористані щорічні основні відпустки з 03.06.2002 року ( а.с.8). При звільненні з позивачем не  було проведено остаточного розрахунку і заборгованість по заробтній платі він отримав лише 31.07.2009 року шляхом зарахування коштів на його зарплатну картку  (а.с.13). Також при звільненні позивача , в порушення наказу від 23.04.2009 року  йому не виплачена компенсація за невикористані щорічні основні відпустки з 03.06.2002 року в сумі 7807 грн.88 коп.  Відповідач не визнав факт наявності заборгованості по компенсації за невикористані відпустки . В той же час, факт зазначеної заборгованості підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_2, яка в судовому засіданні зазначила, що на час звільнення позивача вона працювала на посаді бухгалтера і  саме нею, на виконання наказу про звільнення  позивача, було  обраховано суму компенсації за невикористану відпустку  в розмірі   7807 грн.88 коп., але у зв»язку із відсутністю грошових коштів у підприємства зазначена сума компенсації виплачена не була . Вподальшому , вона звільнилась і їй невідомо про те чи була сплачена позивачу зазначена компенсація. Крім того, факт необхідності сплати компенсації за невикористані відпустки підтверджений і наказом про звільнення позивача в якому зазначено, що саме за період з 03.06.2002 року необхідно обрахувати зазначену компенсацію.

Відповідно до ст. 116 КзпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільненні. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Згідно ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Вказаний обов’язок роботодавця також закріплено в ч. 1 ст. 24 Закону України “Про відпустки”.

Таким чином, виходячи з зазначених норм діючого законодавства, суд приходить до висновку, що ТОВ Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс»зобов‘язано було при звільненні позивача виплатити йому компенсацію в сумі 7807 грн.88 коп.  за 166 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.

Суд не може погодитись з твердженнями представників відповідача про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому суми заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оплату праці”структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того до виплат, що не належать до фонду оплати праці, визначених розділом 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затв. наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5 за зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27.01.2004 року за № 114/8713 (кореспондується з розділом 4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затв. наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995 року № 323, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.12.1995 року за № 465/1001) суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних відпусток не відносяться.

Тобто компенсація за невикористану відпустку входить до структури заробітної плати, тому звернення до суду за захистом такого права не обмежено будь-яким строком.

Таким чином, виходячи з викладеного, позов ОСОБА_1  підлягає задоволенню  в частині стягнення на його користь компенсації за невикористані відпустки  в сумі 7807 грн. 88 коп.

Крім того, у зв»язку з невиплатою з вини відповідача  належних  при звільненні позивачеві сум  у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України , суд вважає за необхідне відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України  стягнути з відповідача на користь позивача  середній заробіток за час затримки  за період з 24.04.2009 року по 01.05.2011 року в сумі 9848 грн.90 коп.

Також,  відповідно до Закону України «Про компенсацію  громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати « суд вважає  за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача  компенсацію в   сумі 1449 грн.96 коп.

Також необхідно стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 1000 грн.00 коп. При визначенні розміру відшкодування, суд враховує , що позивач був безпідставно позбавлений джерела існування ,  що вимагало  від нього додаткових зусиль для організації свого життя , він вимушений був звертатись за захистом свого права до суду , що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Стягнути з відповідача на користь позивача  витрати на правову допомогу відповідно до Постанови Кабінету  Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»з урахуванням складності справи та часу витраченого представником позивача на участь у судових засіданнях в сумі 1896 грн.80 коп.

Стягнути з ТОВ Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс»на користь держави  судовий збір в сумі 285 грн.17 коп. ( 94,10+191,07).

Керуючись ст. ст. 47, 83, 116, 233 КЗпП України, ст. 24 Закону України “Про відпустки”, ст. 2 Закону України “Про оплату праці”,  Законом України «Про компенсацію  громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати», ст. ст.  10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України суд, -

                                                                         ВИРІШИВ:

        Позов  ОСОБА_1 задовільнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс»на користь ОСОБА_1  компенсацію за невикористану відпустку в сумі 7807 грн.88 коп., середній заробіток у зв»язку з порушенням строків розрахунку  при  звільненні  в сумі 9848 грн.90 коп., компенсацію втрати частини заробітку в зв»язку з порушенням строків розрахунку при звільненні в сумі 1449 грн.96 коп. , моральну шкоду в сумі 1000 рн.00 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 1896 грн.80 коп. , а усього 22003 грн.54 коп.

     Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс»на користь держави  судовий збір в сумі 285 грн.17 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, в цей же строк з моменту отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  апеляційної скарги.

           Суддя                                                                                       О.І.Собина