Справа №22-ц-5220/11Головуючий у І інстанціїВойнаренко Л.Ф.

Категорія40Доповідач у 2 інстанції Мельник

11.11.2011

УХВАЛА

Іменем України

13 жовтня   2011   року   колегія   суддів   судової   палати   в   цивільних   справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Суханової Є.М.,

суддів: Мельника Я.С., Данілова О.М.,

при секретарі Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на  рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл житлового будинку з надвірними будівлями, -  

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернулася  до суду з вищезазначеним позовом  та з подальшим його уточненням просила визнати 3\5 частини житлового будинку, Б-гараж, а також земельну ділянку, на якій вони розміщені в АДРЕСА_1 об’єктом  права спільної сумісної власності подружжя, поділити порівну з виділенням їй у власність частки, визнати за нею право користуванням земельною ділянкою 0,03 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, що відповідає частці в будинку, стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29 червня 2011 року відмовлено у задоволені позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, мотивуючи тим, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

          Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне їх відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 08 січня 1983 року між сторонами було укладено шлюб.

Згідно з  рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 9 червня 2002 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано (а.с.109).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 від 25 вересня 2009 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбу зроблено відповідний актовий запис за №179 від 25 вересня 2009 року (а.с.107).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 11 жовтня 2004 року власником будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_4 (а.с.18 інвентарної справи).  

1 квітня 2005 року ОСОБА_4 подарував своєму сину ОСОБА_3 3\5 частини будинку з надвірними будівлями.

Після смерті ОСОБА_4 30 липня 2005 року власником 2\5 частини домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину від 2 жовтня 2006 року стала ОСОБА_5, яка 30 березня 2007 року подарувала 2\5 домоволодіння ОСОБА_6.

Крім того, відповідачу ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки №1995 від 1 квітня 2005 року належить земельна ділянка площею 0,1028 га. з цільовим призначенням  для будівництва та обслуговування жилого будинку в АДРЕСА_1, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА №595075 (а.с.7-8).

Відповідно до ч.1 ст.62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом  права спільної сумісної власності подружжя.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання 3/5 частини спірного будинку об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, районний суд обґрунтовано виходив з того, що до спірного будинку була проведена добудова ще попереднім власником –батьком відповідача і була узаконена 20.09.2004 року та позивачкою ОСОБА_2 не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про факт істотного збільшення вартості отриманого відповідачем в дар будинку внаслідок її трудових чи грошових затрат.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови позивачу в решті позовних вимог, оскільки вони є похідними від позовних вимог про визнання 3/5 частини спірного будинку об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судова колегія, при розгляді даного спору, вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання апелянта на те, що надані нею товарні чеки на 41391 грн. на придбання будівельних матеріалів  підтверджують факт значного збільшення вартості спірного будинку не можуть бути прийнятті колегією суддів, оскільки з наданих чеків не вбачається, що ці будівельні матеріали використовувалися для проведення капітального ремонту у   житловому будинку по АДРЕСА_1.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду та впливали на законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись  ст.ст. 307, 308  ЦПК України,  колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 червня 2011 року - залишити  без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

          Судді: