ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.06 р. Справа № 21/214пн
Суддя Матюхін В.І. за участі секретаря судового засідання Борисової Г.О.
Розглянув справу за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька
до відповідача: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька
про спонукання вчинити певні дії
Представники:
позивача: Баранніков С.В. – зав. юр. сектором
відповідача: Полункіна Т.І. – завід. юр. сектором
Суть справи:
Управлінням Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька (Управління) подано позов про зобов’язання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька (Відділення) прийняти до заліку (включити до акту звірки) витрати Пенсійного фонду на виплату Віхляєвій Любові Михайлівні пенсії у сумі 1 800,00грн., якій вона виплачена як пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 1.07.05р. до 1.07.06р. (нещасний випадок трапився 21.07.76р. під час роботи у Азербайджанській РСР) та відшкодувати суму боргу.
Позовні вимоги Управління обґрунтовує тим, що відповідач зобов’язаний відшкодовувати витрати, понесені Пенсійним фондом, пов’язані з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, з якими стався нещасний випадок за межами України за часів СРСР (право на отримання відшкодування шкоди встановлено згідно законодавства СРСР), і посилається на:
- п. 1 п. п. ”г”, “д” ст. 21, ст. 24 Закону України від 23.09.1999р. №1105-ХІV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”;
- ст. 7 Закону України від 22.02.2001р. №2272-ІІІ “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”;
- Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності і в зв’язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- ст. ст. 3, 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92р.
Відповідач вимоги позивача не визнав з посиланням, зокрема, на те, що:
- згідно ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” Фонд сплачує страхові виплати та здійснює соціальні виплати працівникам (членам їх сімей), які постраждали на виробництві до 01.04.01р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги. Особова справа підприємством, на якому працював та отримав травму потерпілий, до Фонду не передавалась, щомісячні страхові виплати Віхляєва Л.М. отримує від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Азербайджану;
- правових підстав для здійснення відшкодування не має, оскільки особові справи потерпілих Фонду не передані;
- згідно ст.2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків від 09.09.1994р., відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок трудового каліцтва, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я;
- згідно ст.3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92р. усі витрати пов’язані з зі здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, яка надає таке забезпечення. Проведення взаєморозрахунків між Фондами не передбачене.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:
За період з 1.07.05р. по 01.07.06р. витрати Пенсійного фонду на виплату пенсії по пенсійній справі пенсіонерки Віхляєвої Л.М, якій призначена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався за межами України за часів СРСР (нещасний випадок трапився 21.07.76р. під час роботи потерпілої в м. Баку, що підтверджено актом про нещасний випадок на виробництві №2 від 23.07.76р.), складають у сумі 1800,00грн.
Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька на адресу відповідача для підписання направило акти звірок витрат по особовим справам пенсіонерів, у тому числі і Віхляєвої Л.М.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька не підписало акти звірки на відшкодування витрат, пов’язаних з виплатою пенсії громадянці Віхляєвій Л.М. з посиланням на відсутність підстав для відшкодування витрат.
Зважаючи на те, що:
Відповідно до ст.21 Закону України від 23.09.1999р. №1105-ХІV “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, який набув чинності 1.04.01р., у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (підпункти “г” і “д” пункту 1).
Згідно з п.2 ст. 7 Закону України від 22.02.2001р. №2272-ІІІ “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
“Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання”, розробленим відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та "Про пенсійне забезпечення" і затвердженим спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за № 376/7697 передбачено:
· Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків (п.2).
· Органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню (п.5).
Відповідач відмовився підписати акти звірок витрат (узгодити витрати) Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсії у загальній сумі 1800,00грн. по пенсійній справі пенсіонерки Віхляєвої Любові Михайлівни, якій вона виплачена як пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві (нещасний випадок трапився 21.07.76р. під час роботи за межами України – на території інших республік за період їх входження до складу СРСР).
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92р.:
· вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (ст.5);
· усі витрати, пов’язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.
Господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими і таким що підлягають задоволенню в частині щодо зобов’язання відповідача прийняти до заліку (включити до акту звірки) витрати Пенсійного фонду на виплату Віхляєвій Любові Михайлівні пенсії у сумі 1 800,00грн. Відшкодування витрат на підставі актів звірки має проводитись між фондами, тому вимоги в частині щодо відшкодувати суму боргу задоволенню не підлягають.
Посилання відповідача на Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків від 09.09.1994р., яка набула чинності для України 6.10.95р., суд вважає безпідставним, оскільки вона передбачає відшкодування шкоди працівникам роботодавцем держави, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров’я чи смерті, у той час як країн-учасниць СНД, які підписали Угоду, в період, коли вищевказані особи отримали каліцтво не існували і жодне з законодавств цих держав не могло поширюватись на цих потерпілих (вони отримали каліцтво в період дії законодавства СРСР і союзних республік) і, як наслідок, дія цієї Угоди не може поширюватись на випадки, про які йде мова у справі.
Твердження, що відповідач не повинен нести витрати, пов’язані із здійсненням пенсійного забезпечення за Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92р., оскільки такі витрати має нести держава, що надає забезпечення, а Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не є державним фондом, судом до уваги не взято, оскільки у ст.3 мова йде про взаємовідносини між державами, учасницями угоди, а не про те, що усі витрати всередині держави мають здійснюватись за рахунок державних (бюджетних) коштів. Підтвердженням цього є і друге речення ст.3, у якому зазначено правило, що взаємні розрахунки між державами не здійснюються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
На підставі викладеного, Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92р., ч.2 ст.2, ст.21 Закону України від 23.09.1999р. №1105-ХІV “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, п.2 ст. 7 Закону України від 22.02.2001р. №2272-ІІІ “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4 і керуючись ст.ст. 94, 153, п.1 ст.158, ст. ст. 160 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька вчинити дії по підписанню акту звірки розрахунків станом на 1.07.06р., згідно якого витрати Пенсійного фонду за період з 1.07.05р. по 1.07.06р. на виплату та доставку пенсій Віхляєвій Л.М., якій призначена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, з якою стався нещасний випадок за межами України, становлять 1800,00грн.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Порядок і строки апеляційного оскарження.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Матюхін В.І.
Надруковано примірників:
1 – до справи;
1 – позивачу;
1 – відповідачу.
Виконала:
Тел.381-91-18