ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.06 р. Справа № 21/213пн
Суддя Матюхін В.І. за участі секретаря судового засідання Борисової Г.О.
Розглянув справу за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька
до відповідача: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька
про спонукання вчинити певні дії
Представники:
позивача: Баранніков С.В. – зав. юр. сектором
відповідача: Полункіна Т.І. – завід. юр. сектором
Суть справи:
Управлінням Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька (Управління) подано позов про зобов’язання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька (Відділення) включити до акту звірки суми виплачених пенсій Попкову О.М. за період з 1.07.05р. по 01.07.06р. у сумі 4 613,20грн. та відшкодувати суму боргу.
Позовні вимоги Управління обґрунтовує тим, що відповідач зобов’язаний відшкодовувати витрати, понесені Пенсійним фондом, пов’язані з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, з якими стався нещасний випадок за межами України за часів СРСР (право на отримання відшкодування шкоди встановлено згідно законодавства СРСР), і посилається на:
- п. 1 п. п. ”г”, “д” ст. 21, ст. 24 Закону України від 23.09.1999р. №1105-ХІV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”;
- ст. 7 Закону України від 22.02.2001р. №2272-ІІІ “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”;
- Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності і в зв’язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідач вимоги позивача не визнав з посиланням на те, що:
- правових підстав для здійснення відшкодування не має, оскільки потерпілий на обліку у Фонді не знаходиться, особова справа Попкова О.М. Фонду не передавалась;
- згідно ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” Фонд сплачує страхові виплати та здійснює соціальні виплати працівникам (членам їх сімей), які постраждали на виробництві до 01.04.01р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги. Особова справа підприємством, на якому працював та отримав професійне захворювання, до Фонду не передавалась, щомісячні страхові виплати Попков О.М. отримує від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Азербайджану;
- згідно ст.2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків від 09.09.1994р., відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок трудового каліцтва, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я;
- згідно ст.3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92р. усі витрати пов’язані з зі здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, яка надає таке забезпечення. Проведення взаєморозрахунків між Фондами не передбачене.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:
Згідно акту №17 про нещасний випадок або інше пошкодження здоров’я працівників на виробництві Попков О.М отримав професійне захворювання 14.05.96р. внаслідок 14 річної роботи прохідником на шахті в м. Шахтинськ Карагандинської області в Республіці Казахстан.
За період з 01.07.05р. по 01.07.06р. витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій по особовій справі пенсіонера Попкова О.М., який отримав професійне захворювання, складають 4613,20грн.
Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька не підписані акти звірки на відшкодування витрат, пов’язаних з виплатою пенсії громадянину Попкову О.М.
Зважаючи на те, що:
Нещасний випадок з Попковим Олександром Миколайовичем, трапився 14.05.96р. за межами України під час роботи на не українському підприємстві, установі, організації (потерпілий працював на ДП “Карагандашахтвугілля”, Республіка Казахстан).
Правовими нормами, на які посилається позивач, у тому числі і Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” не передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України чи його виконавчі органи зобов’язані відшкодувати витрати Пенсійного фонду України, пов’язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, який трапився з потерпілим під час виконання ним трудових обов’язків на іноземному підприємстві за межами України після розпаду СРСР.
Відповідно до преамбули Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92р. держави-учасниці Співдружності мають зобов’язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.
Згідно ст.2 “Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної робітникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків” відшкодування шкоди, заподіяної робітнику в наслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров’я (у тому числі при втраті працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов’язаного з виконанням робітниками трудових обов’язків, після переїзду постраждалого на територію іншої сторони) смерті, здійснюється роботодавцем сторони, законодавство якої розповсюджувалось на робітника в момент отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров’я, смерті.
У відповідності зі ст.21 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” відшкодування шкоди здійснюється і шляхом виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Господарський суд вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, ст.2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної робітникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків від 09.09.1994р., Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92р., Закону України від 23.09.1999р. №1105-ХІV “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” і керуючись ст.ст. 94, 153, п.1 ст.158, ст. ст. 160 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Управлінню Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Порядок і строки апеляційного оскарження.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Матюхін В.І.
Надруковано примірників:
1 – до справи;
1 – позивачу;
1 – відповідачу.
Виконала:
Тел.381-91-18