Справа  2-1844/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          "09" грудня 2011 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                    Кушнірчука Р.О.,

при секретарі                              Ковтун Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк», в особі філії –Дніпропетровського обласного управління до ОСОБА_1 про стягнення шкоди,

в с т а н о в и в:

02 вересня 2011 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в розмірі 82000,00 гривень, заподіяної внаслідок порушення покладених на неї трудових обов’язків.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебуваючи у трудових відносинах з позивачем, неодноразово порушила свої трудові обов’язків, внаслідок чого спричинила відповідачу матеріальну шкоду в розмірі 82000 гривень. Зокрема позивач зазначає, що ОСОБА_1 з 31 березня 2006 року обіймає посаду старшого контролеру-касиру операційного відділу Лівобережного відділу №8420 ВАТ «Ощадбанк». В період з червня 2008 року по грудень 2008 року ОСОБА_1, порушуючи вимоги посадової інструкції старшого контролера-касира філії-Лівобережного відділення № 8420 ВАТ «Ощадбанк» та Положення про порядок   відкриття та обслуговування карткових рахунків в установах ВАТ «Ощадбанк», здійснила операції з видачі готівки без проведення обов’язкової ідентифікації клієнтів на загальну суму 82000 гривень, чим спричинила матеріальну шкоду позивачу в зазначеному розмірі (а.с. 1-5).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач та її представник проти позову заперечували, надалі до суду письмові заперечення проти позову (а.с. 151-155), де зазначили, що позовні вимоги позивача є повністю необґрунтованими та безпідставними, просили суд в задоволенні позову відмовити.

Свої заперечення відповідач обґрунтувала тим, що позивачем не надано доказів, що видані нею кошті, внаслідок проведення нею операції з видачі готівки, належали позивачу; не доведено, що саме дії відповідача призвели до спричинення банку прямої матеріальної шкоди, а також, що позивачем були створені всі умови, які б забезпечували схоронність матеріальних цінностей.

Вислухавши доводи та пояснення представника позивача, відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом філії-Лівобережного відділення №8420 ВАТ «Ощадбанк»від 23 серпня 2005 року № 208-к ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду контролера-касира операційного відділу з повною матеріальною відповідальністю (а.с.8).

Наказом філії-Лівобережного відділення №8420 ВАТ «Ощадбанк»від 01 вересня 2005 року № 217-к ОСОБА_1 була переведена за її згодою на посаду старшого контролера-касира операційного відділу по строковому трудовому договору на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2 з 02 вересня 2005 року до дня її фактичного виходу з вказаної відпустки, з повною матеріальною відповідальністю (а.с.12).

Наказом філії-Лівобережне відділення№8420 ВАТ «Ощадбанк»від 31 березня 2006 року № 75-к ОСОБА_1 була переведена за її згодою на посаду старшого контролера касира операційного відділу по терміновому трудовому договору на час відпустки ОСОБА_2.з 01 квітня 2006 року до дня її фактичного виходу з відпустки, з повною матеріальною відповідальністю (а.с.13).

01 квітня 2006 року була складена посадова інструкція ОСОБА_1, як старшого контролера-касира операційного відділу філії-Лівобережного відділення №8420 ВАТ «Ощадбанк», яка була затверджена керуючим філії –ОСОБА_3 та підписана відповідачем (а.с. 15-17).

01 квітня 2006 року між філією-Лівобережне відділення № 8420 ВАТ «Ощадбанк»та ОСОБА_1 був укладений типовий договір про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1 за спричинену останньою  матеріальну шкоду під час виконання своїх трудових обов’язків (а.с.18).  

Судом встановлено, що відповідно до посадової інструкції ОСОБА_4 до її функціональних обов’язків належало виконання операцій, пов’язаних з обліком, зберіганням та видачею готівки та інших матеріальних цінностей.

Відтак, відповідно до ст.135-1 КзПП України укладання між позивачем та відповідачем письмового договору про повну матеріальну відповідальність є правомірним.

Наказом філії-Лівобережного відділення №8420 ВАТ «Ощадбанк»від 04 травня 2006 року №104-к ОСОБА_1 була переведена за її згодою на постійне місце роботи старшим контролером-касиром операційного відділу з 05 травня 2006 року.

Відтак в період з 05 травня 2006 року до моменту пред’явлення позову трудові відносини між позивачем та відповідачем не припинялись та мали постійний характер.

Відкрите акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України», у зв’язку зі зміною організаційно –правової форми, змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України», про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію та довідка статуправління (а.с.103-105).

Виниклі між сторонами спірні правовідносини регулюються Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Таким чином, для притягнення працівника до повної матеріальною відповідальності необхідна наявність сукупності чотирьох умов, зокрема: наявність протиправних дій чи бездіяльності працівника; спричинення підприємству шкоди; наявність причинного зв’язку між протиправними діями працівника та спричиненими ним наслідками у вигляді матеріальної шкоди та наявність вини працівника в її спричинені.

При цьому під прямою дійсною шкодою слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов’язків, грошові виплати.

З п.п.15, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»з наступними змінами вбачається, що факт спричинення працівником підприємству, установі, організації матеріальної шкоди може бути підтверджено даними бухгалтерського обліку й іншими документами про наявність і розмір прямої дійсної шкоди - матеріалами інвентаризації, актами ревізії та обліковими документами, актами й іншими документами про недостачу, зіпсування, втрату, знищення майна, довідками й іншими документами про вартість майна.

Судом встановлено, що на підставі наказу по філії-Дніпропетровське обласне управління ВАТ «Ощадбанк»від 06 травня 2011 року №147 була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності філії-Лівобережне відділення №8420 ВАТ «Ощадбанк»за період з 01 травня 2010 року по 01 травня 2011 року, за результатами якої був складений відповідний Акт від 27 травня 2011 року (а.с. 21).

Згідно витягу з Акту, ревізією операцій видачі та обслуговування БПК було встановлено, що операції з видачі готівки за БПК (платіжними картками) міжнародних платіжних систем з використанням ПОС-терміналу касовими працівниками операційного відділу проведені з грубим порушенням вимог п. 3.2 та п. 4.1 Порядку здійснення операцій з видачі готівки із застосування карток міжнародних платіжних систем через каси установ ВАТ «Ощадбанк», зокрема перевіркою було встановлено, що відповідачем здійснено 9 операцій з видачі готівки за банківськими платіжними картками міжнародних платіжних систем на загальну суму 82000 гривень.

Зокрема, в Акті ревізії зазначено, що відповідач  09 червня 2008 року по рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_7 здійснила операцію з видачі готівки в розмірі 5 000 грн. (чек № 668897), 14 жовтня 2008 року здійснила дві операції з видачі готівки по чеку № 394840 на суму 15 000 грн. та по чеку № 394841 на суму 5 000 грн., 20 жовтня 2008 року операцію з видачі готівки на суму 2 000 грн. (чек № 100115) та 21 жовтня 2008 року на суму 7 000 грн. (чек № 100132). При видачі означених вище сум відповідач не здійснювала дій що стосуються ідентифікації клієнтів, чим порушила пункт 3.2 Порядку № 30-5. Зазначені в чеках дані паспорта ОСОБА_8 відрізняються між собою. ОСОБА_8 при наданні пояснень співробітникам Банку повідомив, що зазначені вище грошові кошти з використанням РОS-терміналу у ВАТ «Ощадбанк»не отримував. По рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_5 11 жовтня 2008 року Відповідачем була здійснена операція з видачі готівкових коштів в сумі 20 000 грн., при цьому контролером-касиром було порушено пункт 3.2 Порядку № 30-5. ОСОБА_5 повідомив, що грошові кошти в сумі 20 000 грн. ніколи в установах ВАТ «Ощадбанк»не отримував.

Відповідач 20 жовтня 2008 року по рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_9 здійснила операцію по чеку № 100111 на суму 12 000 грн., допустивши порушення пункту 3.2. Порядку № 30-5, а саме: не впевнилася в законності використання картки її пред'явником та ідентифікувала особу клієнта відповідно до документа, що її посвідчує. 08 листопада 2008 року Відповідач по рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_10 здійснила видачу готівки на суму 4 000 грн. не зазначив у чеку даних паспорту отримувача коштів. 10 листопада 2008 року Відповідач здійснила операцію з видачі готівки з використанням Р0S-терміналу по рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_11, згідно чеку №100382 на суму 12 000 грн. При здійсненні зазначеної операції ОСОБА_1 порушила п.3.2 та пункт 4.1.3 Порядку № 30-5, а саме не впевнилася в законності використання картки її пред'явником та не здійснила дій з ідентифікації клієнта, не зазначила дані паспорта отримувача коштів на чеку, не порівняла підпис на чеках з підписом на картці і в документі, що посвідчує особу клієнта (підпис на чеку не відповідає підпису в паспорті держателя картки).

          Таким чином, Актом ревізії було встановлено, що кожна з наведених операцій здійснювалась по відкритому в ВАТ «Ощадбанку»картковому рахунку відповідної фізичної особи з використанням емітованої ВАТ «Ощадбанк»відповідної платіжної картки міжнародної платіжної системи. Зазначеній факт не заперечувався сторонами під час судового розгляду.

Відповідно до п.п.1,4 глави 4 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 операції з внесення на рахунки та отримання з рахунків готівкових коштів за допомогою платіжних та інших карток здійснюються згідно з правилами внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем, а також відповідними нормативно правовими актами через каси банку або банкомати. Видача коштів із застосуванням в межах їх залишку на рахунку клієнта.

Судом встановлено, що видача готівки відповідачем по вищенаведеним операціям здійснювалась з карткового рахунку відповідного клієнту в межах залишку коштів на цих рахунках. Даний факт також не заперечувався сторонами під час розгляду справи, тому відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, не підлягає доказуванню.  

Жодні висновки про належність грошових коштів в сумі 82000 гривень, виданих по вищенаведеним операціям, саме позивачу в Акті ревізії фінансово-господарської діяльності від 27 травня 2011 року відсутні.  

Інших даних, зокрема даних бухгалтерського обліку позивача, матеріалів інвентаризації, актів нестачі, складених позивачем, тощо, щодо спричинення йому шкоди внаслідок здійснення зазначених у Акті ревізії операцій з видачі готівки на загальну суму 82000 гривень суду не було надано, хоча такі документи для огляду в судовому засіданні вимагалися у позивача.

Наданий позивачем повний текст Акту ревізії містить в собі значну кількість аркушів, які не підписані, не пронумеровані та не прошиті і майже не скріплені жодною печаткою.

Крім того, з Акту ревізії вбачається, що ті порушення відповідачем Порядку здійснення операцій з видачі готівки із застосування карток міжнародних платіжних систем, які вказує позивач, мали місце у 2008 році, а виявилися лише у 2011 році, при проведенні цієї перевірки, однак представник позивача не зміг надати пояснень чому так відбулося, і чому такі порушення не виявлялися на протязі 2008 –2010 років в той час, як в Державному ощадному банку України ревізії фінансово-господарської діяльності повинні проводитися щорічно, як це передбачено законом.

При цьому сам Акт перевірки містить данні про те, що ревізія фінансово –господарської діяльності філії була проведена за період з 01.05.2010 року по 01.05.2011 року, а виявлені порушення, на які вказує позивач, відбулися у 2008 році.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів спричинення йому відповідачем  матеріальної шкоди внаслідок вчинення наведених у Акті ревізії операцій з видачі готівки на загальну 82000 гривень, а також не надано доказів привласнення цих коштів саме відповідачем, відсутні докази, що саме ці кошти належать позивачу, відсутні будь які докази вибуття цих коштів з банку (нестача, розтрата  їх), суд приходить до висновку про недоведеність факту спричинення установі банку прямої дійсної шкоди з боку відповідача, а отже відсутність підстав для покладення на нього відповідальності у відповідності до ст.130 КЗпП України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані сторонами докази приводять суд до висновку про відсутність у позивача порушеного права (а саме спричиненої йому матеріальної шкоди), за захистом якого він звернувся до суду.

За змістом ст.134 КЗпП України, підставою для повної матеріальної відповідальності працівника є його вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 КЗпП України, у тому числі наявність протиправних дій чи бездіяльності та вини працівника.  

Позивачем не надано доказів вчинення операцій з видачі готівки в сумі 12000,00 гривень за чеком № 100111 від 20.10.2008р., в сумі 5000,00 гривень за чеком №668897 від 09.06.2008р.,  в сумі 2000,00 гривень за чеком № 100115 від 20.10.2008р., в сумі 7000,00 гривень за чеком № 100132 від 21.10.2008р., саме відповідачем, зважаючи на те, що відповідач цей факт став заперечувати.

Клопотань щодо проведення почеркознавчих експертиз підписів, зроблених на відповідних касових чеках, від позивача як сторони, на яку покладений обов’язок доказування вчинення відповідачем протиправних дій,  - не надходило.

За таких обставин доводи позивача, що порушення правил здійснення операцій з видачі готівки в сумі 12000,00 гривень за чеком № 100111 від 20.10.2008р., в сумі 5000,00 гривень за чеком №668897 від 09.06.2008р.,  в сумі 2000,00 гривень за чеком № 100115 від 20.10.2008р., в сумі 7000,00 гривень за чеком № 100132 від 21.10.2008р. саме відповідачем, та її вина у порушені правил видачі готівки за зазначеними операціями не можуть прийматися судом до уваги.

Наявність вини відповідача у здійсненні інших порушень при видачі готівки за операціями, зазначеними у Акті ревізії, судом не досліджувалось з огляду на встановлення судом факту відсутності спричинення позивачу діями відповідача прямої дійсної шкоди, що у будь-якому випадку виключає можливість його притягнення до повної матеріальної відповідальності в порядку ст.135-1 КЗпП України.

Крім того, судом враховані доводи відповідача про порушення з боку відповідача передбаченого ст. 131 КзПП України обов’язку щодо створення позивачу умов, необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження доручених їй грошових коштів.

Так, договір про індивідуальну майнову відповідальність - це угода, за якою одна сторона - матеріально-відповідальна особа - бере на себе повну матеріальну відповідальність за прийняті матеріальні цінності і зобов'язується дотримуватись встановлених правил їх приймання, зберігання, відпуску й обліку, а інша сторона - власник або уповноважений ним орган, тобто, роботодавець, якому належать матеріальні цінності, зобов'язується створити матеріально відповідальним особам нормальні умови праці і виробничу обстановку, що забезпечує збереження зданих на зберігання матеріальних цінностей. Під час розгляду справи судом було встановлено, що до приміщень, в якому було розташоване робоче місце касира та знаходився POS-термінал, за допомогою якого відповідачем здійснювалась видача готівки за платіжними картами міжнародних платіжних систем, мали доступ сторонні особи (працівники відповідача), які могли використовувати POS-термінал за її відсутністю. Зазначені обставини підтверджується поясненнями відповідача та показами свідка ОСОБА_12

Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про відсутність в даному випадку необхідної сукупності підстав, визначених ст.ст. 130, 134 КЗпП України, для притягнення відповідача до повної матеріальної відповідальності та стягнення з неї на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 82000 гривень, оскільки вказаної сумою вона не заволодівала, відсутня наявність причинного зв’язку між протиправними діями працівника та спричиненими ним наслідками у вигляді матеріальної шкоди, а також не доведено вини відповідача в її спричинені.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованим та безпідставними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.  

Керуючись ст.ст. 4 –8, 10, 57, 59, 88, 169, 208, 209, 212 –215, 218 Цивільного - процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк», в особі філії – Дніпропетровського обласного управління до ОСОБА_1 про стягнення шкоди –відмовити у повному обсязі.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Самарський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя:                                                                      Р.О. Кушнірчук