Справа № 2-1776/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

23.11.2011  Центрально-Міський  районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                         Бутенко М.В.

при секретарі                                                                                 Бердичевській Г.А.         

за участю:

представника позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом          ОСОБА_1

відповідача за первісним позовом та за зустрічним                                                               ОСОБА_2

відповідача за первісним позовом                                                                                            ОСОБА_3

відповідача за первісним позовом – позивача за зустрічним                                                 ОСОБА_4

представника відповідача за первісним позовом – відповідача за зустрічним позовом    ОСОБА_5  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної в місті ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Інгулецької районної в місті ради, Криворізьке міське управління внутрішніх справ ГУ УМВС України в Дніпропетровської області про усунення перешкод у здійсненні права приватної власності, виселення із житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 третя особа Відділ опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної в місті ради, Центрально-Міський РВ КУУМВС України в Дніпропетровській області відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб, ОСОБА_7 про встановлення сервітуту права користування житлом та вселення, суд, –  

В С Т А Н О В И В:

 Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у здійсненні права приватної власності, виселення із житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачці по справі, на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори 21.08.2006 року за р. № 2-1574, належить домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Дане майно було успадковане позивачем після смерті чоловіка – ОСОБА_8.

Відповідач ОСОБА_9 доводиться позивачу  сином, відповідачка ОСОБА_10 доводиться йому першою дружиною, із якою він розірвав шлюб,  ОСОБА_11, 1997 року народження  та ОСОБА_12, 2005 року народження відповідно є їхніми дітьми, ОСОБА_3, доводиться другою дружиною сина позивача із якою він в даний час зареєстрував свій шлюб.

Всі ці особи мешкають в належному позивачу домоволодінні. Однак в даному будинку зареєстровані тільки  позивач та ОСОБА_10, всі інші особи зареєстровані за іншими адресами.

Позивач зазначає, що жоден із відповідачів по справі, живучи в домоволодінні та споживаючи комунальні послуги,  не сплачує тих платежі, які на них нараховуються, зокрема не сплачують вартість газу та електроенергії, які ними споживається. Тому такі витрати позивач  несе  самостійно,  оплачуючи їх за рахунок власної пенсії.

Позивач вважає, що не порушує нічиї права та інтереси, оскільки  неповнолітні внуки зареєстровані за адресою свого батька,  та можуть там мешкати, оскільки житло в якому вони зареєстровані це трикімнатна житлова квартира. В даний час спільно із відповідачкою ОСОБА_10 вони займають літню кухню «Б», загальною площею 27 кв.м., та дане майно не є житлом придатним для проживання дітей. Стосовно відповідачки  ОСОБА_13, позивач зазначає,  що  то остання є  дорослою, дієздатною людиною, яка працює, одержує заробітну плату та аліменти, має змоги отримати службове житло від підприємства в якому вона працює, чи винайняти житло для проживання. Позивач вважає що після розлучення з її сином відповідач ОСОБА_4 стороння людина і позивач не зобов’язана забезпечувати її житлом для проживання.    

Відповідач ОСОБА_4, не погодившись з позовом, звернувся до суду з зустрічним позовом про встановлення сервітуту права користування житлом та вселення. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що не має іншого житла,зареєстрована у вказаному домоволодінні з 25.03.1996 року за рік до укладення шлюбу, з того часу постійно проживає за вказаною адресою. Після розірвання шлюбу з сином позивачки за первісним позовом – відповідача за зустрічним, проживає з дітьми за даною адресою, а 2010 року вона переїхала з дітьми проживати в літню кухню, так як між нею та ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 погіршились відносини.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що має право користуватись житлом, оскільки іншого житла немає, тому просить встановити сервітут, та вселити її з дітьми в будинок.

В судовому засіданні сторони підтримали кожен сій позов, надали суду свої заперечення.

Представник органу опіки та піклування, проти задоволення первісного позову не заперечував, оскільки діти зареєстровані за місцем проживання батька, тобто інтереси дітей не порушені.

Суд, заслухавши представника позивача за первісним позовом – відповідача за зустрічним позовом, відповідача за первісним – позивача за зустрічним позовом, їх представників, представника третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про те, що первісна позовна заява  підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав:

У судовому засіданні встановлено, що: на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори 21.08.2006 року за р. № 2-1574, належить домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачі за первісним позовом мешкають в належному позивачу домоволодінні. Однак в даному будинку зареєстровані тільки  позивач та ОСОБА_10, всі інші особи зареєстровані за іншими адресами. Відповідачі не сплачують вартість комунальних послуг, не надають допомоги позивачу за первісним позовом щодо утримання будинку та прибудинкової території. Крім того між сторонами склались вкрай неприязне ні відносини, що підтвердили як сторони так і свідки які були допитані під час розгляду справи.

В травні 2011 року позивач прийняла рішення про продаж належного її домоволодіння, оскільки  мешкати в таких умовах не бажає. Оскільки позивач за первісним позовом є особою похилого віку, пенсіонеркою, вона без сторонньої допомоги не може більше утримувати житло, та доглядати за ним. Вона прийняла рішення про відчуження належного її будинку та придбання собі іншого  житла. Вона звернулася до всіх відповідачів із письмовою вимогою  знятися із реєстраційного обліку в будинку та виселитися із нього до 01.06.2011 року. Дану вимогу вона  вручила відповідачам, що підтверджується копією листа їх відміткою про його вручення відповідачам ОСОБА_9 та ОСОБА_3, та поштовим повідомлення про вручення повідомлення відповідачці ОСОБА_10    

Відповідач ОСОБА_9, знявся із реєстраційного обліку та зареєструвався в житлову квартирі своєї нової дружини спільно із своїми дітьми, але всі продовжують мешкати в будинку. Відповідачка ОСОБА_10 також одержала письмову вимогу, однак до сьогоднішнього часу із реєстраційного обліку не знялася та не виселилася із будинку.

Суд погоджується з думкою представника  позивача за первісним позовом відносно того, що реєстрація відповідача за первісним позовом у належній позивачу за первісним позовом домоволодінні, порушує законні права та інтереси позивача, як власника й перешкоджає їй здійснювати право користування та розпорядження її майном.

Позивач за первісним позовом вимушений нести витрати з утримання житла з врахуванням реєстрації в будинку відповідача, останній створює перешкоди позивачу в користуванні соєю власністю.

Відповідно до ст.. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування  та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.. 319 ЦК України зазначено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст.. 392 ЦК України зазначено, що власник майна  має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Щодо зустрічного позову, судом встановлено що ОСОБА_10 не є членом родини власника житла. В той час, коли вона була зареєстрована в житловий будинок вона була дружиною ОСОБА_9

Згідно зі ст. 405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Як встановлено в судовому засіданні між сторонами склались такі стосунки, які виключають можливість ведення спільного господарства з власником домоволодіння, вказані обставини не заперечувались сторонами та були підтверджені поясненнями свідків.

Саме факт перебування ОСОБА_10 в шлюбі із ОСОБА_9 став передумовою до її реєстрації у будинку, а  відтак приписами ч.1 п.4 ст. 406  ЦК України встановлено, що сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

Стаття 405 ЦК України зазначає саме члени родини власника житла, які мешкають разом із ним мають право на користування житлом. Таким чином, особа не тільки повинна бути членом сім’ї власника житла, але й мешкати спільно із ним. В судовому засіданні встановлено та підтверджено поясненнями сторін та свідків, що ОСОБА_10 самостійно припинила мешкати в будинку, та самовільно без погодження із власником зайняла літню кухню, де продовжує проживати.

Частиною 1 ст. 404 ЦК України зазначено, що право користування чужою земельною ділянкою, або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання меліорації, тощо.

Таким чином, зазначена норма не передбачає, що сервітутом є встановлення права на користування чужим майном, яке полягає в праві на проживання чужої для власника житла особи та родини особи.

Оскільки вищевикладені доводи повністю спростовують позовні вимоги викладені у зустрічному позові, суд вважає його необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 15,16, 224, 225, 226 ЦПК України,  ст.ст. 391 ЦК України (в редакції 2004 р.),  ст. 71, 72, 150 Житлового кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

 Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права приватної власнті, виселення із житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_6 права на розпорядження належним їй майном - домоволодінням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зняття із реєстраційного обліку та виселення із домоволодіння АДРЕСА_1:

- ОСОБА_10, 1974 року народження,

- ОСОБА_9, 1969 р. народження,

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_6 права на розпорядження належним їй майном - домоволодінням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом  виселення із домоволодіння АДРЕСА_1:

- неповнолітніх  ОСОБА_11, 1997 р. народження, ОСОБА_12, 2005 р. народження,

 - ОСОБА_3, 1969 р. народження.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про встановлення сервітуту права користування житлом та вселення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги апеляційному суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд м.Кривого Рогу протягом 10 днів з дня проголошення рішення.  

Суддя:М. В. Бутенко