ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА         

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

розглянувши касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Вперед”, ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2007 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2008 р. у справі № 29/215-07 господарського суду Харківської області за позовом 1) сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Вперед”, 2) ОСОБА_1 до 1) ОСОБА_2, 2) ОСОБА_3про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Зареєстрована господарським судом Харківської області 05.03.2008 р. касаційна скарга сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Вперед”, ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2007 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2008 р. у справі № 29/215-07 господарського суду Харківської області за позовом 1) сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Вперед”, 2) ОСОБА_1 до 1) ОСОБА_2, 2) ОСОБА_3про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, яка зареєстрована Вищим господарським судом України 01.04.2008 р. не відповідає вимогам розділу ХІІ¹ Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

В порушення вимог частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України заявниками не додані докази направлення копії касаційної скарги сторонам у справі.

До касаційної скарги особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати прямий доказ про направлення іншим учасникам судового процесу копії касаційної скарги. При пересиланні поштового відправлення, таким прямим доказом є опис вкладення та інші докази. Скаржником надано  поштовий документ, з якого не вбачається про направлення копії касаційної скарги сторонам в справі.

В порушення статті 46 та частини 4 статті 111 ГПК України заявниками до касаційної скарги  не додані документи про сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

           Відповідно до підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 “Про державне мито”, із касаційних скарг на рішення та постанови: державне мито справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50  відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно пункту 14 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, розробленої на виконання Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р. і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. № 50, при перерахуванні державного мита з рахунку платника до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту “Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)”. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

          Допущені заявником порушення є підставою для повернення касаційної скарги, відповідно до приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 111³ Господарського процесуального кодексу України.

          Скаржник має право повторно подати касаційну скаргу у встановленому законом порядку, згідно частини 3 статті 111³ Господарського процесуального кодексу України.

          Керуючись статтею 46, частиною 4 статті 111, пунктами 3, 4 частини 1 статті 111³ Господарського процесуального кодексу України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Вперед”, ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2007 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2008 р. у справі № 29/215-07 господарського суду Харківської області повернути скаржнику без розгляду.