ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
19 березня 2008 р. |
№ 7/255-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Козир Т.П. |
|
суддів : |
Мележик Н.І., Подоляк О.А., |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
ПП ОСОБА_1. |
|
на постанову |
від 15.11.2007 р. Житомирського апеляційного господарського суду |
|
у справі |
№ 7/255-06 |
|
за позовом |
КП “Управління механізації будівництва” (надалі -Товариство) |
|
до |
ПП ОСОБА_1. (надалі -Підприємець) |
|
про |
визнання недійсною угоди та скасування рішення |
|
за участю представників: |
|
|
від позивача |
- не з'явились |
|
від відповідача |
- ОСОБА_1 |
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2006 р. Товариство звернулось до суду з позовом до Підприємця про визнання недійсною угоди про утворення третейського суду від 04.07.2006 р. та скасування рішення третейського суду в складі правознавця -третейського судді Стороженко Сергія Серафімовича від 17.07.2006 р. у справі за позовом Підприємця до Товариства.
Позов мотивовано тим, що угода про утворення третейського суду від 04.07.2006 р., укладена між позивачем та відповідачем, з боку позивача підписана особою, яка не мала на це повноважень згідно ст. 237 ЦК України, а тому є недійсною. Товариство стверджувало, що оскільки угода про утворення третейського суду від 04.07.2006 р. є недійсною, то третейський розгляд справи відбувся без третейської угоди, що суперечить Закону України "Про третейські суди". Як наслідок, позивач просив скасувати рішення третейського від 17.07.2006 р. у справі за позовом Підприємця до Товариства.
Відповідач проти позову заперечував та стверджував, що посилання позивача на те, що його представник не мав належних повноважень не відповідають фактичним обставинам.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.07.2007 р. (суддя Мінєєва Н.В.) позов задоволено: визнано недійсною угоду про утворення третейського суду від 04.07.2006 р. та скасовано рішення третейського суду в складі правознавця -третейського судді Стороженко Сергія Серафімовича від 17.07.2006 р. у справі за позовом Підприємця до Товариства.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 15.11.2007 р. (судді: Філіпова Т.Л., Горошкова Н.Ф., Майор Г.І.) рішення господарського суду Вінницької області від 19.07.2007 р. змінено, доповнено пунктами наступного змісту: стягнути з Товариства в доход державного бюджету України 85 грн. за подачу позовної заяви до господарського суду Вінницької області та стягнути з Підприємця на користь Товариства 85 грн. державного мита.
Не погоджуючись з постановою, Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 04.07.2006 р. між Товариством в особі Шмаргалова Вадима Борисовича та Підприємцем укладено угоду про утворення третейського суду, згідно якої сторони вирішили, що спір за позовом Підприємця до Товариства про спонукання до виконання умов договору оренди нежитлових приміщень від 21.10.2003 р., усунення перешкод в користуванні орендованим приміщенням, відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди передати на розгляд третейського суду для вирішення цього спору у складі правознавця Стороженко Сергія Серафімовича; утворити третейський суд для вирішення конкретного спору у складі правознавця Стороженко Сергія Серафімовича.
Судами встановлено, що рішенням третейського суду, утвореного для вирішення конкретного спору в складі правознавця -третейського судді Стороженко Сергія Серафімовича, від 17.07.2006 р. зобов'язано Товариство виконати умови договору оренди нежилих приміщень від 21.10.2003 р., не чинити перешкод у вільному доступі Підприємця, його співробітників та інших осіб до орендованих приміщень, що знаходяться в місті Вінниця по вулиці Карла Маркса,15 та забезпечити вільний доступ Підприємця до орендованих приміщень; стягнуто Товариства 82838,39 грн. матеріальних збитків; в позові про стягнення 30000 грн. моральної шкоди відмовлено.
Як встановлено судами, від імені Товариства угоду про утворення третейського суду від 04.07.2003 р. підписано Шмаргаловим Вадимом Борисовичем на підставі довіреності, виданої 07.09.2004 р. Товариством за підписом голови правління С.Г. Четвертухи.
Суди встановили , що 19.09.2004 р. обрано новий склад пралління Товариства.
Наказом № 40 від 24.05.2006 р. голови правління Товариства Давидюка В.Б., скасовано довіреність видану 07.09.2004 р. представнику Шмаргалову Вадиму Борисовичу, зобов'язано повідомити Шмаргалова Вадима Борисовича про скасування даної довіреності та вилучити її.
Як встановлено судами, Товариство, відповідно до ч. 2 ст. 249 ЦК України, неодноразово зверталось до Шмаргалова Вадима Борисовича, за місцем його проживання, особисто та листами з метою повідомити про скасування довіреності. Шмаргалов Вадим Борисович за даною адресою був відсутній, що свідчить про ухилення його від отримання даного повідомлення, тобто умисні дії для продовження дії довіреності та використання її для укладення третейської угоди.
Судами встановлено, що Шмаргалов Вадим Борисович, продовжував діяти як представник Товариства, не узгоджував з довірителем питання щодо укладення угоди про утворення третейського суду, не з'ясовував дійсних обставин щодо правовідносин за договором оренди від 21.10.2003 р., не повідомляв Товариство про розгляд в третейському суді справи, не передав ухвали та рішення, що надавались йому як представнику Товариства. Крім того, приймаючи участь у розгляді справи третейським судом, як представник Товариства, не здійснював належним чином захист його інтересів.
Третейська угода є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України, оскільки її укладення спрямоване на набуття цивільного права звернутись до третейського суду
Згідно ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Зловмисна угода -це умисна змова представників однієї сторони з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої укладають договір.
Для визнання правочину недійсним з підстав зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною необхідна наявність в сукупності трьох ознак: правочин укладений через представника, наявність зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, настання несприятливих наслідків для особи, яку представляють.
Судами належним чином досліджено та встановлено наявність необхідних ознак зловмисної домовленості. Для особи, яку представляють, настали негативні наслідки -виникнення боргового зобов'язання в силу прийнятого рішення третейського суду, яке підлягає примусовому виконанню згідно ст. 57 Закону України “Про третейські суди” в порядку виконавчого провадження.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про зловмисну домовленість Шмаргалова Вадима Борисовича з Підприємцем та правомірно визнали недійсною угоду про утворення третейського суду від 04.07.2006 р.
Статтею 51 Закону України “Про третейські суди” передбачено підстави скасування компетентним судом рішення третейського суду. Відповідно до даної статті однією з підстав скасування рішення третейського суду є визнання компетентним судом третейської угоди недійсною.
Суди першої та апеляційної інстанцій правомірно та обґрунтовано задовольнили вимоги позивача про скасування рішення третейського суду, оскільки визнання третейської угоди недійсною тягне за собою скасування рішення третейського суду.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПП ОСОБА_1. залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 15.11.2007 р. у справі № 7/255-06 залишити без змін.
Головуючий, суддя Т. Козир
С у д д і Н. Мележик
О. Подоляк