П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

19.03.2008 р.                                                                                                     № 4/58 

                                                       Суддя Вовк П.В.,

                                                       Секретар судового засідання Камінська Т.О.

Представники:

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.03.08 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 28.03.08.                                     

                                    ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправною бездіяльність Відповідача  при розгляді заяв Позивача від 12.06.07 (07.06.07) та 11.07.07 та зобов'язання Відповідача розглянути його заяви та прийняти рішення в порядку, передбаченому ст. 97 КПК України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.08 відкрито провадження в адміністративній справі № 4/58.

13.03.08 у судовому засіданні Позивач позов підтримав та просить суд позов задовольнити.

      Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку Позивача Відповідач допустив протиправну бездіяльність не прийнявши за результатами розгляду його заяв про злочин, рішення в порядку, передбаченому ст. 97 КПК України.

Представник Відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити Позивачеві у задоволені позову з підстав викладених у письмових запереченнях  № 05/1/2-8563-08 від 19.03.08, які залучено до матеріалів справи, а саме Відповідач зазначає, що вирішення питання про порушення кримінальної справи в Україні, як на цьому наполягає Позивач, до компетенції українських правоохоронних органів не відноситься, оскільки у даному випадку українське кримінальне, кримінально-процесуальне законодавство не поширюється на злочини, скоєні за межами України, якщо вони вчинені не проти громадянина України або якщо ці злочини не порушують інтересів України. Тому процесуальне рішення за результатами розгляду заяв Позивача у порядку ст. 97 КПК України Відповідачем не приймалося.

Дослідивши матеріали справи, суд -                                                     

                                            ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції № 366 від 23.05.06 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину республіки Білорусь (далі Позивач)  надано статус біженця, відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України «Про біженців».

Відповідно до довідки відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Хмельницькій області № 5526 від 25.08.07 Позивач згідно рішення УМВССУ в Хмельницькій області від 01.11.2006 року набув громадянства України на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство».

12.06.07 Позивач звернувся до Генеральної прокуратури України з заявою (заява датована 07.06.07) про притягнення до відповідальності певних громадян Республіки Білорусь за вчинення проти нього особливо тяжких злочинів.

25.06.07 заступник начальника міжнародно-правового управління листом № 14/2-28774-06 (копія якого долучена до матеріалів справи) повідомив Позивача, що його звернення про притягнення громадян республіки Білорусь до кримінальної відповідальності розглянуто та повідомив, що з цього питання  Позивачу необхідно звертатися до Білоруських правоохоронних органів, до компетенції яких віднесено його вирішення.

11.07.07 Позивач звернувся до Генерального прокурора України (далі Відповідач) з заявою б/н в якій крім іншого зазначив, що Відповідач має відмінити рішення прийняті посадовими особами Генеральної прокуратури України за результатами розгляду попередніх звернень Позивача, викладені у листах № 14/2-28774 від 16.06.07 та № 14/2-28774-06 від 25.06.07 та здійснити відповідні заходи щодо притягнення до кримінальної відповідальності певних громадян республіки Білорусь за здирництво організованою групою осіб  з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, отримання хабара посадовою особою, замах на вбивство з метою приховати інший злочин, скоєний на замовлення за попередньою змовою групи осіб.

03.08.2007 листом № 14/2-28774-06 Відповідач повідомив  Позивача, що питання про притягнення громадян Республіки Білорусь до кримінальної відповідальності за скоєні по відношенню до Позивача злочини як і питання про передачу компетентними органами республіки Білорусь українській стороні  карної справи, порушеної по відношенню до Позивача Генеральною прокуратурою України вже розглянуті та результати їх розгляду неодноразово повідомлялися Позивачу. Також, Позивачу роз'яснено, що ст. 8 Кримінального кодексу України не може бути застосована для вирішення його питання, оскільки це непередбачено діючою для України та республіки Білорусь Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року. Крім того, у вищезазначеному листі Відповідач повідомив  Позивача, що ст. 8 КК України може бути застосована тільки у випадках коли особливо тяжкі злочини скоєні проти прав та свобод осіб, які були громадянами України на час скоєння таких злочинів, а Позивач на час скоєння проти нього вищезазначених злочинів був громадянином республіки Білорусь.

Відповідно до частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України  у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на заявника.

Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Отже, зазначеною вище статтею встановлено вичерпний перелік рішень, які приймають прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя отримуючи заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. 

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником Відповідача, 12.06.07 ( заява датована 07.06.07) та 11.07.07 до Генеральної прокуратури України надійшли звернення (заяви про злочин) Позивача. За результатами розгляду звернень (заяв про злочин) Позивача від 12.06.07 (07.06.07) та 11.07.07 рішення, передбачені ст. 97 КПК України, Відповідачем не приймались.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до части 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що Відповідачем  не доказано правомірність його бездіяльності під час розгляду звернень Позивача, яка полягає у неприйнятті за результатами розгляду звернень рішень в порядку, передбаченому ст. 97 КПК України.

Керуючись ст.ст. 160, 163  КАС України, суд, -

                                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Генерального прокурора України при розгляді звернень ОСОБА_1  від 12.06.07 (07.06.07) та 11.07.07.

3. Зобов'язати Генерального прокурора України  з моменту набрання рішенням законної сили розглянути звернення ОСОБА_1  від 12.06.07 (07.06.07) та 11.07.07 в порядку, передбаченому статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України з урахуванням норм чинного законодавства.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                    Головуючий - суддя                                                             Вовк П.В.