ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 р. | № 48/574 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого, |
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Державного інституту по проектуванню підприємств промисловості будівельних матеріалів “Південдіпробудм” |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006р. |
у справі | господарського суду м. Києва |
за позовом | Державного інституту по проектуванню підприємств промисловості будівельних матеріалів “Південдіпробудм” |
до | Корпорації “Українські будівельні матеріали” |
про | визнання договору недійсним |
за участю представників:
позивача: Дигодюк В.П. –дов. від 30.05.2006р. №123-1
відповідача: Мазуренко В.В. –дов. від 16.09.2005р. №12410/8-260
ВСТАНОВИВ:
Державний інститут по проектуванню підприємств промисловості будівельних матеріалів “Південдіпробудм” звернувся до господарського суду з позовом до Корпорації “Українські будівельні матеріали” про визнання недійсним договору суборенди приміщень №7 від 01.09.2004р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.01.2006р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006р. у даній справі, у позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що договір суборенди приміщень №7 від 01.09.2004р. укладений відповідно до норм цивільного законодавства, з посиланням на ст. ст. 774, 759 ЦК України, 33,35 ГПК України, ст. 22 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, постанову Кабінету Міністрів України №1220 від 06.08.03р. та №360 від 24.03.04р.
Не погоджуючись із судовими рішеннями у даній справі, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу тим, що судом неповно з’ясовані всі обставини, що мають значення у справі, порушені норми матеріального та процесуального права, а викладені в оскаржуваних судових актах висновки не відповідають обставинам справи.
У відзиві на касаційну скаргу Корпорація “Українські будівельні матеріали” вказує на те, що касаційна скарга позивача по даній справі є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити враховуючи наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України №1220 від 06.08.03р. зобов’язано Українську державну корпорацію промисловості будівельних матеріалів забезпечити у місячний строк вивільнення Державним інститутом по проектуванню підприємств промисловості будівельних матеріалів приміщень у будинку по вул. Арсенальній, 9/11, розмістити у приміщеннях будинку по вул. Артема, 73 у м. Києві Державний інститут по проектуванню підприємств промисловості будівельних матеріалів на умовах оренди з оплатою фактичних витрат, пов’язаних з утриманням займаних площ.
Постановою Кабінету Міністрів України №360 від 24.03.04 ліквідовано Українську державну корпорацію промисловості будівельних матеріалів та зобов’язано Фонд державного майна України укласти з новоутвореною Корпорацією “Українські будівельні матеріали” договір оренди будинку по вул. Артема, 73 у м. Києві та зобов’язано останню забезпечити розміщення у будинку по вул. Артема, 73, у м. Києві Державного інституту по проектуванню підприємств промисловості будівельних матеріалів.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2004р. на виконання вищезазначеної постанови КМ між Фондом державного майна України та Корпорацією “Українські будівельні матеріали” було укладено договір оренди будівлі по вул. Артема, 73 у м. Києві.
Згідно розрахунку плати за базовий місяць оренди, погодженого з Фондом державного майна України 22.04.2004р. орендна плата за базовий місяць оренди по орендній ставці 10% (для розміщення офісу) становить 200618, 75 грн.
Відповідно до ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі можливо лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Згідно ч.2, 3 ст. 22 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар має право передати в суборенду нерухоме майно та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди. Плата за суборенду цього майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.2004р. між сторонами у справі за погодженням з Фондом державного майна України було укладено договір суборенди приміщення, загальною площею 1021, 3 кв.м., які розташовані у будинку №73 по вул. Артема в м. Києві, з оплатою орендної плати за базовий місяць –серпень 2004 р. 20459,67 грн., тобто 20, 03 грн. за 1 кв.м.
При цьому зазначена орендна плата позивача, як правильно зазначив апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові, є відшкодуванням відповідачеві його фактичних витрат пов’язаних з утриманням будівлі по вул. Артема, 73 у м. Києві, які останній сплачує Фонду державного майна України згідно договору оренди за рахунок орендної плати позивача, яку останній сплачує відповідачу за договором суборенди.
Таке твердження суду попередньої інстанції відповідає змісту та суті Постанови КМ України №1220 від 06.08.03р., яка на момент вирішення спору була і залишаться чинною.
Отже, між позивачем та відповідачем на момент підписання договору суборенди було досягнуто домовленості з усіх істотних умов, в тому числі відносно розміру орендної плати, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої та апеляційної інстанції щодо дотримання сторонами вимог законодавства при укладенні договору суборенди від 01.09.04р. та безпідставність вимог позивача про визнання недійсним договору суборенди від 01.09.04р.
Правильність такого висновку судів попередньої інстанції підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 25.08.05р. у справі №32/366 за позовом Державного інституту по проектуванню підприємств промисловості будівельних матеріалів “Південдіпробудм” до Фонду державного майна України, Кабінету Міністрів України, треті особи у справі - Корпорація “Українські будівельні матеріали”, Міністерство промислової політики України, яким встановлено, що договір суборенди №7 від 01.09.04р. укладено з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, які по суті зводяться до оспорювання висновку суду стосовно доведеності обставин справи та намагань позивача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, а тому судовою колегією до уваги не приймаються.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суду України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006р. у справі №48/574 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко