Справа № 2-103
2008 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2008 року Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.
при секретарі Хрусюк Л.
з участю представника сторони - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2до ПП „АТТО” про поновленні на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 05.09.05 р. працював у відповідача на посаді сторожа. Наказом № 2 від 30.04.07 р. він був звільнений з роботи за прогул (п.4 ст. 40 КЗпП України). Позивач вважає своє звільнення незаконним, та просить суд постановити рішення про поновленні на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач підтримав позов, пояснив про обставини, описані вище. Додав, що з 01.12.06 р. він не виходив на роботу, оскільки йому повідомили, що є звільненим з роботи. Про своє звільнення дізнався 31.05.07 р., і тоді ж ознайомився з наказом від 30.04.07 р. Просить задоволити позов.
Представник відповідача позов визнав частково і пояснив, що позивач вчинив прогули. Від дачі пояснень з приводу порушення трудової дисципліни позивач відмовився. На підставі доповідної записки працівників відповідач видав наказ про звільнення позивача з роботи. Вважає надуманим позов про поновленні на роботі та просить відмовити в його задоволенні. Визнає, що підприємство заборгувало позивачеві кошти, частину з яких позивач отримав. Не заперечує, щоб суд стягнув решту заборгованості.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, частково.
Як встановлено в судовому засіданні, з 05.09.05 р. позивач працював у відповідача на посаді сторожа. Позивач зазначив, що з грудня 2006 року він не виходив на роботу, оскільки йому було повідомлено про звільнення з роботи. З наказом № 2 від 30.04.07 р. про звільнення з роботи за прогул (п.4 ст. 40 КЗпП України) позивач ознайомився 31.05.07 р. Позивач додав, що йому не було запропоновано надати пояснення, як того вимагають положення статті 149 КЗпП України.
Представник відповідача пояснив, що працівники підприємства йому повідомили, що позивач не виходить на роботу. Тому на підставі доповідної записки від 14.02.07 р. та 30.04.07 р. він видав наказ про звільнення позивача з роботи. При цьому перед видачею наказу про звільнення він запропонував позивачеві надати пояснення, але той відмовився.
Суд вважає, що при видачі відповідачем наказу № 2 від 30.04.07 р. про звільнення працівника з роботи першим не був дотриманий порядок застосування дисциплінарного стягнення, який визначений статтею 149 КЗпП України.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що він пропонував позивачеві надати пояснення з приводу порушення трудової дисципліни, а той відмовився надати такі пояснення.
Крім того, стягнення повинно бути оголошене в наказі та повідомлене працівникові під розписку. Законодавством визначений триденний строк для повідомлення наказу про оголошення стягнення працівникові під розписку, що визначений пунктом 31 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджений Держкомітетом СРСР по праці та соціальним питанням, погодженим з ВЦРПС від 20.07.84 р. № 213.
Пропуск цього строку, а він є в даному випадку, означає, що порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення. А це в свою чергу тягне визнання стягнення таким, що не має юридичної сили.
Тому суд дійшов переконливого висновку, що позовні вимоги про поновленні на роботі підлягають до задоволення.
Згідно з положеннями статті 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивач пояснив, що в результаті звільнення з роботи йому була спричинена моральна шкода, яка виразилася в душевних хвилюваннях, зміні життєвого устрою.
Тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди підлягають до задоволення, та розмір відшкодування в 1500 грн. відповідає принципу розумності та справедливості.
В той же час суд не може розглянути позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з наступного.
За положеннями частини 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивач не надав суду докази на підтвердження заявлених позовних вимог щодо розміру заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Суд не має можливості самостійно провести розрахунок такої заборгованості, оскільки ні позивачем, ні відповідачем не були надані суд достовірні відомості, з яких можна було б вивести суму заборгованих грошових коштів.
Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині повинні бути залишені без розгляду.
З відповідача підлягають до стягнення судові витрати, оскільки позивач був звільнений від їх сплати.
Керуючись ст. 10, ч.1 ст. 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
Позов задоволити частково.
Позов ОСОБА_2до ПП „АТТО” про поновленні на роботі - задоволити, поновивши позивача на посаді сторожа на зазначеному підприємстві з 30 квітня 2007 року.
Стягнути з ПП „АТТО” на користь:
· ОСОБА_21500 грн. - за завдану моральну шкоду;
· держави 51 грн. 00 коп. судових витрат по оплаті судового збору;
· ГУ ДКУ в Рівненській області, р/р 31219259700295, МФО 833017, код ЗКПО 22586549, УДК в Рівненській області, код платежу 22050000, призначення платежу - „інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи Рівненським районним судом Рівненської області”, сума - 30 грн. 00 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення працівника на роботі.
Позовні вимоги ОСОБА_2до ПП „АТТО” про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - залишити без розгляду.
Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення, якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення може бути також оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк рішення набуває законної сили після закінчення цього строку.
Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але не подано в подальшому апеляційну скаргу в 20-денний строк, то рішення набирає законну силу.
СУДДЯ: О.КРАСОВСЬКИЙ