Справа № 2-5517/11

провадження № 22-ц/0390/1720/11 Головуючий у 1 інстанції:Філюк Т.М.

Категорія: 27 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

06.12.2011  року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з  розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді   Данилюк В А,

суддів -  Овсієнка А.А., Завидовської-Марчук О.Г., ,

при секретарі   Дуткіній Ж.П.,  ,

          з участю: представника позивача ОСОБА_1,

         представника відповідача Чекаренди О.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за  позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про стягнення коштів за договором банківського вкладу за апеляційною скаргою відповідача публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

          1 серпня 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (далі – Банк) про стягнення коштів за договором банківського вкладу. Позов мотивований тим, що 10 квітня 2008 року вона уклала з Банком договір строкового банківського вкладу, згідно з умовами якого внесла на вкладний рахунок у Банку грошові кошти в сумі 2000 Євро під 10,6 відсотків річних строком на 12 місяців, а Банк зобов’язався виплатити їй суму вкладу і проценти на умовах та в порядку, визначеному договором. 20 березня 2009 року позивач звернулася до Банку із заявою про повернення суми депозиту та процентів після закінчення строку дії зазначеного договору, однак, 10 квітня 2009 року відповідач відмовив їй у видачі вкладу і процентів у зв’язку із введенням тимчасової адміністрації та мораторію на задоволення вимог клієнтів. На повторне звернення позивача такого ж змісту у липні 2011 року Банком було їй відмовлено. Посилаючись на неправомірність дій Банку, які порушують її право користуватися і розпоряджатися належними їй коштами, просила стягнути з Банку депозитний вклад в сумі 2000 Євро, проценти по депозитному вкладу за період з 10 квітня 2009 року по 31 липня 2011 року в розмірі 489,50 Євро, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 138,57 Євро та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2011 року позов задоволено.

Ухвалено стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_3 вклад в сумі 2000 Євро, відсотки в сумі 489,50 Євро згідно договору строкового банківського вкладу № 374697 від 10 квітня 2008 року, а також три відсотки річних в сумі 1588 гривень 98 копійок.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати зазначене рішення у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У даному судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав із викладених у ній підстав та просив її задовольнити

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив, просив її відхилити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції – скасувати та ухвалити нове рішення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване судове рішення в даній справі зазначеним вимогам закону не відповідає.

Так, задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на звернення позивача не повернув їй суму банківського вкладу та нарахованих відсотків у строки та порядку, передбачені договором, чим порушив взяті на себе зобов’язання за цим договором, а тому дійшов висновку про наявність в даному випадку правових підстав для стягнення з відповідача суми вкладу, відсотків по договору, починаючи з дня закінчення його строку дії і по день звернення позивача із позовом до суду, та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Проте, з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За змістом ч.ч. 1, 5 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір № 374696 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір» (далі – Договір), за умовами якого Банк прийняв на депозит від ОСОБА_3 2000 Євро строком на 12 місяців під 10,6 % річних (а.с. 6). Внесення позивачем коштів на депозит підтверджується відповідною квитанцією банку № 5953 від 10 квітня 2008 року (а.с. 7). 20 березня 2009 року ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявою про видачу суми вкладу та нарахованих відсотків в передбаченому Договором порядку після закінчення 10 квітня 2009 року строку його дії (а.с. 8), на що їй було відмовлено у зв’язку із введенням постановою Правління Національного банку України № 59 від 10 лютого 2009 року мораторію на задоволення вимог кредиторів (а.с. 9). На аналогічне звернення позивача           5 липня 2011 року їй також було відмовлено (а.с. 10, 11).

Пунктом 3.1.2 Договору передбачено право вкладника на отримання суми вкладу та нарахованих процентів відповідно до умов цього Договору.

У п. 3.4.4 Договору встановлено обов’язок Банку сплатити вкладнику проценти шляхом перерахування коштів на поточний рахунок в останній день строку дії вкладу (незалежно від того, чи буде цей строк продовжено згідно з п. 6.1), а також у випадку дострокового розірвання Договору.

Згідно з п. 3.4.5 Договору Банк зобов’язаний повернути вкладнику вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу чи у випадках дострокового розірвання Договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок вкладника, який відкритий відповідно до п. 2.4 Договору.

Наведене дає підстави для висновку, що при укладенні Договору сторонами було визначено та погоджено спосіб і строки сплати Банком процентів і повернення суми вкладу на вимогу вкладника у разі закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання, а саме: «шляхом перерахування коштів на поточний рахунок вкладника», що відповідає вимогам ст.ст. 628, 1058, 1060 ЦК України.

Як вбачається зі звіту по депозитному вкладу ОСОБА_3, 10 квітня 2009 року Банк відповідно до умов Договору перерахував на поточний рахунок позивача нараховані відсотки по депозиту в розмірі 211,01 Євро, а 31 грудня 2009 року – суму вкладу в розмірі 2000 Євро (а.с. 12).

За змістом ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наведених положень законодавства вбачається, що у разі повернення банком вкладнику суми депозиту та процентів у визначений договором спосіб зобов'язання за договором банківського вкладу припиняються виконанням, проведеним належним чином, та відповідно припиняється право грошової вимоги вкладника до банку, оскільки останнє становить зміст такого зобов'язання, тобто є одним з його елементів.

За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених умов Договору і норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, суд першої інстанції не перевірив належним чином доводів позивача і заперечень відповідача та в порушення вимог ст. 212 ЦПК України не дав належної оцінки встановленим обставинам та наявним у справі доказам, в результаті чого незаконно та необґрунтовано стягнув із відповідача на користь позивача суму вкладу та процентів за період з 10 квітня 2009 року по 31 липня 2011 року, оскільки станом на день звернення ОСОБА_3 із даним позовом до суду (1 серпня 2011 року) Банк виконав взятий на себе обов’язок щодо повернення їй суми вкладу та процентів шляхом перерахування цих коштів на поточний рахунок позивача, як це передбачено умовами укладеного між сторонами договору банківського вкладу.

Крім того, вимога ОСОБА_3 про стягнення процентів по Договору за період з 10 квітня 2009 року по 31 липня 2011 року є безпідставною, оскільки термін дії укладеного між сторонами строкового депозитного договору закінчився 10 квітня 2009 року у зв’язку з заявленою у письмовій формі вимогою вкладника про повернення їй вкладу і підстав вважати його пролонгованим немає, а тому з 10 квітня 2009 року припинився й обов’язок Банку нараховувати відсотки по вкладу за ставкою 10,6 % річних.

З огляду на вказане, позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення суми вкладу та процентів за період з 10 квітня 2009 року по 31 липня 2011 року до задоволення не підлягають.

Разом з тим, в даному випадку має місце прострочення виконання грошового зобов’язання зі сторони Банку, оскільки в порушення вимог п. 3.4.5 Договору суму вкладу позивачу було перераховано на поточний рахунок не в кінці терміну дії вкладу, а лише         31 грудня 2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що сума вкладу становить 2000 Євро, а Банк прострочив виконання зобов’язання за період з 10 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року, тобто, на 264 дні, то відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України повинен сплатити позивачу три проценти річних за порушення грошового зобов'язання в розмірі 43 Євро 28 центів (2000 Є * 0,03 * 264 дн. / 366 дн. = 43,28 Є).

З наведених підстав позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання підлягають до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача слід стягнути 43 Євро 28 центів, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 6 грудня 2011 року еквівалентно 464 гривні 83 копійки

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову було сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду даної справи в розмірі 120 гривень, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 1.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності 1 листопада 2011 року, за подання до суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_3 при подачі даного позову була звільнена від сплати судового збору, то відповідно до вимог зазначеного Закону, ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути 188 гривень 20 копійок судового збору.

Керуючись ст.ст.  303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2011 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_3 три проценти річних від простроченої суми в розмірі 43 (сорок три) євро 28 центів, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 6 грудня 2011 року еквівалентно 464 (чотириста шістдесят чотири) гривні 83 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду даної справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в дохід держави судовий збір в розмірі 188 (сто вісімдесят вісім) гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання ним законної сили .

Головуючий:                                  

Судді: