РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

м. Вінниця

08 квітня 2025 р.                               Справа № 120/10472/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді  Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ036898 від 21.06.2024 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки під час перевірки виявлено порушення абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Як наслідок, за порушення вимог додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову №ПШ036898 від 21.06.2024 року.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

Надалі, представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив у яких вказано, що якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

23.04.2024 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Київській області, проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа INTER CARS NW реєстраційний номер НОМЕР_2 , що використовувався ТОВ "ЮРС ТРАНС".

За наслідком проведеного габаритно-вагового контролю уповноваженим працівником Укртрансбезпеки складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 23.04.2024 року та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 23.04.2024 року №001279.

Надалі, Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті запрошено ТОВ "ЮРС ТРАНС" для розгляду справи про порушення абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" виявленого під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі).

09.05.2024 року до Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті надійшло клопотання ТОВ "ЮРС ТРАНС" про заміну неналежного відповідача по справі про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

Мотивами поданого клопотання стало те, що належним перевізником під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу був ФОП ОСОБА_1 в підтвердження чого надано договір №19ІГ/04/2024-ПОС від 19 квітня 2024 року про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом та заявку №1 до вказаного договору.

Листом від 21.05.2024 року ФОП ОСОБА_1 запрошено для розгляду справи про порушення абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" виявленого під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі).

12.06.2024 року представником позивача подано до Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті клопотання про перенесення розгляду справи.

Тому, 12.06.2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті повторно запрошено позивача для розгляду справи про порушення абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" виявленого під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі).

20.06.2024 року представником позивача подано до Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті заяву про закриття розгляду справи, у зв`язку із недоведеністю вчинення порушення.

Однак, 21.06.2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову №ПШ036898, якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", в розмірі 17000,00 грн., який передбачено абзацом 15 частини першої статті 60 цього Закону.

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ036898 від 21.06.2024 року такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно частини 12 статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ (далі - Закон №3353-ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року №2862-IV (далі - Закон №2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).

За приписами пункту14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п.22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

В силу пункту 4 Правил №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції за формою, наведеною в додатку до цих Правил, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у п.22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно пунктів 3, 4, 6 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - Порядок №879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, власниками (балансоутримувачами) зон габаритно-вагового контролю і підприємствами.

Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

За приписами пунктів15-18, 20 Порядку №879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Водії під час здійснення габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.

Статтею 49 Закону №2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний, серед іншого, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведених норм слідує, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

У справі, що розглядається, за результатами перевірки складено акт від 23 квітня 2024 року №044167 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому вказано: водій ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки  MAN TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом INTER CARS NW реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , здійснював перевезення вантажу згідно ТТН №19 від 22 квітня 2024 року.

Згідно цього акту під час перевірки виявлено, що під час здійснення перевезення вантажу (кукурудза) згідно ТТН №19 від 22 квітня 2024 року навантаження на одиничну вісь складає 13,24 т при допустимих 11,50 т (фактично 15,1%).

Наведене свідчить про вчинення порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке полягає у перевищенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, за яке абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III передбачено відповідальність у виді штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників.

У справі, що розглядається, позивач є власником транспортного засобу, який перевірявся уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Київській області.

Разом з тим, у акті про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів №001279 від 23.04.2024 року, акті про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №044167 від 23 квітня 2024 року перевізником визначено ТОВ "ЮРС ТРАНС".

Однак, постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ036898 від 21.06.2024 року адміністративно-господарський штраф за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Підставою для застосування такого штрафу до позивача слугувало подане до Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті клопотання ТОВ "ЮРС ТРАНС" про заміну неналежного відповідача по справі про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом до якого долучено договір №19ІГ/04/2024-ПОС від 19 квітня 2024 року про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом та заявку №1 до вказаного договору.

Таким чином, спірним у цій справі є питання правомірності стягнення саме з позивача як власника транспортного засобу адміністративно-господарських санкцій та визначення такого власника перевізником під час прийняття оскаржуваної постанови.

Так, абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.

Стаття 1 Закону №2344-III визначає, що автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

В свою чергу, згідно з вказаною нормою права водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Відповідно статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За правилами статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

При цьому, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Водночас, перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства, слід дійти висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах №640/39442/21 від 01 червня 2023 року та №560/514/22 від 06 липня 2023 року.

Як зазначалось вище, водій повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, серед яких є товарно-транспортна накладна.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку №363 від 14 жовтня 1997 року, визначено, що товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також Постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Матеріалами справи підтверджується, що перевезення вантажу вказаним транспортним засобом під час проведення габаритно-вагового контролю здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної від 22 квітня 2024 року №19, згідно з якою автомобільним перевізником зазначено саме ТОВ "ЮРС ТРАНС".

Варто зауважити, що в силу статті 48 Закону №2344-III водій був зобов`язаний пред`явити уповноваженим особам Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну, адже такий документ прямо передбачений у вказаній правовій нормі.

Отже, у спірних правовідносинах, що склались у цій справі, саме ТОВ "ЮРС ТРАНС" є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ, а не позивач, що і було встановлено посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Київській області під час здійснення габаритно-вагового контролю та відображено у акті про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів №001279 від 23.04.2024 року та акті про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №044167 від 23 квітня 2024 року.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду від 23.11.2023 року у справі №340/4637/22, де суд касаційної інстанції вказав з чого необхідно виходити під час офіційного з`ясування всіх обставин справи в контексті належного установлення автомобільного перевізника в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо якого проводиться перевірка:

(1) У кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

(2) Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення.

При цьому, суд звертає увагу, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути у водія на руках. Саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.

Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами.

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №240/18946/23 від 06 грудня 2023 року.

У даному випадку, під час проведення рейдової перевірки водієм було надано товарно-транспортну накладну від 22 квітня 2024 року №19 у якій вказано автомобільним перевізником ТОВ "ЮРС ТРАНС".

Тому, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акти, які є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є ТОВ "ЮРС ТРАНС".

Наданий під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності договір №19ІГ/04/2024-ПОС від 19 квітня 2024 року про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом не є юридично значимим документом для цілей визначення перевізника, оскільки був відсутній на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в актах, які саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації.

Надання його (матеріалів щодо оренди) згодом, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №240/42229/21 від 30 жовтня 2023 року.

З урахуванням зазначених обставин суд вважає, що в цій справі саме ТОВ "ЮРС ТРАНС" виступало автомобільним перевізником при здійсненні перевезення вантажу транспортним засобом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач, у спірних правовідносинах не мав правового статусу перевізника, що виключає можливість накладення на нього адміністративно-господарського штрафу.

За таких обставин, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ036898 від 21.06.2024 року прийнята без встановлення належного перевізника (суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт).

Таким чином, в межах спірної ситуації позивач не є автомобільним перевізником, а отже не може бути суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Тому відповідач не мав правових підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. згідно з абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-III.

Відтак оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ036898 від 21.06.2024 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Водночас, не встановлення відповідачем належного перевізника є безумовною підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, що у свою чергу виключає необхідність надання оцінки іншим аргументам позивача на підтримку заявлених позовних вимог.

Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 968,96 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ036898 від 21.06.2024 року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (вул. Василя Порика, 29 (3 поверх), м. Вінниця, 21021, ЄДРПОУ 39816845).

Суддя                                                                                               Свентух Віталій Михайлович